У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Географічні та етнографічні засади внутрішньорегіональної спеціалізації агрорекреаційного сервісу в Карпатському регіоні

Сторінка 3

Поряд з трьома найколоритнішими етнічними групами українського народу, населення Карпатського регіону зберігає чимало самобутніх особливостей, що склалися завдяки специфіці геопросторового положення й історичного розвитку його окремих історико-культурних субрегіонів: Закарпаття, Буковини, Покуття, Галичини.

Закарпаття (Підкарпатська Русь) — історико-культурний регіон, який майже тисячоліття перебував під пануванням інших держав. Але в етнічній самосвідомості закарпатців ще з доби Київської Русі від батька до сина передавалася як заповіт чітка самоідентифікація: "ми — русини, а край наш — Русь під Карпатами. А по той бік Карпат — Велика Русь-Україна".

Тисячолітнє залежне співіснування у середовищі сусідніх народів (угорці, румуни, молдавани, словаки, поляки й австрійці) суттєво позначилося на культурі та мові мешканців цього краю.

Сільського зеленого туриста на Закарпатті очікує вражаюче багатство і поліетнічна синкретичність сільського побуту, вишукана народна кухня, яка ввібрала в себе кращі рецептури середньоєвропейських народів, а також ексклюзивні "плоди" місцевого виноробства (у кожному селі свої секрети виготовлення домашніх вин).

Буковина — це історико-культурний регіон, який також багато століть перебував під пануванням інших держав. З XII ст. Буковина входила до складу Галицького, згодом Галицько-Волинського князівств, у XIV ст. була підкорена Угорщиною, а з 1359 р. стала складовою Молдавського князівства, пізніше — Румунії.

Назва "Буковина" пов'язана з поширенням у цьому краї букових пралісів і вперше зафіксована у XIV ст. у грамотах молдавських господарів. Нині Південна Буковина належить до Сучавського повіту Румунії (населення її є нащадками змішання слов'ян і волохів), а Північна Буковина переважно збігається з територією гірських і передгірських районів Чернівецької області.

Буковина — багатонаціональний, етно- й віротерпимий край, де до кожного гостя звикли ставитися з особливою шанобливістю. Ще з XV ст. у селищах й містечках краю масово оселяються євреї, з XVI ст. значний міграційний потік становили молдавани, які рятувалисявід репресій турецьких загарбників. Пізніше, у XVIII ст. на Буковині осіла чимала община російських розкольників-некрасівців — онуків донських козаків, які зазнали поразки в Булавинському повстанні. Також сюди переселялися з-за Дунаю і Бессарабії розкольники-липовани.

Сьогодні Буковина "спокушає" зеленого туриста мальовничою плавністю контурів Буковинських Карпат, вкритих буковими пралісами, миролюбністю й гостинною щедрістю вдачі простих селян, їхньою релігійною відданістю й самоідентифікацією як невід'ємною частиною столичного і константинопольського православного світу, особливим плеканням українських культурних традицій.

Покуття — це невеликий за розмірами історико-культурний регіон, розташований у природному перед-гірському "закутку" у верхів'ях Дністра та Пруту (до впадання у нього Черемошу) на стику трьох великих історично-етнографічних регіонів: Галичини, Поділля та Буковини. Вперше назва цієї землі згадується ще давньоруськими літописцями.

Етнографічні особливості Покуття мають багато спільного з Гуцульщиною та Буковиною, проте є й оригінальні риси. Найбільшою окрасою покутської хати є мальовнича кераміка: миски, баняки і глечики різної форми. Інтер'єр сільських осель відзначається великою кількістю барвистих тканин і розмаїттям вишивок. На ліжках викладають по кілька вишитих подушок, на жердках вивішують строкаті рушники.

Покутяни — нащадки давньослов'янських племен дулібів і білих хорватів. їх матеріальна й духовна культура близька до культури гуцулів, але має яскраво виражений землеробський характер.

Вони хлібосольні, гостинні, щедрі душею. Саме ці риси приваблюють туристів у самобутній світ підкарпатського покутського села.

Галичина — це найбільший історико-культурний субрегіон Карпатського туристичного реґіону, який охоплює землі історичного ядра Галицько-Волинського князівства XII—XIII ст. і Галицької держави XIII— XIV ст. У різні історичні періоди межі реґіону то розширювалися (до Подунав'я на півдні і Берестейщини на півночі), то звужувалися (до передгірної частини Івано-Франківщини та південної та центральної частини Львівщини).

Нині Галичиною прийнято вважати території Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської областей. За зонально-ландшафтним принципом у сучасних межах Галичини доцільно виділяти такі субрегіони: Галицьке Полісся (Мале Полісся, Побужжя й Надстир'я), Галицьке Поділля (Розточчя, Опілля, Гологори, Вороняки) і Галицьке Прикарпаття (Самбірщина, Дрогобиччина, Ро-гатинщина, Станіславщина).

Найколоритнішим субрегіоном Галичини треба визнати Галицьке Прикарпаття (з центром у Галичі — столиці Галицької Русі). Це перехідний природно-етнографічний район між Карпатами та Поділлям, де збереглися основні риси культури, притаманні українцям Карпат, збагачені культурними запозиченнями з центрально-західного етнокультурного ареалу українства.

Список використаної літератури:

1. Белявский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособ. — М.: Фи-нансьі и статистика, 2001. — 320 с.

2. Берсуцкий Я. Г., Безверхая О. В. Государственное регулирование малого бизнеса (опьіт и проблеми). — Донецк, 1997.

3. Биржаков М.Б. Введение в туризм. — СПб.: Герда, 2003. — 320 с.

4. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Знання; КОО, 2001. — 277 с.

5. Вачевський М. В., Скотний В. Г. Маркетинг в сферах послуг. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 232 с.

6. Гетьман В. І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність // Рідна природа. — 2002. — № 3. — С. 24—29.

7. Гібсон Пітер. Найкраща книжка про збут і маркетинг / Пер. з англ. — Л.: Сейбр-Світло, 1996. — 208 с.

8. Горбилева З.М. Зкономика туризма: Учеб. по-соб. — Мн: БГ9У, 2004. — 478 с.

9. Горішевський П. В., Васильєв В. П., Зінько Ю. В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: Підручник. — Івано-Франківськ: Місто-Н, 2003. — 158 с.

10. Гринів Л., Мацола В. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських Карпатах // Проблеми регіональної політики: 36. наук. пр. / Ін-т регіональних досліджень. — Л., 1995. — С. 109—118.

11. Долішній М. І., Козоріз М.А., Мікловда В. П. та ін. Підприємництво в Україні: проблеми становлення і перспективи розвитку. — Ужгород: Карпати, 1997. — 363 с.

12. Дурович А. Реклама в туризме. Учеб. пособ. — Мн.: БГЗУ, 2001. — 192 с.

13. Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації). — Чернівці: Прут, 1996. — 288 с.

14. Євдокименко В.К., Садова У. Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура Карпатського реґіону: пошук перспектив розвитку. — Чернівці: Прут, 1995. — 80 с.

Назва реферату: Географічні та етнографічні засади внутрішньорегіональної спеціалізації агрорекреаційного сервісу в Карпатському регіоні
Розділ: Ескурсії і туризм
Опубліковано: 2007-10-16 13:54:55
Прочитано: 4028 раз

1 2 [3]

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com