У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Роль і значення АПК для господарства України

Сторінка 4

Молочна промисловість об'єднує маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі, виробництво продуктів з незбираного молока. Розміщення підприємств по переробці молока переважно тяжіє до районів споживання. Найбільші такі підприємства е. в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. У Бердянську (Запорізька обл.), Жашкові і Тальному (Черкаська обл.), Ріпках і Козельці (Чернігівська обл.), Кременчуці та багатьох інших містах є маслоробні або сироварні заводи. У Бахмачі (Чернігівська обл.), Смілі (Черкаська обл.), Первомайську (Миколаївська обл.) великі заводи консервованого молока випускають згущене молоко з цукром, згущені вершки, сухе молоко тощо. Підприємства країни виробляють понад 280 тис. т масла, 1,3 млн т продукції з незбираного молока (в перерахунку на молоко) та понад 70 тис. т сиру жирного, у тому числі бринзи.

Цукрова промисловість - провідна галузь харчової промисловості України. Тепер у країні виробляється майже 4 млн т цукру з цукрового буряка.

В Україні працюють понад 190 цукрових заводів, розміщення яких збігається з основними районами вирощування цукрових буряків. У витратах на виробництво цукру частка сировини становить 80 %. Найбільш розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській та Тернопільській областях. Цукрорафінадне виробництво є у Ходорові, Шепетівкці, Черкасах, Сумах, Дружбі (Сумська обл.), Бердичеві та Одесі.

Борошномельно-круп'яна промисловість відіграє провідну роль у забезпеченні населення, а також інших галузей харчової індустрії борошном і крупами. Найважливішими факторами, що впливають на розміщення борошномельно-круп'яних підприємств, є споживач і сировинні ресурси. Найбільшими центрами галузі стали Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Львів.

Консервна промисловість. Винятково важлива роль цієї галузі харчової промисловості полягає в тому, що консервування плодів та овочів забезпечує тривале зберігання їх. Найважливішим фактором розміщення консервної промисловості є наявність сировини, яку постачає овочівництво і садівництво. Найбільшими центрами плодоовочеконсорвного виробництва в Україні є Одеса, Сімферополь, Херсон, м. Черкаси, Ніжин, Кам'янець-Подільський.

Олійна промисловість виробляє і переробляє рослинні жири та пов'язані з ними продукти. У своєму розміщенні галузь орієнтується на сировину, оскільки на виробництво 1 т олії витрачається від З-4 до 5-8 т насіння олійних культур. Основною олійною культурою в Україні є соняшник, з насіння якого одержують майже 90 % усієї олії. Найбільшими центрами виробництва олії є Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Полтава, Кіровоград, Вінниця. Щороку в Україні виробляється майже 700,0 тис. т олії.

Крохмале-патокова промисловість виробляє крохмаль, що використовується в основному в харчовій промисловості. Сировинний фактор є вирішальним в картопле-крохмальному виробництві, оскільки для одержання 1 т крохмалю необхідно майже 6 т картоплі. Найбільшими виробниками картопляного крохмалю є Чернігівська і Житомирська області. Останнім часом виробляють крохмаль з пшениці, кукурудзи, рису. На переробці кукурудзи у Дніпропетровській області спеціалізується Верхньодніпровський комбінат.

Проблеми та перспективи розвитку АПК.

У структурі сільського господарства України домінують такі галузі: рослинництво і тваринництво. Продукція сільського господарства в 1995 р. у порівняльних цінах 1983 р. становила 31,9 млрд крб. За останні п'ять років частка тваринницької продукції перевищувала 52 %, а за 1995 р. знизилася до 48,5 %.

Основним шляхом підвищення ефективності всіх структурних підрозділів АПК є перехід на інтенсивний розвиток. Інтенсифікація сільського господарства означає збільшення виробництва продукції в розрахунку на одиницю ресурсів. Хоча цей процес сьогодні вже стає реальністю, зростання собівартості продукції, зниження фондовіддачі свідчать про те, що збільшення капіталовкладень випереджає збільшення валової продукції. Протягом багатьох років підвищення продуктивності праці відстає від темпів зростання її оплати. Все це істотно сповільнює темпи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

В інтенсифікації виробництва найбільш важливими є заходи науково-технічного характеру, спрямовані на перехід від випуску окремих механізмів до комплексу машин, що дадуть змогу забезпечити поточну технологію. Важливе місце у системі заходів належить прогресивним індустріальним технологіям вирощування окремих культур.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва передбачає інтенсивне використання земельних угідь. Площа сільськогосподарських земель в Україні - 40,8 млн. га, в тому числі 80 % становить рілля, 6,7 млн. га - сінокоси і пасовища. Сільськогосподарське освоєння території країни перевищило допустимі норми, а рівень розораності сільськогосподарських угідь найвищий у світі. Досить того, що розораність сільськогосподарських угідь досягла у Вінницькій, Тернопільській, Кіровоградській, Черкаській та інших областях понад 90 %, а в Одеській, Херсонській, Миколаївській - навіть 95 %. При такій ситуації резервних ресурсів орних земель в Україні практично немає, тому її слід надзвичайно економко використовувати. Разом з тим для різних видів будівництва щороку відводиться 12-14 тис. га сільськогосподарських угідь, внаслідок чого їх площа постійно зменшується. Так, якщо в 1950 р. на душу населення в Україні припадало 1 га ріллі, то в 1995 р. - лише 0,64 га.

Отже, приріст продукції землеробства в майбутньому можливий тільки за рахунок підвищення родючості ґрунтів. Продуктивність орних земель територіальне диференційована, тому для оцінки їх використовують земельний кадастр, який містить дані про економічну родючість ріллі. Критерієм останньої вважають кількість розрахункової вартості валової продукції на одиницю, посівної площі. Для одержання розрахункових показників застосовують метод добору типових господарств з кожного сільськогосподарського типу земель. Цей показник у межах окремих районів досить диференційований.

Найбільш дійовим засобом поліпшення родючості землі й збільшення виробництва сільськогосподарської продукції є меліорація. Нині площа меліорованих земель становить 5,9 млн га (або 14 % площі сільськогосподарських угідь), на них виробляють понад 20 % продукції землеробства. На осушених і зрошуваних землях вирощують 58 % овочів, 27 % плодів, ягід і винограду, 18 % кукурудзи на зерно і 12 % озимої пшениці. Економічна ефективність здійснення меліорації не викликає сумніву. Підвищення урожайності на меліорованих землях характерне для всіх сільськогосподарських культур.

В Україні вже сформувалися Поліський гідромеліоративний комплекс, основними завданнями якого є ліквідація надмірного заболочення і перезволоження земель, і Степовий, що має забезпечити посушливі райони водою завдяки зрошувальній меліорації земель.

Інтенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва повинен супроводитися зниженням затрат живої праці на виробництво одиниці продукції. Однак формування і функціонування АПК відбуваються в умовах загострення проблеми трудових ресурсів, оскільки у колгоспах та радгоспах деяких областей і особливо низових адміністративних районів, зростає дефіцит робочої сили. Так, за останні роки середньорічна чисельність працівників колгоспів, радгоспів, міжгосподарських та інших сільськогосподарських підприємств зменшилася майже на ЗО %. Потреба у сільськогосподарських працівниках за рахунок механізації праці, удосконалення її організації та інших факторів скорочується повільніше, що погіршує забезпечення господарств робочою силою. Разом з тим цей процес територіально диференційований. Якщо в 1985 р. кожні 100 га сільськогосподарських угідь в колгоспах зони Карпат обслуговувало в середньому понад 32 колгоспники, на Поліссі - 17, в Лісостепу - 16, то в Степу - трохи більше ніж 10. Отже, збільшувати обсяги виробництва трудомісткої сільськогосподарської продукції в степовій зоні при існуючому рівні механізації праці та реальних витратах робочого часу нераціонально.

1 2 3 [4] 5

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2022 textreferat.com