Демографічний потенціал країн Азії
План
Вступ
1. Загальний огляд населення Азії. Основні демографічні процеси.
2. Огляд демографічного потенціалу країн Азії по регіонах.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Населення виступає важливою продуктивною силою. Демографічний потенціал країни (регіону) є важливою умовою для економічного розвитку країни (регіону).
Країни Азії виступають досить перспективним регіоном якраз з точки зору демографічного потенціалу. Велика кількість населення та динаміка приросту населення створює цікаві умови для економічного прогресу даних країн.
Для населення країн Азії, що перебувають на низьких рівнях економічного розвитку, характерні високі показники народжуваності і смертності, а відтак - низький природний приріст. Епідемії та стихійні лиха ще більше погіршують ситуацію. З початком тих чи інших суспільно-економічних перетворень поліпшується якість життя, кращим стає медичне обслуговування, і це сприяє істотному зменшенню показників смертності. З розвитком процесів індустріалізації та урбанізації у розвинутих країнах Азії починають зменшуватися і показники народжуваності.
Однак значне зростання населення в окремих країнах Азії створює певні проблеми і гальмує економічний розвиток, тому вивчення демографічного потенціалу країн Азії є потрібним.
1. Загальний огляд населення Азії.
Основні демографічні процеси
Сукупність людей, які проживають на певній території, становить її населення. Воно вивчається багатьма науками. Так, демографія досліджує закономірності відтворення населення та окремих його груп шляхом аналізу природ нього руху та змін статево-вікової, шлюбної та сімейної структур.
Природний приріст - це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатним у разі перевищення народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення. Залежно від соціально-економічних умов життя людей, співвідношення показників народжуваності, смертності та природного приросту складається по-різному. Для населення країн Азії, що перебувають на низьких рівнях економічного розвитку, характерні високі показники народжуваності і смертності, а відтак - низький природний приріст. Епідемії та стихійні лиха ще більше погіршують ситуацію. З початком тих чи інших суспільно-економічних перетворень поліпшується якість життя, кращим стає медичне обслуговування, і це сприяє істотному зменшенню показників смертності. З розвитком процесів індустріалізації та урбанізації у розвинутих країнах Азії починають зменшуватися і показники народжуваності. Кожному з етапів перебігу цього демографічного переходу притаманна своя ситуація у відтворенні населення. В наш час у світі переважають два типи відтворення населення. Другий тип відтворення властивий країнам Азії. Для нього характерні порівняно високі показники народжуваності, стабільні на певному (часто низькому) рівні показники смертності та високий природний приріст (понад 12 чоловік на 1000 жителів). У цій групі висока частка молодших вікових груп у структурі населення. Так, природний приріст населення в країнах Південної Азії – 22.
До XVIII ст. зростання кількості населення світу та країн Азії залежало здебільшого від біологічних процесів. Пізніше на перший план вийшли соціально-економічні чинники, і з того часу населення Землі почало зростати швидкими темпами. За прогнозами спеціалістів ООН до кінця наступного століття кількість населення на планеті ще більше зросте і стабілізується на рівні близько 10 млрд чоловік.
Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного вибуху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства. Розв'язання цієї проблеми вбачається у проведенні певної демографічної політики системи адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюються державою з метою урегулювання передусім народжуваності. В Китаї державного значення набула політика стримування народжуваності шляхом її обмеження.
Найгустіше заселені території давнього зрошувального землеробства: Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина, дельти річок півострова Індокитай, Японські острови, де густота населення місцями перевищує 300 чоловік на 1 км2. Густо заселені також оазиси аридної зони.
Середня густота населення зростає пропорційно зростанню його кількості на Землі, частково віддзеркалюючи ступінь освоєності певного типу природного середовища, задіяності його в господарській діяльності. Так, середня густота населення на
Землі в 1975 році становила 29 чоловік на 1 км2, у 1987 році - 38, у 1994 році - 40 чоловік на 1 км2. Густота населення в різних частинах Азії неоднакова – від 70 до 130 чоловік на 1 км2 в Азії.
Незважаючи на швидке зростання міст, половина населення світу нині проживає в сільській місцевості. Сільське населення переважає в таких країнах, як Бангладеш (понад 70 % кількості), Індія, Пакистан, Індонезія, Китай.
Сільське населення більше зв'язане з природними умовами, тому його розселення наочніше відбиває характер природокористування. Форми розселення в районах землеробства відрізняються від форм розселення в районах пасовищне тваринництва.
Розрізняють дві основні форми сільського розселення: групову і розкидану (дисперсну). Групові форми розселення переважають в Японії, Китаї, в більшості країн, що розвиваються.
Співвідношення чоловіків і жінок віддзеркалює статевий склад (структуру) населення. В цілому у світі чоловіків більше, ніж жінок, переважно за рахунок країн Азії. Приблизно в половині країн світу жінки кількісно переважають над чоловіками. Це пояснюється тим, що середня тривалість життя жінок на 5-8 років більша, ніж чоловіків. У деяких країнах переважання жінок є результатом Другої світової війни та сучасних воєнних конфліктів. Але з появою нових поколінь розрив у співвідношенні чоловіків і жінок поступово скорочується.
Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається в країнах, де становище жінок історично було несприятливе (ранні шлюби, численні й ранні народження дітей), а також у тих країнах, де великий приплив чоловічої робочої сили. Найбільше кількісне переважання чоловіків в Індії та Китаї.
Віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності та природного приросту. Тому основні типи вікового складу населення на початку 90-х років XX ст. загалом відповідають типам його відтворення.
Статево-вікова структура населення - важливий економіко-демографічний показник, який дає змогу прогнозувати кількість населення і, відповідно, трудові ресурси.
Етнічний склад населення світу - результат довготривалого історичного процесу.
Послідовники ісламу становлять близько 20 % населення Землі. Іслам поширений переважно в країнах Центральної, Південно-Західної Азії, в Індонезії. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї.
Серед релігій, які є етнічною ознакою певного народу, найбільш поширені іудаїзм (євреї), синтоїзм (японці), сікхізм (сікхи в Індії), джайнізм (маратхи на півночі Індії) та інші.
До трудових ресурсів належить частина населення, що досягла працездатного віку, який у кожній країні визначається законодавче. У міжнародній статистиці працездатним вважається населення віком від 15 до 65 років.
У багатьох країнах, особливо тих, що розвиваються, пенсійний вік взагалі не визначено, оскільки немає пенсійного забезпечення.
Частина трудових ресурсів, що безпосередньо залучена в суспільне виробництво, на даний час становить економічно активне населення. На нього припадає в світі майже 3/4 трудових ресурсів. Відмінність між економічно активним населенням і зайнятим у виробництві визначається як рівень безробіття. Цей показник змінюється в часі і не однаковий у різних країнах. Він залежить від рівня розвитку країни, характеризує стан економіки та певною мірою рівень життя населення.
[1] 2 3
завантажити реферат
