У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі

Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі

Зміст.

Вступ 2

1. Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі 3

2. Міжбюджетні відносини у стимулюванні розвитку регіонів . 10

3. Регулювання територіального управління на державному та місцевому рівнях 14

4. Вдосконалення галузевого територіального управління на прикладі окремого регіону 18

Висновки . 22

Список використаної літератури . 26

Вступ

Взаємовідносини центру та регіонів завжди є доленосними для розвит­ку держави в цілому. Вони не тільки визначають державний устрій, а й справляють вирішальний вплив на добробут народу. Відсутність у минуло­му власної виваженої регіональної політики призвела до значних диспро­порцій у територіальній структурі української економіки, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів, до надмірного забруднення навколишнього середовища у багатьох містах і районах. В Україні ще не створено правової бази, необхідної для досягнення регіонами оптимальної економічної самостійності, немає чіткого розмежування повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади й органами місце­вого самоврядування з питань управління соціально-економічним розвит­ком регіонів. Слабкою є фінансово-економічна база багатьох адміністрати­вно-територіальних одиниць. Усе це зумовлює необхідність вжиття цілесп­рямованих заходів державної регіональної економічної політики, які б за­безпечили ефективне регулювання процесів регіонального розвитку, узго­дження дій центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо струк­турної перебудови економіки країни та послідовного впровадження ринко­вих відносин.

Нинішній соціально-економічний та екологічний стан регіонів є на­слідком загальної кризи економіки. Незважаючи на потужний економічний потенціал, величезні можливості для стабілізації і пожвавлення господарсь­кої діяльності, в Україні непомітні суттєві позитивні зрушення. Нераціо­нальне і неповне використання економічного потенціалу зумовлене рядом факторів, у тому числі — недостатньою увагою до регіональних проблем, до наявних диспропорцій у розміщенні продуктивних сил. Розробку і прове­дення регіональної політики в країні ускладнює значна диференціація її соціально-економічного простору. Внаслідок кризової ситуації в економіці звужуються фінансові можливості уряду і гостріше проявляється розрив у рівнях, темпах розвитку, перевагах та можливостях окремих регіонів. Крім того, криза по-різному зачепила регіони у зв'язку з існуючими диспропор­ціями в територіальній структурі національної економіки, в темпах їх пере­ходу до ринкових відносин. Ступінь соціальної диференціації регіонів від­бивається у динаміці і структурі зайнятості, безробітті, рівні доходів та ре­ального споживання.

В цій роботі зроблено спробу визначити та проаналізувати основні напрямки вдосконалення управління України.

1. Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі

Серед основних проблем розвитку й розміщення продуктивних сил ре­гіонального характеру варто виділити:

— надзвичайно щільну концентрацію продуктивних сил у високоіндустріальних районах — Донбасі і Придніпров'ї. На шість високоіндустріальних областей — Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Хар­ківську, Київську припадає понад 45% основного капіталу України;

— невідповідність між природними й трудовими ресурсними потенціа­лами, з одного боку, і рівнем розвитку господарської діяльності та просто­рової її організації в межах економічних районів, областей, міських посе­лень — з іншого. Це стосується насамперед Подільського, Поліського, Пів­денного регіонів;

— недостатній розвиток і збалансованість складових транспортної сис­теми, її нераціональну просторову диференціацію, що зумовлює неповне включення окремих регіонів та великих промислових центрів до загально­державного і міжнародного поділу праці;

— ігнорування на практиці принципу регіонального господарювання, в основу якого доцільно покласти створення Фонду регіонального розвитку для реалізації державних програм та інших заходів, зокрема, розвитку но­вих форм розміщення продуктивних сил;

— складність формування ринкового середовища з причин надмірної залежності від регіональної влади, її конкретних рішень з приватизації та ставлення до розвитку приватного бізнесу;

— неузгодженість і складність процесу нормативного та реального роз­межування власності між державними і регіональними рівнями через відсу­тність чіткої законодавчої системи критеріїв і процедур розподілу державної власності на рівнях державної влади і місцевого самоврядування;

— недостатню дієвість державної регіональної економічної політики, яка повинна забезпечити розбудову соціально спрямованої економіки та якісне піднесення на цій основі рівня життя народу.

Щодо окремих регіонів, де склалася вкрай несприятлива соціально-економічна й екологічна ситуація, що вимагає термінового вирішення, то особливої уваги потребують Донецький, Придніпровський, Поліський, Пів­денний та Карпатський.

У Донецькому регіоні найбільш актуальною серед економічних проб­лем є ефективна реструктуризація підприємств вугільної, хімічної, коксохі­мічної промисловості, чорної і кольорової металургії, важкого машинобу­дування та електроенергетики. Зношеність основних фондів у промислово­сті тут сягає 60—80%. Застаріле обладнання, недосконалі технології, некомплексне використання сировини, надмірна кількість відходів загострюють економічну й екологічну ситуацію. Ускладнилася на цьому фоні і соціальна ситуація. Вона проявляється у перевищенні (у 2 рази) смертності над наро­джуваністю та у від'ємному сальдо міграції.

Аналогічна картина спостерігається у Придніпровському регіоні. Чор­на та кольорова металургія, гірничодобувна, коксохімічна галузі, важке ма­шинобудування створили й тут надмірне навантаження на природне сере­довище. Це доповнюється загостренням соціальних проблем.

Складною проблемою Поліського регіону є реабілітація радіаційне за­бруднених територій.

У Південному регіоні несе загрозу підняття рівня грунтових вод, що може спричинити підтоплення всього низинного півдня України, докорін­но змінити економічну та соціальну ситуацію. Серед невідкладних проблем — розвиток сфери зайнятості депортованих народів, їх соціального облаш­тування.

Животрепетні проблеми Карпатського регіону — припинення деіндустріалізації, збільшення зайнятості (тут — найвищий рівень безробіття в Укра­їні), активізація демографічної політики та її збалансування з економічним розвитком, екологія (зокрема, завчасна готовність до природних і недопу­щення техногенних катастроф) тощо.

Нині різниця у доходах на душу населення між окремими областями становить 30—45%. Принагідне зауважимо, що за міжнародним стандартом розрив у рівнях розвитку регіонів не повинен перевищувати 20%.

Аналіз зарубіжних досліджень з проблем територіального розвитку свід­чить про різноманітність методів усунення або скорочення регіональної не­рівності в розвинутих країнах. Викликає безперечний інтерес досвід розмі­щення підприємств високотехнологічних галузей в економічно та соціально відсталих районах з надлишками трудових ресурсів, природними обмежен­нями цілорічної сільськогосподарської зайнятості (створення технопарків, центрів нововведень, «технополісів»). Одним з методів, які широко практи­куються в регіональній політиці, є створення «полюсів росту»: обираються пункти, найсприятливіші щодо ресурсів або географічного положення; у по­дальшому кожен такий пункт, будучи забезпеченим інфраструктурними спо­рудами і виробничими підприємствами, перетворюється на «центр розвит­ку». Таке перетворення стає важливим фактором регіонального економічно­го розвитку, багато в чому воно пов'язане з тією роллю, яку «полюси» віді­грають у доведенні розробок, здійснюваних вищими учбовими закладами, а також у виготовленні нових видів промислової продукції, придатних для ре­алізації на ринку. Такі «полюси росту» проблемних регіонів покликані посту­пово вивести їхню економіку зі стану депресії.

[1] 2 3 4 5 6 7 8

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2022 textreferat.com