У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Соціально-економічні чи природні передумови розвитку легкої промисловості

Сторінка 3

-охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій;

-забезпечення здорових гігієнічних умов життя і праці населення;

-обмеження надмірної концентрації промисловості в містах:

-вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей;

-зміцнення обороноздатності країни;

-урахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір.

Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Наприклад, на сучасному етапі розміщення продуктивних сил в Україні пріоритетними можуть бути соціальне спрямовані принципи, ті, що сприятимуть розв'язуванню соціальних проблем.

Принципи реалізуються на основі врахування конкретних умов - факторів розміщення, що впливають на вибір розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів.

Фактори розміщення можна згрупувати за чотирма напрямами:

а)природно-географічні;

б)демографічні;

в)техніко-економічні;

г)соціально-економічні;

Природно-географічні фактори включають якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичних й природно-транспортні умови.

Демографічні фактори: чисельність населення і його розміщення, кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і районів.

Техніко-економічні фактори: науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва.

Соціально-економічні фактори мають винятково великезначенняв розміщенні виробництва. Вони повинні забезпечити подолання соціально-економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці і життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.

Донедавна економічне районування в Україні грунтувалося на інтересах колишнього Союзу. Тоді територія нашої держави була поділена на три економічних райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний. Сучасне економічне районування більш вдале і досить адекватне природному та соціально-економічному середовищу України. Сучасне економічне районування України таке: Донецький район - Донецька, Луганська області; Придніпровський район - Дніпропетровська, Запорізька, Київська області; Центрально-Поліський район - Київська, Житомирська, Чернігівська області;Північно-Східний район - Полтавська, Сумська, Харківська області; Подільський район - Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області) Центрально-Український район - Черкаська, Кіровоградська області; Карпатський район - Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області; Західно-Поліський район- Волинська, Рівненська області; Причорноморський район -Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області. [3]

Фактором розміщення легкої промисловості є наявність жіночих трудових ресурсів. Виходячи з особливостей галузі, комплекси її підприємств створюються у кожному економічному районіз урахуванням головним чином споживчого фактора.

Усі галузі легкої промисловості /за винятком первинної обробки сировини/ за їх тяжінням до джерел сировини і районів споживання можна поділити на такі групи:

1. Галузі з одночасною орієнтацією на джерела сировини і на споживача - бавовняна, шовкова, вовняна, конопледжутова, трикотажна.

2. Галузі з орієнтацією на споживача - взуттєва, швейна.

3. Галузі з орієнтацією на джерела сировини - лляна, виробництво шкір хромового дублення та дубильних екстрактів.

Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується з розмі­щенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості-чоловіки. При розміщенні галузей враховуються забезпеченнятрудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України. При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.

Легка промисловість тісно пов'язана із сільським господарством на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуванням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування, барвники тощо.

У розміщенні хімічної промисловості відбулися зміни, зумовлені фактичною ліквідацією розвитку між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і споживача; взуттєве і швейне на споживача, лляне-на сировину.

У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалі, конопле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяно-повстяна підгалузі.

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни .проте більшість підприємств були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбінати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний - Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславської (Київська обл.) суконних фабрик. (дод.1)

Для бавовняної промисловості характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Терно­полі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний комбінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватноткацька) .Чернівцях, Івано-Франківську, Ко­ломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (ниткова фабрика). (див.дод.1)

Вовняна промисловість первинне обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську -тонкосуконна фабрика, Чернігові - камвольно -суконний комбінат і Кривому Розі-бавовнопрядильна фабрика.

У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закарпатської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Шовкова промисловість зосереджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з натурального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штучного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення. (див.дод.1)

Лляна промисловість випускає тканини на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Частину продукції експортують.

Трикотажна промисловість має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, Донецьку, Феодосії, Дніпропетровську, Луганську, Хмель­ницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). У Харкові, Житомирі, Чер­нівцях, Львові й Червонограді (Львівьска обл.) працюють панчішні фабрики.

1 2 [3] 4 5 6

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2022 textreferat.com