У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Розвиток і розміщення атомної електроенергетики України

Сторінка 8

Велика аварія на Трі-Майл-Айленд і чорнобильська катастрофа засвідчили неприйнятний рівень безпеки АЕС перших поколінь. Аварії внесли в суспільну свідомість певні сумніви щодо прогресивності використання атомної енергії у виробництві електрики. Більше того, вони загострили антиядерну опозицію в суспільстві й потребу удосконалення реакторів і паливного циклу. Наприклад, у США на 23 роки було заморожено замовлення на будівництво нових енергоблоків. Ставлення громадськості до атомної енергетики змінилося до гіршого в результаті того, що нова галузь не змогла виконати частину своїх обіцянок. Спекуляції інформацією про конструктивні недоліки, ненадійність контролю і недостатньо безпечні проекти підірвали довіру до неї. Аналіз засвідчив, що певною мірою мала місце професійна недбалість, а більшість виниклих проблем атомної енергетики обумовлені непродуманістю раннього етапу її розвитку, що заважало прийняттю правильних рішень і викликало відторгнення ядерної енергії суспільством. Було цілком зруйновано міф про безпеку атомних реакторів. Вчені не змогли створити таких систем, при яких роль людського фактора не була б визначальною. Це був удар по атомній науці, насамперед по ядерній енергетиці. Крім того, існував ще психологічний і моральний збиток. У результаті цього й сьогодні мільйони людей бояться атома, готові приймати будь-які рішення, тільки б триматися від нього подалі. Те, що сталося, змусило багато чого переглянути. Аварії зобов’язали фахівців переосмислити підходи до обґрунтування безпеки, більш глибоко усвідомити і вникнути в проблеми конструювання реакторів. Але аварії також розширили наші знання з ядерної безпеки і прискорили становлення більш високої культури. За словами одного з „атомних авторитетів”, „ядерна культура виховується зверху донизу. Її істотною складовою є сильне почуття персональної відповідальності, яке має бути центральним в експлуатаційній філософії підприємств”. Світ набув сумного досвіду, який дав змогу розробити нові системи безпеки. У контексті стійкого розвитку світ мав потребу в новій технології виробництва електроенергії, заснованій на принципі природної безпеки. Це включало безумовне запобігання великим аваріям і належне поводження з відходами. Згортання програм інтенсивного розвитку атомної енергетики в низці країн, яке почалося після аварій, страх перед поширенням ядерних технологій і проблем поховання ядерних відходів – усе сплелося в один загадковий клубок. Боязкі голоси неправомірності такого підходу до використання енергії атома тонули в хорі обурених „зелених”. І подальший опір політиці розвитку атомної енергетики як джерела енергопостачання став нормою поведінки цього руху. Є й такі, хто бажав би помістити „джина” назад „у пляшку” і повернутися до „доядерної невинності”. Стало зрозуміло, що для того, щоб вижити й одержати шанс майбутнього зростання, атомні станції повинні істотно підвищити надійність і безпеку своєї роботи. Необхідно цілком реабілітувати мирний атом. Лише тоді можна буде говорити, що атомна енергетика – благо для всіх.

Подальший розвиток атомної енергетики залежав від екологічної прийнятності її суспільством, а саме: технологічні наслідки її розвитку повинні бути не лише безпечними, а й відносно сприятливими для суспільства. Важливо було продемонструвати всі вигоди і мінімальний ризик від можливих негативних наслідків. Постала необхідність вирішення завдання відповідності нових і діючих реакторів єдиним жорстким вимогам безпеки. Її підвищення, природно, мало випереджати кількісне зростання атомної енергетики. З’явилася можливість виправити ситуацію, що склалася, і використовуючи атомну енергетику як основний засіб вирішення всіх енергетичних проблем. Було створено низку національних і міжнародних організацій (INPO, WANO) із завданням координації робіт з підвищення якості експлуатації.

При розробці проектів АЕС стала нормою орієнтація на максимальне зниження ролі людського фактора.

Однак запровадження принципово нових рішень, які дають змогу задовольнити сучасні вимоги безпеки, різко збільшило витрати на конструкцію реакторів і дещо погіршило конкурентоспроможність атомної енергетики. Це виразилося, насамперед, у нарощуванні інженерних систем і бар’єрів багаторівневої системи безпеки, у жорсткості вимог до якості обладнання і персоналу. В результаті за капітальними витратами АЕС значно перевершили звичайні електростанції, наблизившись до межі конкурентоспроможності або й перейшовши її. Атомні станції стали більш капіталоємними, ніж теплові. Вартість АЕС з енергоблоком потужністю 1000 МВт досягла $1,2-2 млрд. Явної економічної переваги ядерної енергії в порівнянні з традиційними видами палива вже не було. Жорсткість вимог до безпеки роботи АЕС призвела до зростання вартості виробництва електричної енергії. Найбільш поширені енергоблоки потужністю від 500 до 1300 МВт, меншої – економічно недоцільні. Але для країн, що розвиваються, напевне, були б більш прийнятні конструкції потужністю 50-1000 МВт, які мають меншу вартість. У низці регіонів ядерна програма почала згортатися, темпи будівництва реакторних блоків було сповільнено. У 80-ті роки приріст виробництва електроенергії у світі знизився до 10,5 %, а в 90-ті – до 2,3 %. Інтенсивне зростання атомної енергетики припинилося, і вона, після стрімкого розвитку, тривалий час переживала складний період. Згідно з даними МАГАТЕ, у 31-й країні світу на 31.12.2000 діяло 438 енергетичних реакторів загальною потужністю 351327 МВт з часткою лише 16 % у загальному виробництві електроенергії. Майже піввіковий розвиток атомної енергії поки що не спричинився до вироблення ядерної технології, готової конкурувати з традиційною енерготехнологією у світовому масштабі.

У результаті серйозних заходів, проведених на всіх АЕС світу після чорнобильської аварії, особливо впродовж останніх років, дуже багато зроблено щодо їх реконструкції. Було впроваджено вражаючу кількість удосконалень – переважно завдяки безпрецедентному рівню інформаційного обміну. Тепер АЕС в усьому світі демонструють неухильне підвищення якості експлуатації. Об’єктивно це підтверджується 10-ма показниками експлуатації, які щоквартально подаються в WANO з усіх експлуатованих енергоблоків. Починаючи з 1990р., коефіцієнт готовності до несення електричного навантаження (один з найважливіших показників роботи АЕС) збільшився з 77,2 % до 84,5 %. Кількість випадків спрацьовування автоматичного захисту на блоці скоротилася з 1,8 до 0,7 (фактично в 1990р. на 304 енергоблоках 434 взагалі не було випадків спрацьовування), а колективна доза радіоактивного опромінення знизилася з 1,7 до 1,0 люд. зв./блок (1 зіверт – 100 бер).

Атомна енергетики починає завойовувати довіру, отримує друге дихання. Щорічне виробництво „ядерної” електрики у світі збільшується – у 1999р. – на 3,8 %, у 2000р. – на 2,0 %. Почали вводитися нові блоки АЕС. У 1999р. було введено 4 блоки загальною потужністю 2700 МВт, у 2000р. – 5 ядерних блоків загальною потужністю 3056 МВт. Уже зараз у багатьох індустріальних країнах атомна енергетика домінує: у Франції на АЕС виробляється 75 % електроенергії, у Литві – 73 %, у Бельгії – 58 %, у Болгарії – 47 %, у Словаччині – 47 %, у Швеції – 46,8 %.

Лише одна ТЕС потужністю 1000 МВт за рік спалює 2,5 млн. т вугілля, „виробляючи” при цьому 6,5 млн. т СО2, 9 тис. т окису сірки, 4,5 тис. т окислів азоту, 490 т сполук важких металів і 700 тис. т попелу. Цифри вражаючі.

У нас не прийнято доводити до відома населення, що кожна вугільна електростанція є джерелом перенесення радіоактивних речовин з-під землі в атмосферу, а тому в багато разів небезпечніша, ніж будь-які ядерні об’єкти. У золі, яка залишається після спалювання вугілля, відсоток вмісту Th, Ra й інших радіоактивних елементів дуже великий. Зола найчастіше просто звалюється на поверхню землі, а радіоактивний пил, який переноситься вітром і водою, може потрапляти в організм людини.

Для виробництва електроенергії у світі протягом останніх 30-ти років на ТЕС використано 76 млрд. Т вугілля, 3 млрд. Т мазуту, 3 трлн. м3 газу, а на АЕС – лише 0,2 млн. т ядерного палива. Частка газу у світовому виробництві енергії безперервно збільшується (сьогодні у світі вона становить понад 20 %, у Росії загалом – 60 %, у її європейській частині – до 73 %; у фахівців побутує вислів „Росія підсіла на газову голку”). Ресурси його не безмежні. Безсумнівно, зі збільшенням витрати газу стрімко збільшуватиметься вартість вуглеводневого палива. Газова технологія є тимчасовим лідером, а дедалі вищі ціни на паливо будуть надалі слабким місцем у конкуренції. Але газ – цінна хімічна сировина. Основним принципом ефективного використання енергоресурсів має бути їхнє використання прямо за призначенням, а не витрата носіїв високоякісної енергії для вирішення завдань, які можна вирішити за допомогою носіїв низькоякісної енергії. При такому підході нафта найбільш ефективна для хімії і транспортних засобів, газ – для хімії й обігріву житла, виробництва електроенергії і тепла, як зручний енергоносій при дальньому транспортуванні; ядерна енергія – для базового виробництва електрики і комплексного постачання теплом, електроенергією і водою віддалених районів.

1 2 3 4 5 6 7 [8] 9 10 11 12 13 14

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2022 textreferat.com