Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил
План
1. Закономірності розміщення продуктивних сил.
2. Принципи розміщення продуктивних сил.
3. Фактори розміщення продуктивних сил.
1. Закономірності розміщення продуктивних сил
Поняття простір і територія не є тотожними. Територія – це поверхня суходолу, яка характеризується двомірністю, а поняття простору пов’язане з поняттям часу. Простір має такі властивості: протяжність, єдність перервності і безперервності. Якщо є зв’язок виробництва з територією, то це буде елементом географічного простору. Географічний простір – це сукупність відносин між географічними об’єктами, які розташовані на конкретній території і розвиваються в часі.
Економіко-географічний простір формується господарськими об’єктами і їхніми зв’язками на конкретній території. Підприємство впливає на навколишню територію в трьох напрямах: виробництво, населення, природа. Формується три ареали впливу: виробничий, соціальний, економічний. Вони разом створюють економіко-географічне поле підприємства. Якщо розглядається не територія, а організаційно-господарські зв’язки, виявлені через систему управління, то вживається термін “економічний простір”.
РПС є наслідком впливу об’єктивних законів і закономірностей та суб’єктивної волі людини.
Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві.
Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям.
Закони і закономірності не залежать від волі людей.
Закономірності РПС виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють.
Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території, згідно закономірностей розміщення називаються принципами розміщення продуктивних сил, або принципами регіональної соціально-економічної політики.
Існують наступні закономірності:
- ефективне розміщення продуктивних сил;
- територіальний поділ праці;
- економічна цілісность регіону;
- регіональна інтеграція господарства;
- територіальна комплексність продуктивних сил;
- територіальна концентрація продуктивних сил;
- зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;
- соціальна спрямованість;
- усталеність розвитку;
- національна безпека;
- планомірність;
- керованість;
- комплексність;
- конкурентоспроможність;
- ефективність господарства економічних районів.
2. Принципи розміщення продуктивних сил
До принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Найважливіші принципи:
- принцип раціонального розміщення виробництва;
- принцип оптимальності розміщення виробництва;
- принцип збалансованості і пропорційності;
- принцип комплексного розміщення виробництва;
- принцип розміщення підприємств, згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва;
- принцип урахування міжнародного територіального поділу праці;
- принцип збереження економічної рівноваги;
- принцип обмеженого централізму.
Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики. Регіональна політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспектах. Регіональна політика характеризується наступними напрямами:
- співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку в державному, коопераційному, приватному та ін. секторах національної економіки;
- співвідношення державних і регіональних аспектів;
- зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;
- регіональні аспекти демографічної та економічної політики.
Мета регіональної політики – це забезпечення населенню гідних умов життя.
Її принципи:
- пріоритет інтересів регіону над інтересами галузей, відомств і т.д.;
- всебічне врахування передумов і факторів розміщення продуктивних сил;
- пріоритет ресурсозберігаючого підходу до РПС;
- потреба поступового зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.
3. Фактори розміщення продуктивних сил
Фактор розміщення є одним з центральних понять. Слово “фактор” в перекладі з латинського “factor” – той, хто робить, виробник. Фактор – це повне співвідношення між об’єктом розміщення і територією, де вони розміщуються.
y=f(x), де х – фактори, у – територія.
Праця, сировина і транспорт є найважливішими факторами виробництва.
Сировинний фактор ще називають факторами матеріаломісткості. Витрати на матеріаломісткість виробництва у більшості галузей промисловості складають понад половину сукупних витрат на весь обсяг виробництва.
Ступінь матеріаломісткості – це відношення витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Ці величини виражають у грошових і натуральних показниках. Якщо кратність перевищує 2, то матеріаломісткість вважається високою. Для матеріаломісткого виробництва характерна висока концентрація.
В світовому виробництві постійно іде процес зниження матеріаломісткості виробництва, внаслідок чого вплив сировинного фактора поступово спадає.
Паливно-енергетичний фактор близький до сировинного за характером впливу на виробництво, тому що паливо теж є мінеральним ресурсом.
Енергомісткі – це виробництва, які зазнають сильного впливу паливно-енергетичного фактора. Вони поділяються на електромісткі та паливомісткі.
Енергомісткі виробництва поділяються на високоенергомісткі (частка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на виробництво продукції), середньо місткі (15-30%) та неенергомісткі (менше 15%).
До паливомістких відносяться виробництва, які поглинають багато тепла. Особливе місце належить ТЕС.
Вплив водного фактора базується на використанні природних ресурсів. Мається на увазі прісна вода, яка використовується у процесі виробництва. Вода річок і озер, яка використовується для водного транспорту, безперечно, є водним ресурсом, але не вважається складовою частиною водного фактора. Споживання прісної води у світі має тенденцію до зростання. Вода використовується у промисловому і сільськогосподарському виробництві, але пропорції споживання у різних країнах різні. Водоспоживання залежить від розвитку зрошування в регіоні.
Водомісткість виробництва є висока (81-500 м
/т), середня (20-80 м/т) та низька (менше 20 м/т).
Дефіцит води є лімітуючим фактором для розміщення водомістких виробництв.
Дія фактору робочої сили (трудового) залежить від демографічного потенціалу регіону, чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури.
Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на одиницю продукції. Можна його порахувати шляхом обчислення питомих витрат на зарплату в собівартості продукції, однак даний метод не завжди точний, тому що, якщо вартість вихідної сировини є висока, то в кінцевій собівартості готової продукції її питома вага буде великою, що понизить питому вагу зарплати. На неї істотно впливає рівень механізації праці.
Точнішим є метод натуральних показників, наприклад витрати людино-години на одиницю продукції. Цей метод використовується в сільському господарстві.
Працемісткість також можна визначити через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробника.
До фактора “працемісткості” наближений фактор “наукомісткості” виробництва. В деякій випадках наукомістке виробництво виноситься разом з науковою бібліотекою за межі великого міста (Новосибірське академмістечко).
Дія споживчого фактора виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. Він посилюється в наступних випадках:
[1] 2
завантажити реферат
