У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософські основи теорії норми та патології

Сторінка 4

В основі всіх функціональних змін завжди лежать синхронно протікаючі морфологічно еквівалентні зміни. Так, при дії фізіологічних концентрацій глюкози на живі клітини першочергово в процес втягуються ферменти, що забезпечують її фосфорилювання. А потім протягом кількох секунд зміни охоплюють як мінімум 22 реакції, пов'язані з гліколітичним і окисним фосфорилюванням АДФ, і одномоментно структуру всіх мітохондрій клітини. Отже, процес споживання глюкози клітинами на субклітинному і клітинному рівнях виявляє морфологічний еквівалент функції, без якого остання неможлива.

Закон єдності будови і динаміки в теорії патології означає, що всі функціональні зміни слід розглядати як вираження внутрішніх змін організації живого. Внутрішні перебудови морфологічних систем-основна причина зміни динаміки патологічних процесів. Це-зміст принципу морфологічного каузалізму.

Вся сукупність внутрішніх змін в структурах живого забезпечує до певної межі необхідну для збереження даної функції синхронну відповідність між рівнем динаміки і інтенсивністю оновлення елементів даної системи. Питання про функціональне і органічне слід вирішувати конкретно, з врахуванням рівня організації, так як кожний з них еквіфіально (множинне) пов'язаний з певним діапазоном інтенсифікації процесів, як нормальних так і патологічних в законі єдності будови і динаміки відображена діалектична єдність матерії і руху (принципова неподільність будови і функції), функції і форми (лабільність функцій в рамках існуючої форми організації живих систем).

Проблема синхронності структурно-функціональних зв'язків повинна вивчатися з врахуванням рівня дослідження молекулярного, клітинного, тканинного, органного).

Однією із особливостей структурної організації живих систем є її надійність, тобто здатність системи стійко зберігати нормальне функціонування протягом певного проміжку часу. До одних з найбільш ефективних способів збільшення надійності живих систем відноситься надлишковість її будови. В медицині відома велика кількість прикладів об'ємних резервних можливостей організму. Марнотратність природи, що розвинулась в процесі еволюції і природного відбору. біологічно доцільна і забезпечує надійну нейтралізацію порушень і можливість заміщення, компенсації функції.

Із цих "надлишків", "резервів" організм черпає можливості захисних і компенсаторно-пристосувальних актів.

Живі системи володіють такими специфічними механізмами забезпечення надійності, як бар'єрні механізми, біологічна резистентність, імунітет.

Так, при вивченні проблеми забезпечення надійності мозку Е.А. Асратян і П.В. Сімонов (1973) вказують на 4 моменти: наявність захисно-компенсаторної функції гальмування, використання гальмівного стану для відновлення працездатності нервових клітин; поєднання високої спеціалізації нервових центрів із здатністю центрів до динамічної перебудови своїх функцій, до заміщення пошкоджених чи повністю зруйнованих структур, наявність запасних провідних шляхів; ієрархічна будова дуги безумовних рефлексів; поєднання відносної самостійності нижчих регуляторних утворень (аж до механізмів саморегуляції органів) з їх постійним підпорядкуванням вищим мозковим центрам; використання в процесах компенсації механізму тимчасових, умовно-рефлекторних зв'язків, органом яких є кора великих півкуль мозку, притаманне корі поєднання високої реактивності і стійкості. Крім того, слід констатувати широкий діапазон зворотніх зв'язків в самій нервовій системі.

А.Н. Студитський вказує на 3 типи тканинної регуляції ( спосіб контролю над буквальною діяльністю тканин зі сторони організму) – індукційно-формативну (сполучна тканина), нервово-трофічну (нервова тканина) та імунно-біологічну форму (лімфоїдна тканина). Всі функції в живих системах можна розділити на 2 основних класи: пластичні (тобто будівельні) і робочі регуляції різного роду рівнів. Перші-загальні функції, що лежать в основі будь-якої біологічної структури клітинного чи тканинного рівня. Другі - специфічні, робочі функції, природа, яких визначається характером роботи органа, системи, організму. В цьому плані вся багатоманітність патологічних процесів буде розглядатись як порушення пластичних або робочих функцій, загальних або специфічних в рамках цілісного організму.

Функції характеризуються руйнуванням робочих елементів органів (тканин, клітин), тобто будь-яка робоча функція веде до зростання ентропії живої системи. А це в свою чергу, а також зниження її працездатності, старіння обумовлюють необхідність оновлення елементів, що входять в живу структуру. В самій сутності життя закладене протиріччя зростання ентропії веде до зниження життєздатності, до інактивації, старіння, смерті. Але в цьому і суть внутрішньої діалектики життя, що процесом ентропії протистоїть її полярно направлена діяльність - "від'ємна ентропія" (ектропія) - пластична функція самооновлення елементів робочих органів, систем організму. Структурним еквівалентом функції в умовах патології є порушення взаємозв'язку між ентропією і ектропією при переважанні ентропійних процесів живій системі над пластичними (ектропійними). Антиентропійні стани живих систем підтримуються пластичним забезпеченням функцій.

Така в загальних рисах діалектика патологічного процесу - складного, багатоякісного, протирічного процесу, детермінованого впливом зовнішнього і внутрішнього.

ВИСНОВКИ.

Поняття норми можливо найбільш повно розкрити лише як процес, як поняття, що розвивається. Норма є біологічним оптимумом живої системи, тобто представляє собою інтервал оптимального для людини психосоматичного функціонування живої системи.

Теорія норми- це теорія оптимальних процесів не лише в організмі, але і оптимальних екологічних зв'язків людини із середовищем, оптимальних міжлюдських і інших відносин, що цікавлять сучасну медицину. Проблема норми може бути правильно поставлена як теоретично, так і практично тільки при глибокому досліджені комплексу еволюційно-екологічних факторів. Для справді цілісного дослідження норми необхідне постійне звернення медицини до еволюційної теорії, екології, матеріалістичної діалектики.

Все в світі взаємозалежне та причинне обумовлене. В патології теорія причинності означає, що будь-яка зміна в стані живої системи детермінована матеріалами взаємодіями цієї системи і факторами середовища. Головний принцип теорії патології - принцип єдності морфології і фізіології. В основі всіх

функціональних змін завжди лежать морфологічно еквівалентні зміни, що синхронно відбуваються. Внутрішні перебудови морфологічних систем - основна причина зміни динаміки патологічних процесів.

Вияснення природи і характеру структурних (морфологічних) еквівалентів функціональної діяльності організму - одна із важливих проблем сучасної патології.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Адо А.Д. Некоторые философские аспекти учення о болезни. М, «Медицина, 1965г.

2. Адо.А.Д. Методологические принципы построения современной теории патологии.- В.кн.: Философские й социально-гигиенические аспекты учення о здоровье н болезни. М., «Медицина», 1975.

3. Адо А.Д., Царогородцев Г.И. Борьба материализма и идеализма в учений о здоровье и болезни человека - М.: Медицина, 1970.

4. Давыдовский И.П. Проблемы причинности в медицине. - М: Медгиз, 1962.

5. Егоров А.А. Причинно-следственные отношения и структура - В кн.: Некоторые вопросы методологии научного исследования. Вып.2. Л., изд-во ЛГУ, 1968.

6. Киселев Н.Н. Мировозрение и экология.- К.: Наук думка, 1990

7. Корольков А.А., Петленко В.П. Философские проблеми теории норми в биологии й медицине. М., «Медицина», 1977 г.

8. Мирсон Ф.З. Пластическое обеспечение функций организма. М «Медицина», 1968.

9. Петленко В.П. Философские вопросы теории патологии. - Л-д: т Медицина, 1971.

10. Петленко В.П. Эволюция здоровья и болезней человека. - В кн: Общество и здоровье человека. М., «Медицина», 1973.

11. Петленко В.П. й др. Детерминизм й теория причинности в патологии.-М. Медицина, 1978

1 2 3 [4] 5

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com