У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософські основи теорії норми та патології

Сторінка 2

У багатьох роботах робиться спроба дати універсальне визначення норми (А.Д.Степенов, М.Ю. Ахмеджанов, А.М. Лифшиц) Автори при цьому стикаються із протиріччям: чим більш універсальним є визначення норми, тим менш конкретним змістом воно наповнене. Універсальне однозначне визначення норми є абстрактним поняттям, яке повинно бути конкретизоване при розробці теорії норми "нормології"). Любе визначення тільки тоді стає конкретним поняттям науки, коли воно стає розчленованим, коли в ньому відображаються основні проблеми конкретної науки.

Історичний принцип в дослідженні норми вимагає пізнання історичного розвитку об'єкта дослідження. Отже, щоб визначити нормальний стан і розвиток людини, необхідно виявити загальні закономірності нормального розвитку живих систем. Медицина тісно пов'язана із всією системою біологічних знань. Філогенез людини починається із біологічного розвитку, тому передумови визначення норми в медицині містяться в анамнезі норми живих систем.

Сучасного лікаря не може повністю задовольнити середньостатистичне визначення норми. Воно лише приблизний орієнтир, наближення до реальної норми. Але в певних ситуаціях допустимо використання "довідникових норм" (наприклад, величини кров'яного тиску, частоти пульсу, рівня цукру в крові).

Одним із найбільш глибоких трактувань норми для живих систем є розуміння її як функціонального оптимуму (А.А.Корольков, В.П.Петленко, 1977р.) При цьому під оптимальним функціонуванням розуміють найбільш злагоджене і ефективне протікання всіх процесів в системі. Оптимальний стан - найкращий із реально існуючих однорідних станів, що найбільше відповідає певним умовам і завданням.

Для нормального функціонування живого головне значення має життєздатність системи, що базується на внутрішньосистемних відношеннях, на відповідності підсистем-системі, функцій-структурі, співпристосованості елементів, узгодженості функцій.

Норма є біологічним оптимумом живої системи, тобто норма-це інтервал оптимального для людини психосоматичного функціонування живої системи. Цей інтервал має рухливі межі, в рамках яких зберігається оптимальний зв'язок із середовищем, а також узгодженість всіх функцій організму. Нормальна система - це завжди оптимально функціонуюча система. З точки зору такого розуміння норми навіть ті показники, які виходять за межі середньостатистичних, включаються в норму як оптимум. Так індивідуальне включається в типове. середньостатистичне розуміння норми повинно бути доповнене біооптимальним .

3. Екологічний оптимум - основа соціального нормування.

Проблема взаємовідносин суспільства і природи, людини і навколишнього середовища знаходиться в центрі уваги сучасної науки і світової спільноти. Це обумовлено тим, що природа як необхідна умова існування людини перестає відповідати її біологічній і соціальній сутності під впливом антропогенних змін.

Все більш очевидною стає залежність нормального розвитку людини від нормального розвитку різних форм організації живого і численних впливів зовнішнього середовища.

Природа для людини - велика цінність. І не тільки як першоджерело матеріальних благ, але і як джерело духовного багатства. В основі естетичного сприйняття людиною природи лежить відображення її об'єктивної краси. Краса природи має велике значення не лише духовного, а і фізичного удосконалення індивіда. Як невичерпне джерело естетичних переживань природа в той же час - важливий оздоровчий фактор. Екологічне середовище для людини має естетогігієнічне значення, воно одночасно діє на неї як на природну і як на соціальну істоту. В свою чергу зсуви у екологічних умовах життя людей ведуть до суттєвих змін у стані здоров'я населення. В теоретичному плані тут необхідно відмітити такі моменти.

По-перше, екологічна зона оптимальної життєдіяльності людини обмежена. І будь-яке інтенсивне втручання в екологічну рівновагу веде до порушення міри природних властивостей.

По-друге, для нормальної життєдіяльності людини в "зоні, екологічного комфорту" необхідний набір відносно постійних констант стану середовища. Порушення цих характеристик або їх співвідношень погіршує середовище життєдіяльності.

По-третє, організм людини, як і інший живий організм, володіє певною консервативністю своїх структур і функцій. В ході перетворення середовища може не тільки виникати, але і посилювати відставання адаптаційно-пристосувальних можливостей організму від різних життєвоважливих характеристик середовища.

В сучасних умовах збільшується кількість і зростає інтенсивність фізичних, хімічних та інших факторів, що безпосередньо впливають на організм людини. В останній час виявлені нові захворювання - генетичні, токсикологічні, алергічні, ендокринні; поширення яких пов'язане із використанням нових речовин, енергій, із зміною хімічного оточення людини. Проте на людину впливає і соціальне, культурне середовище, що визначає її здоров'я. Причому соціальні фактори в умовах підвищених темпів суспільного життя стають часто залежуючими, травмуючими (особливо психоемоційну сферу). В силу цього виникає дисгармонія між нервово-психологічними і соціально-технологічними ритмами, що нерідко проявляється у важких формах психічних захворювань, неврозів тощо.

Психоемоційні і біологічні розлади - результат не лише впливу надмірно сильних подразників в технічному середовищі, але і ускладнення взаємовідносин людей. Всі канали інтелектуальних і емоційних відносин між людьми стають до межі заповненими і перевантаженими. Нервова система піддається постійному впливу негативних психічних факторів. В результаті виникають стресові, хвороботворні ситуації в житті особи і колективів.

Соціально-гігієнічне регулювання пов'язане із вихованням у людини здатності передбачити психофізіологічні наслідки технічного прогресу. Це раціональні, науково обгрунтовані методи активного впливу як на фізичну природу, так і на духовний світ людини з метою попередження захворювань і укріплення здоров'я. В наш час у людини зростає не лише потреба бути здоровою, але і відповідальність за збереження і укріплення здоров'я. На життєдіяльність людей, їх побут, стиль і рівень життя особливий вплив має екологічна сфера. Залежність способу життя людини від природних умов опосередковується соціальними відносинами. Природне середовище, приймаючи участь у формуванні способу життя,

є активним фактором, що впливає на фізіологічні, психологічні і суспільні елементи

* життя людини. Стан екологічного середовища повинен стати одним із показників

здорового способу життя.

З врахуванням сказаного вище про соціальну і біологічну детермінацію способу життя можна визначити деякі риси поняття "здоровий спосіб життя". Останній характеризується узгодженістю біологічних і соціальних сторін життєдіяльності людей, в процесі якої в максимальній степені проявляється свобода фізичної, психічної і соціальної активності людини.

Характерно, що різні сторони способу життя (соціальні, психічні, природні) змінюються нерівномірно. Найбільш швидкими темпами змінюються виробничо-трудові відносини, споживчі потреби людей, їх знання, розширюються комунікативні зв'язки і індивідуальні способи самовираження і самоутвердження особистості.

Такі риси способу життя, як традиції (національні, сімейні, побутові), психічний склад і тим більше біологічно обумовлені властивості, особливості, адаптація і дезадаптація організму до нових умов існування, змінюються значно повільніше.

Спосіб життя безпосередньо пов'язаний із реалізацією індивідом своїх соціальних, психічних і фізичних здібностей. При цьому враховуються певна лінія поведінки індивіда, ті цінності установки, які направлені на самовираження і утвердження психофізіологічного потенціалу, яким володіє людина.

Отже, філософія при вивченні способу життя розглядає його зміст всестороннє, з врахуванням екологічних, медичних і психологічних факторів. На цьому шляху відкриваються нові підходи в комплексному дослідженні способу життя, який має велике значення для нормальної життєдіяльності людини.

1 [2] 3 4 5

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com