У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософія Плотіна та Орігена

Сторінка 4

Питання про те, як Оріген ставився до вчення про єдиносущність, дуже суперечливе. Можливо навести власне два місця, в яких Оріген, ймовірно визначає єдиносущність. Особливою увагою в науці користується уривок з тлумачення на послання до євреїв, запозичене з апологій Памфіла [33, с.102]. Не кажучи вже про те, що він зберігся лише в латинському перекладі Руфіна і, як і всі його переклади вимагає ретельного критичного відношення, сам склад фраз, в яких зустрічається термін: “єдиносущність” дозволяє побачити спотворення, допущені перекладачем. Лише в одному відношенні ми можемо звернутися до чудового аналізу, який стосується цього місця, зробленого професором Болотовим. Уривки з послання до Євреїв складаються з наступних двох половин: (Оріген) “наводячи слово випарування, він запозичив його з області тілесних предметів, щоб ми хоча б частково, за подобою того випаровування, яке відбувається з якоїсь тілесної субстанції, могли зрозуміти, чи не так само і Христос, Премудрість Божа, подібно випаруванню, виникає з Сили Самого Бога; (вставка – висновок перекладача): отже і премудрість, виникає із неї (сили), народжується з самої сутності Отця; (висновок самого Орігена): так хоча б за подібність тілесного “истичения” (apporrhoeae) Він називається “истичением” Слави всемогутнього, чистим і неушкодженим (висновок перекладача): те і інше найяскравіше показує взаємодія сутності Сина з Отцем, тому що “истичение” є єдиносущим, тобто, однієї субстанції з тим тілом, з якого відбувається “истичение” або випарування; (загальний висновок перекладача): цілком зрозуміло, як вважаю, з повною ймовірністю, що він називає Сина народженим з самої сутності Божества, тобто, єдиносущним, що означає однієї субстанції з Отцем і що Він не є творінням і Сином за сприйняттям, але істинним Сином Божим, народженим від Самого Отця” [33, с.102]. Тенденційність уривку видно з того, що на такому невеличкому обсязі ствердження єидносущності Сина з Отцем повторюється чотири рази, тоді як, взагалі, в інших творах Орігена термін “Єдиносущний” зустрічається досить рідко. І звичайно не Панфіл, товариш Євсевія Кесарійського знайшов таку прихильність до цього терміну [10, с.269]. Пояснення приєднані до слова

id est unius substantiae… quod est unius cum patre substantiae, - вказують на походження цих коментарів від латинського перекладача. Ще більших сумнівів заслуговує ехолія на слово: “дана Мені всяка влада на небі і на землі” . , “один живий Отець, Син і Св.Дух: один не через злиття Трьох, але внаслідок єдинства сутності, і три іпостасі, досконалі у всьому і знаходяться в взаємному відношенні між собою”.

Що ж стосується одного з уривків тлумачень Орігена на св. Іоана, яке привело в такі труднощі професора Болотова, а саме: “ті, хто зливають Отця і Сина, думають, що з співставлення слів: “Бог воскресив Христа” зі словами Спасителя: “я через три дні збудую інший, - випливає такий висновок, що Син невідмінний від Отця за числом, але обидва єдині не тільки за сутністю, але і по належності, і лише через різницю уявлень про них, а не за іпостасю називаються Отцем і Сином. Безсумнівно, що Оріген висловлює тут не свою думку, а погляд нодалістів, яких він заперечував, і однак формулює дуже точно. Син і Отець – єдині за сутністю і по незалежності і розрізняються не за іпостассю, а відносно людського промислу. Досить дивно бачити тут точний виклад церковного вчення про Трійцю.

Якщо вже Оріген з такою точністю висловив вчення про єдність сутності і розрізнення за іпостасями, то були б не зрозумілими ті суперечки, які розпочалися відносно суті його вчення, ні всі догматичні рухи IV століття. Важливим є вже те, що Афанасій Олександрійський, який прагнув всіма силами показати Орігена захисником кінейського символу, не знайшов у нього ні одного місця, в якому б був присутній термін “єдиносущний”. Навпаки, існують найяскравіші вирази і міркування, в яких Оріген висловлює свої рішучі міркування відносно цього питання. Оріген обурюється Геракліоновим твердженням, що ті, хто поклоняються Богові в дусі і істині тієї ж самої природи, як і Отець, і є – Дух. “Чи не вкрай буде нечестивим, - говорить Оріген, - називати єдиносущним “гомоусиос”, ненародженої і все безмежної природи тих . , яких сам Геракліон вище назвав “пащшими”, говорячи, що самарянка будучи духовної природи, впала в блуд!” – “Ми ж віруємо і покоряємось Спасителю, Який сказав: “Отець, що послав Мене більший за Мене . , і говоримо, що Спаситель і Св. Дух не тільки не подібні, а безмірно вищі над всіма створеними, але Отець настільки ж або навіть більше переважає Сина, так само як і настільки Він і Св. Дух переважають всіх інших. Яка б не була слава переважаючого престоли, господства, начальства, влади і сили і всяке ім’я, назване не тільки в цьому віці, але і в віці майбутньому, і вище цього св. ангелів і духів і душі праведних, однак, переважаючи багатьох і настільки вищих, - переважаючи сутністю, силою, достоїнством і божеством, Він ні в чому не подібний Отцю [18, с.197]. Наведене тепер міркування Орігена не потребує довгого коментаря. Син безмірно переважає всіх навіть найвищих створених духів, але Він ні в чому не подібний до Отця, а відповідно, за самим єством є не подібний, тому що Отець і за Своєю сутністю вище Сина. Погляд Орігена тут особливо зрозумілий. Заперечуючи єдиносущність Сина з Отцем, він зовсім не хоче поставити під сумнів Його Божественність, або якось принизити Його і Син безмірно є вищим всіх створених істот, переважає їх Самою Своєю “сутністю, достоїнством, силою і божеством”. Але Отець, як ненароджена і все блаженна природа, ще безмірно вищий від Нього. Оріген настільки був впевнений в правильності своїх поглядів, що в деяких випадках не вважав за потрібне доводити їх: “як це видно – із інших місць, Син відмінний від Отця за сутністю і по належності [33, с.104].

Не самобутність і залежність Сина і Св. Духа від Отця за своїм походженням відображається і на всіх їхніх властивостях. Один Отець є благим, простим і незмінним, Син є лише деяким сяйвом і образом тієї благосні [6, с.47]. Отець пізнає Себе більше, краще, досконаліше, ніж Його пізнає Син [6, с.247]. Отець є цілковита істина, Син порівняно з Ним і як образ Його, не є істиною в точному значенні [6, с.47]. Бог є світло неосяжне, Христос порівняно з Отцем є слабким сяйвом, яке нам через неміч нашу здається великим [33, с.105]. Воля Отця також розумніша від волі Сина і навіть по відношенню до безсмертя Отець має перевагу над Сином [33, с.105]. Практичним висновком, який наочно підтверджує нижчі властивості Божества Сина, у Орігена є думка, що молотися в власному значенні можна лише Отцю. Оріген розрізняє декілька форм молитовних звернень (еухаі): деесіс - моління, смиренне прохання істоти, яка потребує чогось; прохання, ентеуксіс яке припускає в того, хто прохає сміливість і упевненість в виконанні прохання, - так клопочеться про святих Дух; подяка, евхарістіа, як вираз вдячності за виконане благодіяння. Ці три види вираження почуття можуть бути звернені навіть відносно звичайної людини, а відповідно, і до Христа. Ні, молитва в власному значенні, просеухе, повинна бути звернена тільки до Бога [10, с.346]. Цілком зрозуміло, що той самий субординаціонізм поширюється у Орігена і на Св. Духа. Все дістало своє буття через Сина, а тому і Дух отримав Своє буття через Логос, так що Логос вище від Нього, в логічній послідовності передує Йому за буттям [33, с.105]. Дух, тому, перебуває в такому відношенні до Сина, в якому Син знаходиться відносно Отця. Якщо Син отримує Своє буття, як їжу [33, с.105] від Отця, то і Дух має потребу в Сині не тільки для свого існування, але і для того, щоб бути мудрим, розумним і інше. Чи називав Оріген Св. Духа творінням? В “О начала” І; 3.3 він розмірковує так: Все є створене Богом, і немає творіння, яке б не отримало від Нього буття . Але до сьогодні ми не знайшли в Св. Писанні ні одного виразу, де б Св. Дух називався творінням. Іншій порядок думки зустрічається в нього в толкуванні на слово Єв. Іоанна: “все через Нього (Слово) повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього”, так як вираз “все через Нього повстало” істинний, то необхідно дослідити, чи не через Нього отримав Своє буття Дух Святий. Тому, що я думаю, що тому, хто визнає Його як таким, що завдячує Своїм буттям, і визнає слова все через Нього повстало”, - тому необхідно припустити, що Св. Дух виник через Слово, так що Слово вище Нього . ми визнаємо, як істинне і більш благочестиве, що (хоча) Дух найславніший (але) так як все виникло через Слово, то і Він (знаходиться) в порядку всіх, хто отримав буття від Отця через Христа”. Послідовність думки вимагала від Нього визнати і Духа творінням, але по-перше, сам Оріген цього висновку не зробив, а по-друге, як ми бачимо, Дух Святий він завжди відносить до сфери Божества [33, с.106].

1 2 3 [4] 5 6 7 8 9

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com