У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософія Плотіна та Орігена

Сторінка 3

Розум існує поряд з Єдиним і є другим Богом. Цікавим є те, що Плотін називає Єдине Богом Отцем, а Розум – Сином. В межах цих аналогій рухаються і думка Орігена. “Бог є світло, Син – сяйво вічного світла; як світло не може бути без сяйва, так і Отця не можливо уявити без Сина, який є образом Його іпостасі, Слово і Премудрість. Чи можливо, тому сказати, що колись не було істини, не було премудрості, не було життя, при тому, що в усьому цьому мислиться сутність Отця”; це – безпосередні визначення Отця і в них виявляється повнота Божества [6, с.69]. Син є самою Премудрістю, самим Словом, самою дійсно існуючою істиною, самим життям, самою святістю. Але неможливо сказати, щоб Сам Бог Отець був премудрістю, істиною і життям: Він вище них, як їх джерело [33, с.97]; в Ньому ці всі властивості існують якби в прихованому стані, як щедо владне; в Сині ці всі властивості проявляються актуально, як наявні факти, притаманні Сину. Син, таким чином, є всією повнотою Божества Отця, яка реально справдилася [10, с.247]. Ця повнота, яка актуально проявилася в Сині, тягне за собою деяку множинність властивостей в Сині. Бог є монада. “Бог є зовсім простим і єдиним, Спаситель наш заради “многих” стає “многим”. Він множинність благ, і краса Його різноманітна. Отець є Богом потаємним, але володарюючим необхідно обявитися в світі, Син є не тільки внутрішнє само одкровення Його, але і перше начало само одкровення в світі, і ознака множинності наближає Його до світу і робить Його більш доступним пізнанню кінцевих істот. Отець єдиний і простий, Син “ідея ідей і сутність сутностей”, початок всього творіння. Сина Оріген в декількох місцях називає творінням (“О началах”, І ч.). Але наведене місце з твору “О началах” І, 2 – вказує на те, що Син називається творінням лише в тому відношенні, що Він є вже володарем всього творіння в ідеальному плані світобудови. Оріген робить розмежування між Сином і творінням: а) Син народжується з волі Отця; момент небуття не має місця в Його існуванні; б) ми побачимо нижче, що Син завжди ставився Орігеном в сферу Божества. Відносно цього питання дуже гарно розмірковував професор Болотов [10, с.301].

В Ньому, в “цій іпостасі Премудрості (вже) була закладена вся можливість і зображення майбутнього творіння і силою передбачення було визначено і зумовлено все, - і те, що існує у власному значенні, і те, що відноситься до першого, як належне йому”. Син – початок шляхів Божих, тому що містить в Самому Собі начала, форми і види всього творіння [ф.6, с.96]. Творіння світу – це самоодкровення Отця за посередництвом Сина – премудрості, яка споконвіку мала в Собі потенційно і ідеально існуючий план світобудови, написаний в цілісності і дрібницях. Цей останній пункт в ученні Орігена про Сина, як множинність благ, гарно пояснюється також і в системі Плотіна. На противагу Єдиному характерною рисою буття Розуму є якась подвійність і навіть множинність, яка визначається вже самим процесом Його походження. Єдине, залишаючись нерухомим, звертається до Себе Самого і споглядає себе: цим спогляданням є Розум. Як самосвідомість Єдиного, Розум природно вміщує в собі розбіжність між мислячим і мислимим і його діяльність спрямована в два протилежних боки – до Єдиного і самого себе. Звичайно, Він є відповідністю буття і думки, водночас є тим, хто мислить, про що мислиться і самим мисленням, але все це не створює в Ньому тієї простоти і єдинства, якими відрізняється Єдине. Розум є множинним; Він не є простим, а Споглядаючи Єдине він бачить, не як єдине, і це споглядання відкладається в Ньому в вигляді множини уявлень, які створюють цілий ідеальний світ, в якому містяться всі види існуючого світу.

В термінології також Оріген є новатором, який випередив термінологію майбутнього. Бог-Отець, не дивлячись на всю абстрактність, яку Йому приписує Плотін, є самосвідомою особистістю, іпостассю [10, с.251-261].

Заслуга Орігена безсумнівна. Він перший ввів у вжиток цей вираз “три іпостасі”, який потім засвоїло церковне богослів’я, але різницю між сутністю і іпостассю, яку точно сформували каппадонійці, у нього відзначено слабенько і обидва ці терміни часто заміняються один одним.

Син також є одухотвореною премудрістю Божою, яка усвідомлює Себе і відрізняється від Отця, як самостійна іпостась, і Дух Св. – іпостась. Всі разом Вони становлять “поклоняємоу Трійцю”, владичну Трійцю [33, с.99]. Божественність властива тільки цим трьом Іпостасям. Тільки Трійця – Отець, Син і Св.Дух є джерелом всякої святості, благість властива їм тільки субстанційно і тільки їй притаманно жити без матеріальної субстанції і без будь-якої тілесності [6, 39-47].

Термін іпостась використовує також і Плотін, застосовуючи Його у відношенні до Єдиного, Розуму і Душі. В першій главі п’ятої книги Еннеад, яка містить в собі вчення про ці три начала буття. Чи наслідував Оріген неоплатонізм в своїй термінології чи ні, - питання суперечливе, але для нас є цікавою вже сама аналогія. Плотін так само, як і Оріген, не наводить точного розмежування між природою та іпостассю, але у нього іпостась визначається такими ознаками, які дозволяють надати їй особливе значення. Всюди, де він веде мову про три Божественні іпостасі, він чітко розмежовує поняття “іпостась”, “буття” і “сутність”. Мислення (як індивідуальна особливість) дає іпостась Розуму: основою Його буття є суще, оскільки воно сприймається розумом і складає з ним одне; “не потрібно боятися першу енергію (Єдине) розуміти без сутності, але слід розуміти її, як окрему іпостась; в вище наведеному місці: “народжена від Єдиного енергія отримує іпостась і потім розвивається в буття і сутність. Іпостась в усіх цих випадках ймовірно може означати окрему річ в її особливому бутті. Єдине вище сутності, але це не означає, що воно не має самостійного буття, тому і не повинні ми боятися називати Його іпостассю. Але не дивлячись на те, що у Плотіна ипостась як буття виділяється від сутності, як буття, але точного розмежування між ними не наведено ним. Дуже цікавим є ще одне спостереження: у Плотіна Єдине, - Розум і Душа становлять сферу Божества, як у Орігена – Отець, Син і Дух.

Три іпостасі і одна Трійця! – ця формула вперше висловлена Орігеном і стала невід’ємним надбанням церковного богослів’я. Цікавим є те, що вже Оріген робить спробу визначити особисті властивості іпостасей. Отцю притаманне буття, Слову – розумність, Духу Святому – святість [6, с.60].

Всі три іпостасі – Отець, Син і Дух Святий належать до сфери Божественного, але ця належність не робить їх ані одно істотними, ані рівними між Собою. Тут починається інша послідовність думок Орігена, очевидно яка суперечить першій, але в його оригінальному розумінні вона відокремлюється в одну вибудовану і цілісну систему і є такою необхідною складовою частиною її, як і вчення про Сина, як образу Божого, який активно проявляє всю повноту Його Божества. Один Отець ненароджений і безпочатковий: ці ознаки, які визначають саму сутність Отця, надають їй особливий індивідуальний характер і роблять його сутність не однаковою ні Сину, ні Духу, як величинам похідним. Всі властивості в Отці першопочаткові і належать Йому в цілісному вигляді, в усій повноті їх ідеального змісту, - належать тільки Йому одному і не можуть належати іншим. Він є єдиний Сущий, і подає кожному буття від Свого особистого буття [6, с.70], і єдиний Бог – Бог в справжньому розумінні - [33, с.101]. В Отці все першопочаткове і нестворене. “Син є образом Його благосні, і сяйвом не Отця, але слави Його”. Син є Премудрістю, славою, Істиною, але Отець Премудрості, Він вище і перевершує премудрість, і, якщо Син – світло, то Отець є неосяжним світилом, а Син – лише слабеньке сяйво Його [6, с.39]. Так усі властивості Отця, проходять через призму Його нествореності і першопочатковості, отримують вище, самобутнє значення, і Син і Дух є лише меншим відображенням їх. Ймовірно, що це так би мовити, зворотній бік догматики Орігена не тільки не знаходиться в протиріччі, але знаходиться, на його переконання, в повній згоді з нею. І там, і тут Отець є вищою силою, яка володіє всіма Божественними силами в їх самобутньому стані. Син – повне і адекватне вираження (енергія) сутності і властивостей Отця, але тільки вираження, а не тотожність. Ця градація розрізнення Сина від Отця йде на всіх межах, починаючи з сутності, закінчуючи всіма його якостями.

1 2 [3] 4 5 6 7 8 9

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com