У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософія Плотіна та Орігена

Філософія Плотіна та Орігена

Філософія Плотіна представляє собою один з найоригінальніших проявів древнього еллінського творчого розуму, який тонкістю своєї думки, логічною послідовністю, цілісністю і завершеністю світогляду, ознаменував собою останній розквіт філософського генія Еллади [35, c.223]. В основі його філософського вчення лежить вчення про “Єдине”, першопочаток буття, яке визначається в край піднесеному і абстрактному тоні [42, с.315]. Єдине це не тільки протилежність всьому множинному, але є повним запереченням його. Ніякі визначення відносно Нього не застосовуються: ми не можемо сказати, чим Воно є, саме по собі, але тільки, чим Воно не є. Ми, насправді, повинні визнати, що Воно є першою основою всякого буття і життя, але через це ми дізнаємося тільки про те, що Воно існує, будь-які намагання визначити Його буття більш позитивно неможливо і, тому, Воно є невимовним. Єдине вище розуму, вище думки, вище буття і сутності, і вище краси і всякого пізнання. Ніякі психічні і логічні процеси не допустимі відносно нього. Єдине не має ні волі, ні доброчинності, ні самосвідомості і Воно вище життя, хоча і є причиною життя. Воно просте і безмежне. Єдине вище блага, не може бути і благом, але це благо не є відмінним від Нього, і не може бути приписане Йому, Воно тотожне благу, Єдине і є благом.

Взяте по відношенню до буття, Єдине є першим принципом буття, першою силою, без початковою і незмінною. Без початковість (ненародженність і незмінність) – основні визначення єдиного [33, с.213].

Вчення Орігена про Бога в значній мірі співпадає з вченням Плотіна про Єдине. Поняття про Бога для Орігена зливається з поняттям про Отця [6, с.25]. Бог неосяжний і невимовний, невидимий і безтілесний, не містить в Собі нічого більшого і меншого і є єдинством і одиничністю. За своїм буттям Він є Сущий, ні від кого не походить, і нікому не завдячує Своїм буттям. Він завжди володіє тим, чим Він є, і не отримав ні від кого Своє існування, і тому є вічним і незмінним. Він є початком всього, світлом і благом, джерелом самого блага. Природа Божества неосяжна, і сила людського розуму хоча б це був і найсвятіший і найчистіший розум, не в змозі зрозуміти Його. І доречним було б поставити запитання: чи припустимі відносно Бога якісь визначення? Не легко вирішити, - говорить Оріген, - сутність Він чи вище сутності, розум Він чи вище розуму. Але в іншим місцях Оріген висловлюється чіткіше. Бог вище всього розумового. Мудрість, істина, світло і життя – від Нього і тому Він вище всього цього [33, с.213].

Але цілком зрозуміло, що християнський письменник не міг залишатися на цих повністю абстрактних визначеннях. Якщо Єдине у Плотіна не має ні думок, ні рухів, ні енергії, то Бог Орігена є Розумом, Самосвідомістю і Особистістю, Яка пізнає Себе. “Бог є проста розумна природа. Він є і цілковитий розум і як розум може рухатися і діяти” [5, с.39]. Він володіє повним і досконалим знанням відносно Себе, яке знає і про Сина і про все [6, с.46]. Величезне бажання ствердити думку про Бога, як Особистість, яке володіє мисленням і самосвідомістю, мабуть, всупереч неоплатонізму, привело Орігена до оригінального поняття про Нього, як Істоти самообмеженої за всемогутністю і всевіданням. Бог не є безмежним, як вчив про Нього Плотін: на думку Орігена, навпаки, все безмежне, як таке що містить в собі елементи невизначеності, непізнаване, а тому і Бог, якщо б Він був безмежним за Своєю сутністю і силою, не міг би пізнавати Самого Себе, так само і діла Його залишилися б поза сферою Його бачення, якщо б були безмежними. “Якщо б могутність Божа була безмежною, то Він б по необхідності не знав Самого Себе, тому що за природою безмежне – непізнаване; отже, Він створив все, що міг знати і тримати в Своїх руках і керувати промислом” [10, с.200].

“Чи може Бог осягати все, чи не може? Якщо відповісти що не може, - буде нечестиво. Якщо ж Бог осягає все, то зрозуміло, що це все має початок і кінець; тому що, все, що не має зовсім ніякого початку, не може бути осягнутим” [5, с.40]. Це оригінальне розуміння Орігена про Бога, як Істоти само обмеженої відносно всемогутності і всевідання, залишилося його особистим надбанням, проте як його неоплатонічний погляд на Божество, як буття, неосяжне, недоступне ніяким логічним визначенням, було сприйняте і ще більш розвинуте в наступних поколіннях.

Важливим пунктом догматичної системи Орігена, відносно якого він витратив масу сили і якому присвятив більшу частину своїх суджень, є вчення про народження Сина від Отця. Бог незмінний ні в сфері діяльності, ні в сфері мислення. Тому, від вічності Він повинен мати в Собі Сина. “Отець ніколи, ні в один момент Свого буття, не міг існувати, не народжуючи Премудрість, тому що якщо ми припустимо, що Бог народив Премудрість – Сина, яка перш не існувала, тоді Він або не міг народити її спершу, або міг, але не бажав народити. Зрозуміло, що цього сказати неможливо: в першому і другому випадку виявилося б, що Бог або не піднісся з стану нездатності в стан здатності, або затримував і відкладав народження Премудрості” [6, с.37]. “Бог ніколи не починав бути Отцем, тому що ніщо не перешкоджало Йому зробитися Отцем, подібно людським батькам, які на завжди можуть стати батьками. Якщо ж Бог завжди досконалий і завжди володів силою зробитися Отцем і до того ж вважав Своїм благом бути Отцем такого Сина, що могло затримувати Його в само позбавленні такого блага, тобто, якби мовити, внаслідок якого Він робиться Отцем?” [5, с.39-47]. Але Отець не тільки породив Сина і перестав народжувати, але завжди народжує Його . “Спаситель наш є сяйвом Слави, а про сяйво слави неможливо сказати, що воно один раз і уже більше не народжується, але, як світло постійно супроводжується сяйвом, так народжується і сяйво Слави Божої. Так і Спаситель вічно народжується від Отця і тому говорить: “перше всіх пагорбів Він народжує Мене”, а не – родив Мене” [5, с.39-47]. Як акт постійний і вічний це народження немає ніякого початку, - “не тільки такого, яке може бути поділене на якісь часові проміжки, але і такого, яке звичайно споглядає одна лише думка (mens) в собі самій, і яке спостерігається, так би мовити, чистою думкою і духом (animo).

Без жодних сумнівів, цей погляд на народження Сина від Отця, як акт, який триває безперервно, вперше висловлений в християнській літературі, складає найблискучіший пункт в догматичній системі Орігена і вносить суттєві відмінності між “логос ендіатетос” і “логос профорікос” , яке лежало в основі апологетичної теології, тому що якщо б Отець завжди і без всього хронологічного проміжку народжує Сина, то не залишається ніякого місця для того моменту, коли б Логос знаходився в прихованому стані. За Орігеном таке розрізнення неможливе вже і тому, що воно суперечило б незмінності Божій. Так само і нематеріальність і духовність єства Божого заперечували у Орігена всяку думку про “истичение”, яка мала велике значення в системах Іпполита і Тертуліана. “Будучи неподільним і нероздільним, Бог стає Отцем, не виділяючи Його, як думають деякі, тому що, якщо Він є “истичение” Отця і народжується від Нього, як діти тварин, то той що народжує і народжений повинні бути тілом” [18, с.97].

Але ці думки вже не були оригінальними для епохи Орігена. вони розвинені у Плотіна і, можливо, були запозичені його вчителем Амонієм. Вічне буття світу і Єдиного в ньому, як і у Орігена, є постулатом до вічного буття Розуму, другого начала. Плотін так само говорив про народження Розуму з Єдиного і розумів це, як акт вічний. “Нехай буде далекою від нас думка про якесь часове народження Розуму від Єдиного, від нас, які ведемо мову про завжди існуюче в теперішньому”, - заявляє він, розмірковуючи про походження Розуму. “Що завжди досконале, завжди і вічно народжує досконало” [10, с.147]. Єдине не підвладне ніяким хронологічним категоріям часу, але для Розуму не існує часу. “Для Нього не існує минулого, але все існує в теперішньому, міститься в Ньому, як теперішнє. І цікаво, що і Плотін повинен був прийти і дійсно прийшов до тих самих висновків відносно походження Розуму, як Оріген зробив про Сина, і на тих самих засадах. Для Плотіна, як і для Орігена, так само неможливим було філософське розмежування між “Словом прихованим” і “Словом явленим”, тому що Єдине, Розум і світ існують вічно. І “проболє” (“истечение”) Плотін заперечує не менш енергійно, ніж Оріген. Єдине залишається в самому собі нерухомим і не знищується, коли “истикает” з Нього джерело буття, і те що походить від Нього не є окремою частиною, але знаходиться в Ньому [10, с.157].

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com