У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Анархізм, як суспільно-політичні рух в суспільно політичній течії в світовому політичному процесі

Анархізм, як суспільно-політичні рух в суспільно політичній течії в світовому політичному процесі

План

1. Анархізм.

2. Анархо-синдикалізм.

Анархізм (від грецького anarchia — безвладдя, стихійність, неорганізованість, безладдя, хаос) — соціально-політична течія, що спрямована на звільнення від всіх форм політичної, економічної і духовної влади, заперечення держави як форми організації суспільства та її влад­ного впливу, утвердження досягнення нічим не обмеже­ної свободи людини як своєї мети.

Ідеї анархізму знаходимо у праці «Республіка» дав­ньогрецького філософа Платона. Елементи анархізму ми знаходимо у філософії стоїків (Зенон, Хризип — у Древній Греції, Сенека, Епікур, Марк Аврелій — у Ри­мі), працях філософів-просвітителів (Руссо, Дідро), ідеології «скажених» епохи Великої Французької ре­волюції. Вперше спробував проаналізувати політичні і економічні форми анархізму наприкінці XVІІІ ст. анг­лійський письменник У.Годвін.

Як суспільно-політична течія анархізм формувався у 40-70-х роках XIX ст. у країнах Західної Європи, де була значною частка дрібнотоварного і ремісничого виробництва. Основні теоретики анархізму — П. Ж. Прудон, М.Штірнер, М.О. Бакунін, П.О. Кропоткін.

У XIX ст. анархізм поширюється у Франції, Швей­царії, Італії, Іспанії і CШA. Певний вплив він мав серед народників Росії. Активність анархізму спостерігалася в період російської революції 1905-1907 років. У ре­волюції 1917р. анархізм подекуди перероджується в прямий бандитизм.

Сучасний анархізм не додав нічого нового до «тра­диційного» і характеризується такими ознаками: уяв­лення про державу як абсолютне зло. заперечення будь-якої влади, у тому числі і державної, тлумачення її як посягання на свободу людини; утвердження пов­ної свободи без будь-яких меж; відмова від організо­ваності і дисципліни як засіб переходу до суспільства без класів, держави і політики; вимога негайного здійс­нення соціальної революції, встановлення бездержав­ного суспільного ладу, руйнування всіх форм суспільного життя; відмова від матеріальних і духовних цін­ностей (у тому числі політичних), які виробило людство; захист дрібної приватної власності, дрібного землеко­ристування; розгляд майбутнього бездержавного, неполітичного суспільства як федерації виробничих асо­ціацій, комун, що гарантують свободу особи і є. фор­мою самоорганізації і самоврядування.

Анархісти недооцінюють значення політики, регуля­тивну роль держави. Невизнання політичної влади як важливого і необхідного інституту суспільного жит­тя неминуче призводить до невизнання влади взагалі і демократичних форм реалізації її зокрема. Визнання влади — це контроль над нею, невизнання її — не що інше, як обман або самообман, оскільки влада стає безконтрольною з боку громадян.

Об'єктивний аналіз анархізму свідчить, такі його представники, як М.О. Бакунін, П.О. Кропоткін, ви­словили ряд ідей, які є актуальні й досі. Так, вони від­кидали будь-яку форму деспотії, культ одноосібного правління, пригнічення особистості, стверджували ідеал взаємодопомоги і солідарності у відносинах людей, вірили у реальні можливості самоорганізації і само­регуляції, передбачали безперспективність державного соціалізму, вважали, що зосередження влади в одному центрі неминуче призводить до створення роздутої бю­рократичної форми правління, що найбільш природ­ними є федеральним устрій, самоврядування на місцях тощо Анархію вони розуміли не як хаос а як реальні і не підтверджені досвідом можливості самооргані­зації. Однак така організація йде знизу, а не зверху, як це робиться за суворої централізації.

Історично анархізм як політичне явите поширюєть­ся в ситуаціях крайнього відчаю, криз у переломні моменти. Наприкінці XIX — на початку XX ст. виник особливий його різновид — анархо-синдикалізм.

Анархо-синдикалізм — це громадсько-політична позиція, прихильники якої вважають себе скла­довою частиною соціалістичного й робітничого руху, відстоюють ідеали самоуправління, федералізму, профспілкової демократії, незалежності трудових колективів.

Прояви анархістської активності спостерігаються й досі. Серед певної групи населення укорінюється прагнення повернути до життя ідеї анархістів, створити певні організації. Анархізм зберігається у країнах За­хідної Європи, Америки у вигляді різних федерацій, груп та ін. Вплив останніх невеликий, але як реальність він не може не враховуватись у політиці.

Соціальну опору анархізму становлять дрібні влас­ники, частина робітничого класу, декласовані елементи, окремі прошарки інтелігенції.

Назва реферату: Анархізм, як суспільно-політичні рух в суспільно політичній течії в світовому політичному процесі
Розділ: Філософія
Опубліковано: 2008-01-23 20:37:28
Прочитано: 1433 раз

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com