У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Ґендер і ЗМІ

Ґендер і ЗМІ

Наявні в суспільстві проблеми ґендерної нерівності мають своє масмедійне відображення.

Часто саме засоби масової інформації, що відіграють визна­чальну роль у формуванні суспільної думки стосовно важливих суспільних проблем, формують і закріплюють у масовій свідо­мості визначені норми ґендерної поведінки, продукують ґендерно-стереотипні образи жінок та чоловіків, які постають на сторі­нках друкованих видань, у теле- та радіопросторі. Образи жінок, створювані й трансльовані ЗМІ, часто сповнені ґендерних упере­джень та є сексистськими.

Ця ситуація стала полем дослідження для багатьох фахівців у галузі ґендеру. Збігаючись із розвитком ґендерних досліджень у країні, залученням до поля наукового вивчення ґендерних від­носин у суспільстві – теми, що була табуйованою для радянської наукової думки, з одного боку, та явних трансформацій медійного поля, набуття засобами масової інформації нових, порівняно з попереднім радянським періодом, функцій, видозміною самих способів функціонування медій - з іншого, ґендерні питання в масмедіях почали усвідомлюватись як перетин низки метатеоретичних підходів, як у галузі ґендеру, так і комунікативістики.

Фіксуючи стан вивчення ґендерних проблем у масмедіях, дослідження в цій галузі зосереджувались передусім на вивченні змісту масмедійної продукції з позиції ґендеру. У поле науково­го осмислення та відповідного аналізу потрапили: проблеми ре­презентації чоловіків і жінок масмедійними засобами, зміна об­разів жінок та чоловіків, що їх подають ЗМІ, проблеми ґендер­них стереотипів у них, типологізація гендерно-стереотипних зо­бражень людей залежно від їхньої статі. Значну частину таких робіт присвячено ретроспективним оглядам ґендеру в масмедіях (оскільки ця тематика в радянські часи практично не входила до наукового вивчення).

Окремою темою дослідницького зацікавлення в цій царині стали ті перетворення, яких зазнали образи жінок та чоловіків у ЗМІ.

Радянський лад, із його соціальним замовленням на активні ролі жінок у публічній сфері (передусім на ринку праці) та егалітарною ідеологією, відповідно визначав способи висвітлення жінок засобами масової інформації. Цьому сприяла й специфіка принципів функціонування масмедій за радянської доби; із притаманною їм суворою системою контролю над комунікативними інститутами та такою ж жорсткою ідеологічною визначеністю – джерела інформації мали слугувати інтересам держави, а не суспільства чи мас. А участь у суспільному виробництві, за теоретичними положеннями марксизму, була вирішальною умовою, що мала визначати соціальний статус жінки.

Сучасні трансформації вітчизняних комунікативних інститутів харак-теризуються їх повільним поворотом до так званої лібертаріанської моделі (В. Шрамм, Ф. Сіберт і Т. Пітерсон) з приватною власністю на інформаційні засоби в умовах вільної конкуренції ідей [8]. Лібертаріанські ідеї декларують право всіх людей на знання як природне, ґрунтуючись на принципах свободи інформації - як свободи її вільного поширення, так і свободи отримувати необхідну інформацію. Оскільки ж ці моделі, як відзначають фахівці, є нормативними, вони не завжди й не в усі му відповідають реаліям, що ми й спостерігаємо.

Незаангажованість та об'єктивність масмедій. Принципи незаангажованості та об'єктивності у функціонуванні масмедій (що номінально передбачають прямий контроль влади над ЗМІ, цензуру діяльності медій, визначення змісту інформаційних повідомлень тощо) піддавали сумніву як багато зарубіжних дослідників, так і сучасні вітчизняні фахівці. Визначальна, конститутивна ознака масмедій - принцип свободи слова - навіть за унезалежнення від держави чи від політичної влади активно коригується економічним характером, якого все більше набувають масмедії. Підкоряючись законам ринку та пріоритетові прибутку перед абстрактними принципами, що лежать в основі їх власного функціонування, діяльність сучасних ЗМІ дозволяє робити ви­сновки про подвійність журналістики, визначення її як сфери діяльності, "затиснутої" поміж професійними ідеалами та наяв­ною дійсністю.

Ілюзорність цілковитої свободи слова та друку, повної неза­лежності комунікативних інститутів відзначали ще П. Лазарсфельд та Р. Мертон. Аналізуючи функціонування комунікатив­них інститутів США, вони відзначали конфлікт ідей, на яких ґрунтується діяльність медій як соціального інституту та їх фун­кціонування як економічного підприємства зі своїми власними цілями отримання прибутку. Як відзначали науковці, "виробниц­тво й поширення продукції масових засобів інформації фінансу­ється великим бізнесом. А це незалежно від будь-яких намірів означає, що той, хто платить, той і розпоряджається".

Доктрина вільних потоків інформації викликала все більше сумніву мірою монополізації інформаційного капіталу внаслідок розвитку засобів зв'язку, зрослої приватизації й зосередження інформаційного капіталу у великих корпораціях, тісно пов'язаних з великими промислово-фінансовими колами, та нау­кового усвідомлення й осмислення цих процесів. Як відзначав, зокрема, Л. Вірт, концентрація такої сили в окремих руках може спричинювати незбалансованість в інформаційному поданні різноманітних поглядів. Він характеризував цю ситуацію як "не­безпеку реальної, хоча й неофіційної, цензури, загрозу вільному й загальному доступу до фактичних знань і збалансованої інтер­претації" [8].

Така ситуація особливо стосується поглядів тих, хто є у сус­пільстві в меншості.

Образ суспільства у медійному відображенні. При цьому поняття меншості в масмедіях виявляється доволі специфічним. Як це показують американські науковці Д. Крото і В. Хойнс, аналізуючи "об'єктивність" економічних новин, тоді як члени суспільства беруть участь в економічному житті в різних ролях: працівників, споживачів, інвесторів та підприємців, - економічні новини зосереджуються передусім на діях та інтересах двох останніх категорій, хоча вони є безумовною меншістю серед членів суспільства [3].

Конструюючи образ реальності, медії зображують суспільс­тво позбавленим соціальної різноманітності, зосереджуючись головно на діях і вчинках політичних, фінансових, культурних еліт (представлених переваж-но чоловіками). Відповідно, нерів­номірність презентації соціо-статевих груп в масмедіях відбиває ґендерну стратифікацію суспільства та способи нерівного розпо­ділу економічних, політичних і культурних ресурсів серед пред­ставників цих двох ґендерних груп.

Узагальнюючи, можна сказати, що масмедії символічно від­творюють сформовані в суспільстві ієрархії ґендерної нерівності.

Цей висновок контрастує з базовими принципами функціо­нування масмедій, які передбачають об'єктивність та незаангажованість ЗМІ як медіатора, провідника поміж різними суспіль­ними секторами.

ЗМІ як ідеологія. Роль масмедійної комунікації є номіналь­но- посередницькою, навіть "другорядною": журналісти начебто лише описують те, що відбувається на їхніх очах та поза їхньою участю.

Водночас масмедійна комунікація виражається у виборі – співбесід-ників, "зірок", заголовків на шпальтах газет.

Наявний при цьому факт класифікації, що її здійснюють ма­смедії зазвичай лишається поза увагою: як стверджує Л. Пенто, ролі "критика" і "творця" в особі представника масмедій злива­ються [9]. Притаманний журналістам статус "особливого учас­ника" важливих суспільних обговорень дає їм підстави форму­лювати запитання, оцінювати компетентність фахівців, інтер­претувати; дає владу вказувати на тих, з чиєю думкою варто ра­хуватися, а з чиєю ні. Специфічну "владу оцінювання", яка в по­передні епохи належала (нечисленним) інтелектуалам, нині ма­ють масмедії.

Як наслідок, ЗМІ набувають функцій інстанції, яка вирішує, що вартує публічної уваги, а що - ні, і що взагалі є допустимим для публічного обговорення.

Ця роль історично не нова. Як стверджує П. Ленуар, функ­цію публічного виступу в усі часи й у всіх суспільствах суворо регламентували й контролювали: " .Говорити - це теж влада, адже не всі мають право виступати публічно. Не всі можуть ви­ступати, і якщо дехто це робить, то тільки від певної особи, у певних обставинах та за певних умов" [4]. Публічне мовлення – не лише вираження влади, але й стратегія, спрямована на її збе­реження. Те ж саме, як відзначає він же, стосується й мовчання, оскільки те, що не пролунало публічно, свідчить, що немає запи­тань, нема жодних сумнівів щодо встановленого порядку речей. Таке мовчання, на його думку, є фундаментом влади, тим, що є саме собою зрозумілим.

[1] 2 3 4 5

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com