У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософія Як Особлива форма суспільної свідомості та її специфіка

Філософія Як Особлива форма суспільної свідомості та її специфіка

План:

Вступ.

1) До питання визначення філософії.

2) Виникнення філософії .Аналізрізних поглядів на проблему виникнення філософії.

3) Синкретичний практично-духовний , релігійний, містичний, художній, теоретичний, духовно-практичний способи відношення людини до світу.

4) Філософія та інші форми суспільної свідомості.

Висновок.

Використана література.

Вступ .

Суспільна свідомість є сукупність ідеальних форм , які охоплюють і відтворюють суспільне буття , вони вироблені людством у процесі створення природи і соціальної історії.

В сучасних умовах докорінних змін у суспільстві процес розвитку суспільної свідомості розглядається як важлива умова реалізації багатогранних знань , що стоять перед людством , як активний , інтегруючий фактор прогресу суспільства.

Суспільна свідомість містить у собі форми ,тобто окремі види її ,кожний з яких характерний повним співвідношенням цінностей , знань та норм що існують як на стихійному так і на усвідомленому рівні форм суспільної свідомості народжуються як відображення суспільних відносин і живуть власним внутрішнім життям.

Філософія тісно пов'язана з усіма формами суспільної свідомості : з економікою , педагогікою, інформатикою , теорією культури . Не можливо не бачити тісного зв'язку філософії з практикою по відношенню до якої вона виступає в ролі методології . Жодна з глобальних проблем сучасності ( війна і мир ,збереження національного середовища) не вирішується без філософського осмислення , по-скільки всі вони вирішуються в контексті філософсько-світоглядних питань-людина і світ, людина і суспільство , добро і зло і т.д.

В центрі уваги філософії знаходиться головне питання : відношення людина –світ і її модифікація – людина-людина.

Буття світу і буття людини у їх співвідношенні суспільної свідомості.

До питання визначення філософії.

Філософія-від грецького philosofija-любов до мудрості , одвічна активна діяльна форма суспільної свідомості ,вчення про загальні принципи буття і пізнання , котра виробляє суспільну систему поглядів на світ і місце людини в ньому . Будучи детермінованою соціальною діяльністю, вона активно впливає на всі форми буття –буття речей, матеріальних процесів , станів природи і штучної природи , буття духовного, буття людини і суспільне буття . За свідченнями античних авторів саме слово «Філософія» вперше використав грецький математик мислитель Піфагор(580-497 до н.е.), який ні-бето сказав : «Мудрими є боги , а всі смертні –лишень любителі мудрості філософії».

З Піфагора , на думку античних мислителів бере початок традиція « любителів мудрості» називати «філософами» , а « любомудрування» - філософією .Таке етимологічне тлумачення слова « філософія» і є най простішим визначенням філософії .

Важливо підкреслити , що і за такого звуженого розуміння філософія не втрачає повністю своєї евристичної цінності і дає певні позитивні результати .

В античності існував термін «сім мудреців». До сімки мудреців античні мислителі зараховували в різних сполученнях більше 20 осіб. Про їх імена збереглись суперечливі свідчення . Досить цікаві думки з цього питання висловлює Карл Маркс. Так у зошитах з історії епікурейської , стоїчної і скептичної філософії (1844р) він пише: «Грецька філософія починається з семи мудреців, до яких належать іонійський натурфілософ Фалес , і вона закінчується першою спробою виразити в поняттях образ мудреця . Початок і кінець є не меншою мірою центр , середина , а саме Сократ . Ці субстанціональні індивіди стоять у центрі руху філософії , і це не просто зовнішній факт. Але вже в німецькій ідеології К.Маркс уточнює свою точку зору на цю проблему : взагалі ж sophos є перший образ , у якому стає перед нами грецький philosophos (любитель мудрості;-він виступає як ідеал у стансів , епікурейців , ново академіків і скептиків . Кожна з цих шкіл має звичайно ,свого власного «софос» (початок і кінець).

Аналіз висловлювань К.Маркса на проблему мудреця показує відмінність їх лише в одному ,а саме в оцінці належності «сили мудреців» до філософії чи до міфології, періоду її розпаду К.Маркс чітко відносить «сім мудреців» до міфологічних героїв , тобто до міфологічної свідомості.

Сказане дає підставу зробити висновок – кожний філософ – це мудрець , але не кожний мудрець є філософом .Філософія це специфічна мудрість . З приводу яку мудрість вважали філософією існує багато думок . Узагальнити їх спробував Гегель . Починаючи з Гегеля ,філософія чітко ототожнюється з наукою . А всі науки , включаючи філософію , відрізняються одна від одної тільки об’єктом дослідження . У Гегеля філософія є наукою про дух , а в марксизмі – наукою про найзагальніші закони розвитку природи , суспільства і людського мислення .

Отже , порівнюючи різні підходи до розуміння філософії Гегеля та Маркса , можна зробити висновок , що філософія виступає у формі науки , яка вивчає найбільш загальні зв’язки . Сьогодні визначати філософію через співвідношення з наукою некоректно. Такий підхід був історично виправданий ,але з виникненням «філософії життя» він став застарілим анахронізмом ,тому що не відповідає розвитку самої філософії . Водночас сучасна криза філософії пов’язана ,насамперед ,з передбаченим до кінця ототожненням філософії та науки.

Марксистка традиція зводити філософію до науки про найзагальніші закони розвитку природи , суспільства і людського мислення в СРСР була панівною .Мало хто замислився над тим , де яких недоречностей може призвести це догматичне розуміння філософії.

Наука - це система теоретичного знання . Отже , і діалектика – матеріалістична філософія повинна була не тільки відкрити найзагальніші закони розвитку природи ,суспільства та людського мислення , а і подати їх у формі системи теоретичного знання .Якби вона це зробила , системно списавши основні закони діалектики ,то філософія взагалі б втратила сенс свого існування як специфічний , духовний феномен , бо її функція зводилась би до узагальнення наукових знань природничих наук.

У добу загострення глобальних проблем філософія покликана проаналізувати допустимі межі «інструментального» ставлення до світу та альтернативні шляхи прогресу , розвитку цивілізації .Нині ,на межі тисячоліть ,немає нічого актуальнішого, ніж збереження життя на землі ,запобігання глобальній катастрофі людства . Сучасна філософія не може абстрагуватися від можливого апокаліпсису ,має бути філософією життя ,і в цьому полягає її покликання . Хоч зв'язок філософії з політикою ,навіть філософське осмислення політики , не дають ніяких підстав для того , щоб змішувати ,ототожнювати ці якісно різні форми суспільної свідомості. Як теоретична форма суспільної та індивідуальної свідомості філософія осмислює стратегічні шляхи загальнолюдського існування і містить у собі заряд гуманістичної дальнодії.

Важливо наголосити ,що в індивідуальному аспекті цінність філософії - у пробуджені творчого , конструктивного осмислення людиною самої себе , світу , суспільної практики та суспільного поступу в майбутньому . Якщо у людини немає пориву до нових горизонтів своєї свідомості ,самоусвідомлення буття , картини світу , то без цього фактично немає філософії , і навчити її не можна.

Історія людської думки не починається з філософського осмислення буття. З питань виникнення філософії нині серед філософів існують різні точки зору: міфогенна, натурфілософська, гносеогенна, релігійна.

Міфогенної точки зору дотримувався Гегель. На його думку, вихідною формою людської духовності була міфологія, що виникає як результат цілісного, синкретичного способу ставлення людини до дійсності. На певному етапі розвитку людини синкретичний спосіб переростає в теоретичний, а міфологія полягає лише в способі осягнення. Філософія виникає в процесі раціоналізації міфологічної свідомості . Таке розуміння виникнення філософії приводить Гегеля до ототожнення ним таких духовних феноменів, як наука, філософія, світогляд, релігія.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com