У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Марксистська філософія

Марксистська філософія

ЗМІСТ

1. Теоретичні джерела та змістовні складові філософії марксизму.

2. Марксові намагання подолати “відчуження” силою критичної теорії, яка повинна “оволодіти масами” й стати “матеріальною зброєю”.

3. Суперечливість марксизму: відд концепції періодизації історії – до тоталітарного втілення.

4. Неомарксизм.

Теоретичні джерела та змістовні складові філософії марксизму.

Традиційні форми філософської діяльності — університетське викладання та складання вчених трактатів — Маркса не задовольняли. Він вирішив звернутись до філософської публіцистики. Недовга робота в «Рейнській газеті» (1842—1843) — статті про свободу друку цензурі, про родове представництво, про ущільнення сільського малоімущого населення, про бідове положення селян Примозільського краю, про бюрократизм чиновників — викликали переслідування уряду.

Починаючи ще з 1842 року він вивчає новий для Германії суспільний рух — соціалізм і комунізм, знайомиться з багатішою соціалі­стичною та комуністичною традицією Франції й Англії, аналізує перші виступи німецьких соціалістів і комуністів. Молодий Маркс уже тоді сприймав революційний терор як універсальну зброю вирішення всіх соціальних проблем (“философия находит в пролетариате свое материальное оружие, так и пролетариат находит в философии свое духовное оружие”).

Марксу вдалось за короткий період часу стати одним із лідерів даного направлення, що і привернуло пильну увагу поліції. Не дивлячись на те, що Марксу не довелось попадати за грати, продовжувати діяльність в Європі стало для нього вкрай небезпечним і він до кінця свого життя з 1850 по 1883 рік знаходить сховище в Лондоні.

В цей період Маркс пише в ряді інших багатьох творів і “Капітал”, який розглядав як працю всього свого життя. Щодо фінансового боку, то ситуація складалась зовсім не просто. Так, з 1851 року та на протязі ще десяти років Маркс стає співробітником газети “Нью-Йорк Дейлі Трибун”, але через фінансові труднощі (з 1852-1857р.) змушений в основному займатись журналістикою заради заробітку, що майже не залишало часу для продовження економічних досліджень. Щоправда, не дивлячись на це, йому вдається підготувати роботу “До критики політичної економії” і, за сприянням Ф.Лассаля, вона була опублікована.

Спочатку Маркс, в 1843—1844 роках, вважав придатними ідеї Л. Фейєрбаха, лідера німецької філософії 40-х років. Значення ідей Фейєрбаха для філософських пошуків Маркса заключалось крім матеріалістичної загальної установки ще й в тому, що Фейєрбах з’єднав традицію гуманізму (людина — вища цінність) з атеїстичним запереченням релігійних ілю­зій, з реабілітацією чуттєвого начала в людині і думками про гуманізацію відношень людини до природи та до людей.

Поєднання філософської основи фейєрбахівського гуманізму з критичним аналізом комуністичних доктрин — такий шлях, вибраний Марксом в 1844 році для досягнення союзу філософії і пролетаріату. Але приблизно в той же час ця дослідницька програма значно розширилась. Спонукальною причиною став вплив молодого Ф. Енгельса, який до 1844 року самостійно прийшов до комунізму, матеріалізму а також захоплений філософією Фейєрбаха. Проте, на відміну від Маркса, Енгельс, який проживав з 1842 по 1844 рік у Англії, уже був добре знайомий з організованим масовим робітничим рухом — чартизмом, з англійською соціалістичною та комуністичною літературою і, що саме важливе, з політичною еконо­мією великих англійців А. Сміта, Д. Рікардо та ін. В журналі «Німецько-французькі щорічники» поряд зі статтями Маркса була опублікована критична робота Енгельса про англійську політичну економію («Наброски к критике политической эко­номии», 1844). Енгельс критикував цю науку з позиції захис­ника інтересів пролетаріату. Для Маркса в цій невеликій статті відкрилась нова область знання, засвоїти яку він вважав надзвичайно необхідно для створення нового світогляду.

В 1844 році з’єднались в творчості Маркса важливіші компоненти для створення єдиної, цілісної філософсько-світоглядної концепції. Політико-економічний аналіз дійсності Маркс з’єднав з філософською традицією німецької класики і з критичним переробітком теорій утопічного соціалізму і комунізму. Таким чином, джерела марксиз­му — найбільш передова суспільна думка Європи. Маркс свідомо орієнтується на створення інтернаціонального, все­світньо-історичного вчення.

Марксові намагання подолати “відчуження” силою критичної теорії, яка повинна “оволодіти масами” й стати “матеріальною зброєю”.

Перша спроба розробки цілісного світогляду здійснювалась Марксом переважно засобами філософського аналізу, відповідно й результатом була саме філософська концепція. Вона була створена тоді ж, літом 1844 року. Нажаль, рукописи Маркса були опубліковані лише в 1932 році під назвою «Экономическо-философские рукописи 1844 года». Основне в роботі — ідея відчуження людини в суспільстві панування приватної власності та подолання відчуження в історичній перспективі комуністичного майбутнього.

Сама по собі думка про відчуження людини вже була глибоко проаналізована в німецькій класичній філософії. В «Экономическо-философских рукописях 1844 года» Маркс висо­ко оцінив роботу з осмислення проблеми відчуження людини, опрацьовану Гегелем і Фейєрбахом, та разом з тим виявив прин­ципові недоліки їх концепції відчуження.

Негативна філософська оцінка «атомарного індивіду» і життєвої реальності співпадає у Маркса з Фейєрбахом, але надій на суто духовний, моральний переворот Маркс не плекав. Відчуження повинне бути здоланим у самій своїй основі до праці, у виробничій діяльності. Перспективи розвитку людини і людства — в перетворенні основи основ, у знищенні відчуженої праці.

Знищення відчуження, перетворення праці у вільну самореалізацію людини означає і повне «перевертання» і людини, і його відношення до природи й інших людей. Маркс створює грандіозну по гуманістичному пафосу картину людини, яка живе в єдності з природою, перетворює природу «по мерке каждого вида», тобто згідно з її, природи, законами. Гармонія з природою зовні здійснюється в діяльності, в якій людина реалізує свої цілі вже не за законами утилітарної користі, експлуатації природи, а «за зако­нами краси».

Універсально розвинута, яка живе в єдності та гармонії із зовнішньою та внутрішньою природою людина — такий ідеальний філо­софський образ, що являється Марксу в якості «ядра» кому­ністичного ідеалу. Маркс називає його «закінченим натура­лізмом», або ж «закінченим гуманізмом». Знищення приватної власності Маркс вважає засобом реалізації цього ідеалу. Одначе сама по собі ліквідація приватної власності хоча і неминуча, але ще недостатня для присвоєння людьми людської суттєвості.

Вчення про відчуження і присвоєння людиною власної сутності, тобто про економічні причини і можливості ліквідації експлуатації й неволення людей, сталось величезним кроком на шляху створення цілісного світогляду. Однак перспективи майбутнього, а також історія суспільства були змальовані в «Экономическо-философских рукописях 1844 года» в узагальненій, абстрактно-образній філософській формі. А саме, майже не проглядався практичний “шлях до майбутнього” і не роз’ясненим залишався “шлях із минулого” — причини, механіз­ми, джерела відчуженої праці. Виходило, що для практи­чної реалізації ідеалів, яскраво і повно намічених в філо­софській картині «цілісної людини», не вистачало справжньої наукової основи розуміння того, яким чином ці ідеали досяжні.

Суперечливість марксизму: відд концепції періодизації історії –

до тоталітарного втілення

Головна, фундаментальна філософська ідея Маркса складається в тому, що практика вихідна і первинна по відношенню до всього духовного світу, культури в її навіть самих далеких від практики проявів. Практика носить суспільний характер, її немає поза спілкуванням і зв’язками між людьми.

Вони виражають, осмислюють, усвідомлюють, відображають лише те, що так чи інакше вже увійшло в розряд практичних проблем. І саме в історичній практиці в кінцевому рахунку і вирішуються всі ті теоретичні проблеми, які здаються мислителям виключно справою освіченого філософського розуму. Відповідно теоретик тільки в практичному перевтіленні, у сприянні або протидії історичному розвитку практичної сфери, справжнього життя людей може обґрунтувати вірність, істинність, плодотворність своїх поглядів.

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com