У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософське вчення про буття матерії

Філософське вчення про буття матерії

План

Вступ

1). Філософське вчення про буття матерії. 2). Матерія та її атрибути: а). простір та час –форми буття матерії. б). основні властивості простіру та часу. Висновок Список використанної літератури

Вступ Роздивляючись в данному випадку проблеми,пов`язані з розумінням буття матерії виключно важливе для філософії. Питання про матерію і її властивості, види і форми буття є корінним питанням філософії і природознавства впродовж всієї історії їх розвитку. Це пояснюється тим, що поняття матерії не тільки якнайповніші виражають загальний рівень знання людей про явища об'єктивного світу в кожну дану епоху розвитку людського суспільства, але і обумовлює рішення всіх інших проблем філософії і природознавства. Поняття матерії відноситься до основних філософських категорій і є центральним в матеріалістичній філософії. Воно виражає суть матеріального світогляду, його об'єктивність. Матеріалістична філософія завжди спиралася на досягнення науки, а її власний рівень розвитку обумовлювався рівнем розвитку науки в цілому. Саме поняття матерії не залишалося незмінним на різних етапах розвитку матеріалізму, воно завжди розвивалося і удосконалювалося з кожним етапом все глибше і точніше відображаючи об'єктивну дійсність. Історія філософії свідчить про те, що розуміння матерії в різних філософських навчаннях знаходиться в строгій відповідності з тією, як узгоджується в цих навчаннях уявлення про єдність світу з різноманіттям його проявів, як розуміється представниками тієї або іншої форми філософії взаємозв'язок або співвідношення загального і окремого. Взагалі, якщо предметом вивчення є та або інша категорія, то потрібно прослідкувати історію її розвитку. Потрібно показати, як ця категорія виникла, як вона розвивалася, як вона наповнювалася сучасним змістом. Вивчення категорій в їх історичному зв'язку, в їх становленні і розвитку дає можливість краще зрозуміти їх сучасний зміст і допомагає найбільш правильному їх використанню в практиці мислення. Вивчення історії поняття “матерія” виключно важливо ще і тому, що воно виступає як би певною моделлю, що дозволяє показати деякі проблеми історіографії понять.

Філософське вчення про буття матерії. Матерія — ключове поняття матеріалізму. В діалектичному матеріалізмі вона визначається як філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, тобто усього того, що не залежить від людини, її свідомості і дано людині в її чуттєвому сприйнятті. Матеріалізм не обговорює проблеми походження матерії, постулюючи її одвічність і нествореність. Матерія розглядається як незалежна першооснова усього існуючого. І в такому розумінні виступає як субстанція. Важливо розрізнювати філософську характеристику матерії і науковоприродничі уявлення про її будову. Матерія –це одно з фундаментальніших поняттів філософії.Однак у різних філософських системах його зміст розумають по різному. Для ідеалістичної філософії,наприклад,характерно те,що вона або зовсім відхиляє існування матерії або заперечує її об`єктивність.Так,видавний древньо-грецький філософ Платон розглядає матерію,як проєкцію мира ідей. Сама по собі матерія у Платона ніщо.Для того,щоб перетворитися у реальність,в ній повинна втілитися яка-небудь ідея. У послідовника Платона, Аристотеля, матерія теж існує лише як можливість, що перетворюється в дійсність тільки в результаті з'єднання її з формою. Форми ж в остаточному підсумку беруть свій початок від Бога. У Г. Гегеля матерія виявляється в результаті діяльності абсолютної ідеї, абсолютного духу, Саме абсолютний дух, ідея породжують матерію. У суб'єктивно-ідеалістичній філософії Дж. Беркли відкрито заявляється про те, що матерії ні, і неї ніхто ніколи не бачив, що, якщо вигнати це поняття з науки, те це ніхто і не помітить, тому що воно нічого не означає. Він писав, що можна вживати поняття "матерія", якщо вже дуже хочеться, але тільки як синонім слова "ніщо". Для Беркли існувати - це бути потенційно сприйманим . На питання про те, чи існувала природа до людини, Беркли відповів би - так, у свідомості Бога. Інші представники суб'єктивного ідеалізму ( Э. Мах, Р. Авенариус і ін.) відкрито не заперечують існування матерії, але зводять неї до "сукупності (комплексам) відчуттів". Матерія, річ, предмет, по; їхній думці, - це комплекс відчуттів людини . Саме відчуття людини створюють, конструюють них . У матеріалістичній філософії також існують різні представлення про матерії. Правда, для усіх філософів-матеріалістів характерне визнання за матерією її об'єктивного, незалежного від свідомості (відчуттів) існування. Уже древні філософи (китайські, індійські, грецькі) як матерію розглядали яке-небудь найбільш розповсюджену чуттєво-конкретну речовину, що вони вважали першоосновою всього існуючих у світі . Такий підхід до визначення матерії може бути названий субстанціальним , тому що його суть складала пошук основи (субстанції) світу . Так, наприклад, давньогрецький філософ Фалді з Милета (початок і середина VІ в. до н.е. ) вважав , що усі відбулося з води. Навіть земля, на його думку плаває на воді, подібно шматкові дерева. Представник тієї ж Милетской школи - філософ Аваксимен затверджував , що всі речі походять з повітря, за рахунок його розрядження, або згущення (повітряні випари, подымаясь нагору і розряджаючи, перетворюються у вогненні небесні світила і, навпаки, тверді речовини - земля, камені і т.д. - є не що інше, як згусле і застигле повітря). Повітря знаходиться в безперестанному русі . Якби він був нерухомий, ми його б ніяк не сприймали, коли він рухається, він дає про себе знати у виді вітру, хмар, полум'я . Це значить, - учить Анаксимен, що всі речі суть модифікації повітря, і отже, повітря є загальний субстрат речей. Геракліт з Ефеса першоосновою всього сущого вважав вогонь. До речі, вогонь у Геракліта - це й образ вічного руху . "Цей космос, - доводив він, - той самий для всіх, не створив ніхто з богів і ніхто з людей, але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що розмірно займається і розмірно гаснучим". Звичайно, важко було представити, що в основі розмаїтості речей і процесів знаходиться щось одне. Тому згодом філософи стали розглядати як першооснову світу (матерії) кілька речовин відразу. Так, наприклад, Эмпедокл (У в. до н.е. ) говорив про 4-х елементи, як про корені всіх речей: вогні , повітрі, воді і землі. Ці корені вічні, незмінні, не можуть ні виникати з чого-небудь іншого , ні переходити друг у друга. Всі інші речі виходять у результаті з'єднання цих елементів у визначених пропорціях. Інший давньогрецький філософ Анаксагор учив, що світ складається з нескінченного числа "насінь" - ділених до нескінченності часток. У кожній речі є частка кожної іншої , у білому укладене чорне , у чорному - біле, у важкому - легеня і т.д. Життя світу , - підкреслював Анаксагор, - є процес. Оцінюючи ці погляди Анаксагора, не можна не бачити, що його філософія практично підготувала атомістичний матеріалізм. Атомістичний матеріалізм зв'язаний з іменами давньогрецьких філософів Левкиппа і Демокрита (ІV в. до н.е. ). Матерія ототожнювалася ними з безструктурними атомами (атом у перекладі з грецького означає "неподільний "). По Демокриту, буття складається з атомів, що рухаються в просторі, і порожнечі. Атоми геометричны (наприклад, душа складається з круглих атомів), не піддаються ніякому впливові ззовні, нездатні ні до якої зміни, вони вічні і неуничтожимы. Вони мають визначений розмір, масою, можуть зіштовхуватися , ударяючись друг об друга. Ока атоми зовсім не видимі , - зауважував Демокрит, але, однак, вони можуть бути цілком видимими в розумовому змісті . Життя, з погляду Демокрита, - це з'єднання атомів, смерть - їхнє розкладання. Душа теж смертна, тому що її атоми можуть розкладатися, -учив Демокрит. Погляд на матерію як на незліченну безліч атомів, без яких-небудь помітних змін, зберігався в різних школах філософського матеріалізму аж до початку ХХ століття . Ототожнення матерії з речовиною (і з неподільними атомами в його основі) був характерний і для французьких матеріалістів XVІІІ століття , і для Л. Фейєрбаха. Цікаво, що і Ф. Энгельс, ґрунтуючись на позиціях атомістичного матеріалізму, разом з тим у відповіді на питання: чи існує матерія як така, писав, що реально існує матерія лише у виді конкретних форм, об'єктів і не існує матерії як безструктурної первоматерии, не змінюваної форми усіх форм. Найбільш глибокі революційні зміни відбувалися наприкінці XІ і початку XX століття в природознавстві, особливо у фізику. Вони були настільки фундаментальні, що породили не тільки кризу фізики, але дуже серйозно торкнулися і її філософські підстави . До числа найважливіших відкриттів, що підірвала основи механічної картини світу , відносилися , зокрема , виявлення рентгенівських променів (1895 р.), радіоактивності урану (1896 р., А. Беккерель, Л. Кюрі, М. Складовская- Кюрі), електрона (1897 р., Д. Томсон). ДО 1903 р., відзначимо, були досягнуті значні результати в дослідженні радіоактивності: одержало визначене обґрунтування її пояснення як спонтанного розпаду атомів, була доведена перетворюваність хімічних елементів. М. Планком була створена теорія квантів, енергії мікрооб'єктів, А. Эйнштейн розкрив кількісний зв'язок між масою тіл і енергією зв'язку їхніх атомів. Пояснити зазначені (і деякі інші ) відкриття в рамках механічної картини світу не вдавалося; усе більш явної ставала недостатність класико-механічного розуміння фізичної реальності. Це викликало визначене замішання в ряду великих фізиків. Усе це привело до корінного перегляду колишніх устояних представлень про будівлю матерії. Звалилося основне положення атомістичного матеріалізму про неподільність, незмінність і про неуничтожимости атом, що послужило приводом для спростування матеріалізму у світлі новітніх висновків природознавства. Так, наприклад, відомий французький фізик Анри Пуанкаре писав про "ознаки серйозної кризи фізики", про те, що перед нами - "руїни" її принципів, їх "загальний розгром", що "великий революціонер радій" підірвав принцип збереження енергії, а електронна теорія звела нанівець принцип збереження маси. У результаті він дійде висновку, що всі старі принципи фізики розгромлені, тому її положення не відповідають дійсності, а є лише продуктами людської свідомості. Теза про те, що в зв'язку з новими відкриттями фізики матерія зникла , був правомірно оскаржений В. И. Леніним, що защится філософський матеріалізм. Характеризуючи справжній зміст вираження "матерія зникла ", В. И. Ленін показує, що зникає не матерія, а та межа , до якого ми знали матерію, що те зникнення матерії, про яке говорять деякі вчені і філософи, не має відносини до філософського представлення про матерії, тому що не можна змішувати філософське поняття буття матерії з природничо-науковими представленнями про матеріальний світ. З розвитком природознавства відбувається зміна одного наукового представлення про світ (матерії) іншим, більш глибоким і ґрунтовним. Однак така зміна конкретних наукових представлень не може спростувати зміст і значення філософського поняття (категорії) "матерія", що служить для позначення об'єктивної реальності, даної людині в його відчуттях і існуючої незалежно від них . Щоб зрозуміти, який сенс вкладали деякі фізики в слова "матерія зникла", потрібно врахувати наступне. Атомістичний світогляд затверджувався в природознавстві довго і важко. При цьому під атомом (у дусі Демокріта) розумілася абсолютно неподільна (не імеюшая частин) елементарна частинка. Точка зору, згідно якої матерія складається з атомів, які розглядалися як якась "незмінна суть речей", до кінця XIX століття розділялася більшістю природодослідників, у тому числі і фізиків. Тому відкриття, що свідчили про складність атомів (зокрема, радіоактивності як їх спонтанного розпаду), тлумачили деякими ученими як "розпад", "зникнення" матерії. На цій основі і робилися висновки про крах матеріалізму і орієнтованої на нього науки. Зникають такі властивості матерії, які здавалися раніше абсолютними, незмінними, первинними . і які тепер виявляються як відносні, властиві тільки деяким станам матерії. Бо єдина "властивість" буття матерії, з визнанням якого пов'язаний філософський матеріалізм, є властивість бути об'єктивною реальністю, існувати поза нашою свідомістю". Діалектика процесу пізнання, відзначимо, глибоко зрозуміла ще Гегелем. Він виробив, зокрема, поняття відносної істини як істини обмеженої, тобто істиною, що є, лише в певних межах. Матеріалістична діалектика розвинула ці ідеї у вчення про об'єктивну істину, розуміючи під нею процес наближення знання до дійсності, в ході якого здійснюється синтез того позитивного, що є в окремих відносних істинах. Об'єктивна істина - це єдність останніх, де вони присутні в знятому вигляді, доповнюючи і обмежуючи один одного. Класична механіка, наприклад, істинна, якщо вона застосовується до макрооб'єктів з нерелятивістськими швидкостями. Теореми геометрії Эвкліда вірні, якщо йдеться про простір з нульовою кривизною. І сучасна фізика включає класичну механіку, але, що важливо, – з вказівкою меж її застосовності . Сучасна геометрія таким же чином включає геометрію Эвкліда. І так далі. Інакше кажучи, одна з причин, що породили кризу фізики - розуміння деякими ученими відносної істини як тільки відносної (це гносеологічний релятивізм, що зародився і багато в чому подоланий ще в античній філософії). Проте, що істотно важливо, "в кожній науковій істині, не дивлячись на її відносність, є елемент абсолютної істини" . Послідовне це захищає діалектичний матеріалізм. Затверджуючи принцип саморуху матерії, .диалектики-материалисты одночасно, розкривають і його механізм. На їх думку (а воно підтверджується досвідом людства і даними природних наук) рух є результат боротьби об'єктивно існуючих протилежностей. Це, наприклад, дія і протидія в механічному русі, вища і нижча температура (енергія) - в тепловому русі, позитивний і негативний заряд - в електриці, полярні інтереси людей і їх різних об'єднань - в суспільному розвитку і інше. Залишається актуальним принцип генетичної і структурної обумовленості вищих форм руху матерії нижчими. Адже всяка вища форма руху виникає на основі нижчої, включає її в знятому вигляді. Це по-существу означає, що структури, специфічні для вищої форми руху, можуть бути пізнані тільки на основі аналізу структур нижчих форм. І, навпаки, суть форми руху нижчого порядку може бути пізнана тільки на основі знання змісту вищої по відношенню до неї форми руху матерії. З іншого боку, абсолютно безпідставними є спроби відшукання в нижчих формах руху матерії .элементы .его вищих форм. Нарешті, не можна включити і ще один дуже важливий принцип, лежачий в підставі класифікації форм руху матерії - принцип зв'язку кожної з них з певною наукою. Цей принцип дозволяє пов'язати проблему класифікації форм руху з проблемою класифікації наук. Принципи класифікації форм руху матерії дозволяють віднестися до редукційного механіцизму, суть якого полягає в зведенні закономірностей вищих форм руху до закономірностей: нижчих форм соціальних до біологічних, біологічних до физико-хімічних і т.п. Принципи класифікацій форм руху матерії дозволяють критично віднестися і до віталізму (від лат.жизнь) - філософській течії, що абсолютизує специфіку біологічної форми руху і що пояснює специфічність всього живого наявністю якоюсь персоною "життєвої сили". Найважливішою властивістю матерії і матеріальних утворень є їх системна організація. Система (від грецького - ціле, складене з частин) - це комплекс взаємодіючих елементів, або, що одне і теж: відмежована безліч взаємодіючих елементів. Практично будь-який, матеріальний і ідеальний об'єкт можна представити як систему, для цього необхідно виділити в ньому його елементи (елемент є далі нерозкладний компонент системи при даному способі її розгляду, .выявить структуру об'єму (сукупність стійких відносин і зв'язків між елементами) і зафіксувати його характеристику єдиної в своїй основі освіти. При такому підході виявляється, що всі системи діляться на цілісні і сумарні. Цілісна система - це така, в якій всі її елементи не можуть існувати ізольовано один від одного. Втрата або вилучення хоч би одного її елементу приводить до руйнування системи в цілому. Цілісними системами є, наприклад, сонячна система, молекули води (Н2О)., куховарської солі (NaCl), симбіози в органічній природі, виробнича кооперація в економічній сфері суспільного життя і т.п. Відмітною особливістю цілісної системи є несводімость її якості до простої суми якостей складових її елементів. Сумматівниє системи - це системи, якість яких рівна сумі властивостей, що становлять її елементів, узятих ізольовано один від одного. У всіх сумматівних системах, складові її частини можуть існувати самі по собі автономно. Прикладом таких систем можуть бути купа каменів, скупчення машин на вулиці, натовп людей. Зрозуміло, що про ці совокупностях не можна сказати, що вони безсистемні, хоча їх системність виражена слабо і близька до нуля, оскільки її елементи володіють значною незалежністю по відношенню один до одного і до самої системи, та і зв'язок цих елементів часто носить випадковий характер. Системний підхід або, системне дослідження матеріальних об'єктів припускає не тільки встановлення способів опису відносин і зв'язків (структури) цієї множини, елементів, але - що. особлива важливо - виділення тих з них які є системообразующимі, тобто забезпечують відособлене функціонування і розвиток системи. Системний підхід до матеріальних утворень припускає можливість розуміння даної системи більш. високого рівня. Для системи звичайно характерна ієрархічність будови - послідовне включення системи нижчого рівня в систему вищого рівня. Значить, відносини і зв'язки в системі при певному її уявленні самі можуть розглядатися як її елементи, що підкоряються відповідній ієрархії. Це дозволяє будувати різні, не співпадаючі між собою, послідовності включення систем один в одного, що описують досліджуваний матеріальний об'єкт з різних сторін. Необхідність показати зв’язок матерії із конкретними речами обумовлює розгляд матерії в її проявленості через притаманні їй невід’ємні загальні властивості — атрибути: рух, простір, час. Рух є способом існування матерії. Матеріальний світ розвивається завдяки рухові, тобто взаємодії речей і процесів. Взаємодія — причина різноманітності речей об’єктивного світу, джерело їхніх змін. Тому її можна інтерпретувати як субстанцію. Простір і час — загальні форми існування (буття) матерії. Простір виражає протяжність, будову матеріальних об’єктів, а час — тривалість протікання процесів, послідовність зміни їхніх станів. Кожному структурованому рівню матерії (фізичному, біологічному, соціальному) відповідають специфічні просторово-часові параметри.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com