У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Токвіль Алексіс (1805-1859)

Токвіль Алексіс (1805-1859)

ТОКВІЛЬ Алексіс, де (1805-1859) - французький по­літичний теоретик, соціолог та історик. Токвіль похо­див з аристократичної родини роялістів. Його батько, якому якимось чудом удалося уникнути страти якобин-цями, служив префектом у часи реставрації монархії, тож і не дивно, що й Алексіс вступив у 1827 році на державну службу. Липнева революція 1830 року зму­сила його робити вибір між почуттями і розумом; Токвіль залишився вірним родинним традиціям і не присягнув новій орлеанській династії, однак і віднов­лення правління Бурбонів вважав за неможливе. По­ставши перед цією дилемою, разом зі своїм прияте­лем Гюставом де Бомоном Токвіль захопився ідеєю відвідати Америку. Приводом для подорожі, яка три­вала з весни 1831-го по 1832 рік, стало вивчення аме-риканської системи покарання, й у 1833 році двоє друзів опублікували спільну працю «Би зузіете репііепііаіге аих Йіаіз-Шіез еі сіє зоп арріісагіоп еп Ргапсе» («Про систе­му покарання в Сполучених Штатів та про її застосу­вання у Франції»), Однак обидва вони мали й інші, ширші цілі, що їх Бомон утілив у романі «Магіє», а Токвіль - у монументальній праці «Бе 1а йетосгаііе еп Атеї^ие» («Про американську демократію»), дві час­тини якої вийшли в світ у 1835 і 1840 роках. Завдяки цій книзі він швидко став знаменитим на батьківщині й у всьому світі. Незабаром її переклад опублікували в Америці, Англії та Німеччині, а після виходу в світ другої частини його обрали до Французької академії.

Невдовзі після повернення з Америки Токвіль об­лишив державну службу, та наприкінці цього десяти­ліття знову повернувся до політики. 1839 року його обрали депутатом від рідного району Валоньє, що в Нормандії, й до 1848 року він залишався в парламенті. Хоч як депутат він був доволі активним, та політично­го визнання так і не здобув, почасти через те, що був не надто гарним промовцем, а почасти через те, що посідав політичну позицію між урядом Гізо і опози­цією, що її він вважав незалежною, а інші - гожою на обидва боки. За часів Другої республіки він відігравав вагомішу політичну роль. Після Лютневої революції 1848 року його обрали депутатом Установчих зборів і він увійшов до складу комісії, яка розробляла республі­канську конституцію. У 1849 році він був обраний і до нових Законодавчих зборів, став віце-президентом й упродовж нетривалого часу - з червня по жовтень того року - працював міністром закордонних справ. Його політична кар'єра обірвалася з державним переворо­том, здійсненим Луї Наполеоном, якому він чинив як-найрізкішій і відвертий опір. Решту свого життя Токвіль присвятив здійсненню плану, що його він виношував тривалий час, - написати історію революції та Імперії, у якій показати ідеологічні течії і суспільні рухи, що ле­жать в основі політичних подій. В остаточному підсум­ку він завершив лише дослідження подій вісімнадця­того століття, що спричинилися до революції, й у 1856 році опублікував книгу «Ь'апсіеп ге§іте еі 1а геуоіиііоп» («Старий лад і революція»).

Попри очевидне розмаїття інтересів і методів Ток-віля, виявлених у двох його працях, попри значний розрив у часі між ними і попри мінливість його по-літичного життя існує певна послідовність в його іде­ях та політичних уподобаннях. Він вивчав і амери­канську, і французьку історію, прагнучи прояснити та змалювати виникнення і вплив того явища, яке він на­зивав демократією. Однак ці студії мали для нього ак­туальне практичне значення; у них він намагався ок­реслити, що ж необхідно робити в політичному плані для збереження свободи, яку, як він бачив на власні очі, знищує розвиток демократії. Усе його наукове і по­літичне життя були віддані справі узгодження цієї віри в єдність теорії та практики і палкого прагнення засто­сувати свою теорію заради збереження того, що для нього мало значення сакральної речі, - свободи.

Але що ж тоді він має на увазі під демократією? Чим загрожує вона сучасному світові? І що слід робити, аби уникнути цієї небезпеки?

Токвіль уживає термін «демократія» у двох значен­нях. У політичному контексті він використовує це слово для означення представницької системи, заснованої на широкому виборчому праві; та більш часто і більш по­казово він співвідносить його із соціальною демокра­тією, під якою має на увазі суспільство, де загально­прийнятою як первинна суспільна цінність є рівність. У цьому контексті у своєму дослідженні демократії він виявляє, який вплив на загальні суспільні відносини справляє така відданість ідеї рівності. Він підсумовує ці впливи в терміні «.індивідуалізм» - понятті, до якого на відміну від більшості ліберальних мислителів він відчував відразу. Він указує на два визначальних ас­пекти цього індивідуалістичного характеру демокра­тичного суспільства - віру в індивідуальний розум як єдину підвалину мислення та віри і самозаглиблене, егоїстичне зосередження на особистих цілях.

Природним для демократії він вважав повстання проти інтелектуальних авторитетів та утвердження влади індивідуального розуму. На філософському рівні це отримало прояв у картезіанській революції. Він га­дав, що такі ж само центральні позиції на рівні сус­пільних відносин посідають американські звичаї, котрі впроваджували картезіанську філософію в суспільство, якому сам Декарт був невідомий. Демократична Аме­рика прийняла, як він твердив, недоведене загальне положення стосовно того, що всі ідеї - і запропоно­вані видатними діячами, й освячені традицією, - ма­ють пройти перевірку індивідуальним розумом, а отже, кожен має змогу піддавати їх такій перевірці.

Це положення веде до перебільшення демократич­ного характеру суспільства, усталення віри в рівність інтелекту, що призводить до завищення цінності осо­бистості і честі. А це зумовлює особливе забарвлення думки, привабливість загальних, абстрактних і спро­щених пояснень щодо людських справ, які є доступ­ними для всіх, оскільки потребують найнижчого рівня індивідуальних знань і найпростіших суджень.

Інша грань демократичного індивідуалізму - це не­втримний егоїзм, широко розповсюджена тенденція ухилятися від суспільних турбот і зосереджуватися на матеріальному добробуті своєї родини як на кінцевійметі життя. Егоїзм отримує прояв почасти в завище­них особистих амбіціях і в змагальності. У суспільстві, в якому шлях до влади і власності є відкритим (чи вва­жається відкритим) для всіх і де поразку не доводить­ся приписувати низькому походженню, суперництво неминуче зумовлюватиме запеклу боротьбу. Ідеологі­чним здобутком є утвердження рівності можливостей. Та обурення успіхами інших з огляду на це, як здаєть­ся, демонструватиме саме нерівність здібностей. Егоїзм отримує прояв й у вузькоглядному матеріалізмі. Не­стримний потяг середнього класу до матеріальної за­безпеченості, на погляд Токвіля, є природним для сус­пільства, у якому мало хто настільки вбогий, щоб облишити будь-які сподівання на матеріальне збагачен­ня, і мало хто настільки багатий, щоб забути про за­грозу зубожіння. Однак матеріалізм нерозривно пов'я­заний із розчаруванням; жагу до володіння ніколи не вдовольнити до кінця, рскільки отримання бажаного в будь-якому разі зумовлює виникнення наступних, ще більших бажань. літичного життя існує певна послідовність в його іде­ях та політичних уподобаннях. Він вивчав і амери­канську, і французьку історію, прагнучи прояснити та змалювати виникнення і вплив того явища, яке він на­зивав демократією. Однак ці студії мали для нього ак­туальне практичне значення; у них він намагався ок­реслити, що ж необхідно робити в політичному плані для збереження свободи, яку, як він бачив на власні очі, знищує розвиток демократії. Усе його наукове і по­літичне життя були віддані справі узгодження цієї віри в єдність теорії та практики і палкого прагнення засто­сувати свою теорію заради збереження того, що для нього мало значення сакральної речі, - свободи.

Але що ж тоді він має на увазі під демократією? Чим загрожує вона сучасному світові? І що слід робити, аби уникнути цієї небезпеки?

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com