У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Чи може бути у людському розумі те, чого немає у відчуттях? Що таке істина? Скільки знань потрібно людині?

Чи може бути у людському розумі те, чого немає у відчуттях? Що таке істина? Скільки знань потрібно людині?

Вступ

Підґрунтя нашої свідомості утворюють знання. Тільки знаючи властивості предметів, ми можемо використову­вати їх у своїй діяльності або для задоволення потреб. Тільки знаючи закони, що діють у довколишній дійсності, ми можемо досягти бажаних результатів. Нарешті, тільки добре знаючи саму себе, людина може успішно займа­тися самовихованням і самовдосконаленням.

Отже, без певних знань не може відбуватися ніяка людська діяльність. Тому, щоб плідно діяти й мати мож­ливість задовольняти свої потреби, людина повинна по­стійно пізнавати світ і саму себе. Проте й саме пізнання також є одним з різновидів людської діяльності. A це означає, що успішно пізнавати світ і самих себе м можемо лише за умови, що добре знаємо, що таке пізнання, як воно здійснюється.

Чи може бути у людському розумі те, чого немає у відчуттях?

Кожний з нас, звичайно, знає, що таке квітка. Але звідки у нас виникло це знання? Мабуть, більшість лю­дей відповість на це запитання досить просто: ми бачили квіти, вдихали їх пахощі, торкалися ніжних пелюсток і тому добре знаємо, що це таке. Тобто джерелом наших знань про квіти були наші відчуття.

А якщо, наприклад, запитати, звідки ми знаємо, що таке справедливість, то відповісти на це буде складніше. Позаяк справедливість саму по собі не можна ні побачи­ти, ні почути, ні відчути на дотик або на смак тощо. А звідки ж тоді наші знання про неї?

З цього приводу існували різні думки. Так, прихиль­ники сенсуалізму (від латинського слова «сенсус» — почуття, відчуття) вважали, що єдиним джерелом усіх наших знань є лише відчуття й сприйняття. Англійський філософ Дж. Локк висловив цю тезу так: «Немає ні­чого в розумі, чого спочатку не було б у відчуттях».

Представники ж протилежного напрямку — раціона­лізму (від латинського слова «раціо» — розум), наприклад Р. Декарт (1596—1650), виходили з того, що чуттєве пізнання відіграє лише допоміжну роль, а головним джерелом наших знань є надчуттєвий досвід, або «чисте мислення». І якщо сенсуалісти доводили, що свідомість людини за її народження подібна до чистої дошки («табула раса»), на якій можна записати будь-що завдяки чуттєвому досвіду, то раціоналісти, навпаки, висували ідею «вроджених ідей», які нібито є початком у людсько­му пізнанні.

На сьогодні науково доведено: пізнання здійснюється водночас і завдяки чуттєвому відображенню, і завдяки мисленню. Так, коли ми сприймаємо якийсь предмет за допомогою органів чуття, то й тоді ми певним чином осмислюємо зміст наших відчуттів, сприймаємо його, ґрунтуючися на поняттях, знаннях, які вже існують. Так само і в процесі мислення або раціонального пізнання ми спираємося завжди на наш чуттєвий досвід. Наприклад, доводячи якусь складну теорему, ми використовуємо при цьому різні малюнки або креслення, які унаочнюють ті чи ті її абстрактні тези.

Заперечуючи ж Дж. Локку, можна сказати, що наше розумове пізнання не обмежується лишень усвідомлен­ням чуттєвого досвіду, а дає нам можливість у процесі мислення вийти за межі цього досвіду й пізнати такі явища або предмети, які б ніколи не могли бути пізнані за допомогою відчуттів. Прикладами цього можуть бути наші знання про мікросвіт або мегасвіт, наші передба­чення майбутнього або знання про давнє минуле, які нами чуттєво не сприймаються.

Інший англійський філософ, Ф. Бекон (1561—1626); характеризуючи людське пізнання, виокремив три його можливі шляхи: шлях мурашки, шлях павука та шлях бджоли. Шлях мурашки — це нескінченне збиран­ня й безладне нагромадження у процесі пізнання різно­манітних, не пов'язаних між собою фактів. Шлях паву­ка — це вигадування різних безпідставних теорій, які, подібно до павутиння, можуть мати різні химерні візе­рунки и перехрещення, але не спираються на реальні факти. Тому найдосконалішим у пізнанні, вважав Ф. Бе­кон, є шлях бджоли, яка не тільки збирає по крапельці нектар з кожної квітки, а й послідовно заповнює ним порожні чарунки.

! Людське пізнання — дуже складний і багатогранний процес. Нехтування якимось з його законів — чи то фак­тами, чи узагальненнями, чи пошуком зв'язків тощо — неодмінно призводить до помилок у пізнанні. А оскільки знання, що є наслідком пізнання, використовуються нами на практиці, то, звичайно, хибні знання зумовлять помилкові дії. У зв'язку з цим виникає запитання про те, як же людина може перевірити правильність чи хибність своїх знань.

Що таке істина?

Питання про те, що таке істина, цікавило людей з давніх-давен. І при його розв'язанні часто-густо відбува­лася не тільки боротьба думок, а й фізична розправа над супротивником. Нерідко в людській історії було таке, що кожний вважав, ніби істину знає лише він. А відстоюючи або прагнучи нав'язати її іншим, люди використовували не лишень аргументи та докази, а й зброю або силу влади. Від цього могли тимчасово щось виграти окремі люди або навіть народи, але людство загалом лише втрачало. Втрачало істинне знання, досвід, здобутий ці­лими цивілізаціями.

М. Ге. Христос і Пілат (Що є істина?)

Пригадайте, наприклад, релігійні війни середньовіччя. Або те, скільки людей постраждало вже у XX сторіччі з вини політиканів, псевдовчених тощо, які обстоювали нехай і хибну, але офіційно визнану істину й перемагала лише тому, що перебували при владі.

Шлях до істини дуже складний, і ніхто з людей не може володіти нею у повному обсязі. Тому кожний повинен шанувати право інших людей на істину, тобто на власну думку, на своє розуміння. А доводити свою слушність у цій царині можна лише силою фактів і доказів.

Згідно з визначенням учених-філософів, істиною називається знання, яке відповідає дійсності. Це той зміст наших знань, який не залежить від нас, а лише визна­чається об'єктивною реальністю.

Подпись: 
Р. Лефевр. Істина
Звичайно, що, відображаючи світ, ми не можемо вод­ночас охопити всі його боки або властивості. Тому відповідність наших знань про дійсність самій дійсності не може бути абсолютно повною. Проте у процесі пізнання людина дедалі повніше пізнає світ і саму себе, постійно примножуючи, поглиблюючи й розширюючи свої знання.

! Повна відповідність наших знань про світ самому світові нази­вається абсолютною істиною. Чима­ло філософів у різні часи ставили собі за мету досягнення абсолютної істини. Проте чи можливе це?

Якщо вважати світ граничним і незмінним, то можна зробити вис­новок, що, пізнаючи послідовно одну частину світу за іншою, ми зможемо врешті-решт пізнати весь світ. Саме на такій позиції стоять метафізики.

Проте, по-перше, у зв'язку з не­обмеженістю й

безконечністю світу ми ніколи не можемо досягти якоїсь межі нашого пізнання. По-друге, світ змінюється, й те, що було істинним учора, вже не є таким сьогодні. Тому ми повинні постійно розвивати й поновлювати наші знання.

Н. Пуссен. Час, що рятує Істину від посягань заздрості і розбрату

Нарешті, на кожному щаблі роз­витку знання людей досягають лише певного рівня, який обмежений певними можливос­тями пізнання світу. Наприклад, спочатку люди могли пізнавати лише ті предмети та явища, з якими вони безпосередньо стикалися у своїй діяльності. Пізніше вони почали пізнавати й такі речі, які безпосередньо не ввіходили до царини їхньої практичної діяльності. Ще пізніше, завдяки різним пристроям і приладам, нагро­мадженому досвіду вони дістали можливість пізнавати явища й процеси, які не могли сприйматися їхніми орга­нами чуття, наприклад клітинну будову, космічний простір, надра землі тощо.

Серед знань людини є такі, які, по суті, залишаються незмінними. Це насамперед так звані вічні істини, які фіксують певні події або факти. Такою істиною, зокрема, є твердження «Арістотель жив у IV сторіччі до н. е.», яке У жодний спосіб не може бути спростоване. Разом з тим існують і такі знання, які є незаперечною істиною лишень у певних межах або за певних умов. Наприклад відомі нам закони біології є істинними тільки для живих організмів, тобто в рамках живої природи. Це свідчить про відносну істинність наших знань, тобто про те, щ0 одні й ті самі знання стосовно одних предметів або явищ можуть бути абсолютно істинними, а стосовно інших вони вже не можуть вважатися істинними.

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com