У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Розвиток конституційного процесу 1992-1996 р. в Україні

Розвиток конституційного процесу 1992-1996 р. в Україні

Зміст

ВСТУП 3

1. Перехідний період становлення сучасної Української держави 4

2. Конституційний процес 1992-1996 років . 6

2.1. Розвиток конституційного процесу після визнання незалежності України . 6

2.2. Конституційний процес під час конституційної кризи . 7

3. Значення прийняття Конституції для розвитку конституційного права України 12

Висновки 13

Використана література 14

ВСТУП

Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі. Змінилась організація державної влади — відбувся поділ її на законодавчу, виконавчу і судову. Виникли нові інститути, властиві суверенній демократичній правовій державі, зокрема, інститути президентства, конституційної юрисдикції. Збройні Сили України та ін.

Почалось становлення сучасного українського парламентаризму й правосуддя та цілісної системи органів виконавчої влади.

Водночас відійшли у небуття колишні загальносоюзні державні органи й організації та численні недемократичні інститути (однопартійність, цензура тощо).

У суспільстві почала складатися реальна багатопартійність, демократична виборча система, місцеве самоврядування тощо.

Українська держава поступово входить у світове співтовариство як повноправний і рівноправний суб'єкт.

Поряд із змінами в організації держави й суспільства і завдяки їм відбуваються зміни у правовій системі в цілому. З перших років незалежності було прийнято значну кількість принципово нових законодавчих актів України замість колишніх союзних законів і підзаконних актів та істотно оновлено чимало чинних законів. Складається якісно нова система права України, в тому числі її провідна галузь — конституційне право [3, с. 3].

Важливим етапом в українському державотворенні й законотворчості, у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996 р. нової Конституції України. Процес її прийняття був дуже тривалий і складний. Розгляду розвитку конституційного процесу у 1992-1996 роках і присвячена дана робота.

1. Перехідний період становлення сучасної Української держави

Розвиток конституційного права в незалежній Україні (в 1991 — 2001 рр.) умовно можна поділити на три періоди. Перший, доконституційний, період (1991 — 1996 рр.) характеризувався проголошенням незалежності України та складним і тривалим конституційним процесом, наслідком якого стало прийняття чинної Конституції України. Другий, конституційний, період (1996 — 2000 рр.) позначився реалізацією конституційних положень у чинному конституційному законодавстві і завершився з проведенням всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. Третій період (з 2000 р.) має характеризуватися конституційною реформою, зумовленою всеукраїнським референдумом 16 квітня 2000 р., та початком повного введення в дію всіх положень Конституції України 1996 р.

Розвитку національного конституційного права за умов незалежності передував складний перехідний період, пов'язаний із проголошенням державного суверенітету України та її виходом зі складу колишнього СРСР. Хронологічно перехідний період припадає на початок 1990 р. — серпень 1991 р., хоча відокремлення перехідного періоду є умовним, оскільки цей період тривав незначний проміжок часу, а конституційні акти, прийняті в 1990 — 1991 рр., є органічно взаємопов'язаними та взаємозумовленими.

Процеси, які відбувалися в Україні з 1990 р., були пов'язані з першими кроками становлення сучасної Української держави. Цей процес започаткували Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., прийняті Верховною Радою Української РСР. Прийняття зазначених конституційних актів знаменувало легітимацію нового правового статусу України як суверенної держави, тобто зміну державного ладу [9, с. 5].

Декларація про державний суверенітет України проголошувала нову назву держави — Україна, вводила в конституційний обіг категорії "національна держава", "національна державність" та нові для нашого суспільства і держави інститути, такі як Президент України, місцеве самоврядування та ряд інших. Декларація проголошувала одночасно внутрішній і зовнішній суверенітет у всіх основних сферах суспільного та державного ладу.

Але чинне на той час конституційно-правове законодавство, що визначало правовий статус України як самостійної суверенної держави, не вирішувало проблеми в комплексі — навіть після проголошення Акта незалежність України протягом більше трьох місяців не була визнана жодною державою світу.

Проведення всеукраїнського референдуму щодо легітимації Акта проголошення незалежності України було призначене на 1 грудня 1991 р. 1 грудня 1991 р. 31,9 мільйона громадян України з 37,9 мільйона, що мали право голосу, взяли участь у референдумі. З них 28,8 мільйона громадян (90,32 %) проголосували за Акт проголошення незалежності України. Тим самим Акт, прийнятий Верховною Радою Української РСР, набув вищої юридичної сили і став легітимною, визнаною у всьому світі формою національного державотворення. Президентські вибори, які теж проходили 1 грудня, також були визнані такими, що відбулися. Першим всенародно обраним Президентом України став перший Голова Верховної Ради України Л.М. Кравчук.

Вже 2 грудня 1991 р., навіть не чекаючи оприлюднення результатів всеукраїнського референдуму, незалежність України була визнана Польщею та Канадою, а пізніше — всім світом. На підставі результатів всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Україна першою з колишніх радянських республік заявила, що стосовно себе Договір 30 грудня 1922р. про утворення СРСР вважає недійсним і нечинним.

Правова природа Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності України дає підстави говорити про наступність та послідовність конституційного процесу в Україні. Перехідний період ознаменувався еволюцією національного конституційного права, оскільки і Декларація, і Акт були генетично пов'язані з чинною на той час Конституцією УРСР 1978 р. Вони наповнили її новим духом, сприяли формуванню якісно нового національного конституційного права [7, с. 6].

2. Конституційний процес 1992-1996 років

2.1. Розвиток конституційного процесу після визнання незалежності України

Одразу після визнання незалежності України почала активно формуватися система конституційного законодавства України. 14 лютого 1992 р. було прийнято Закон про внесення змін і доповнень до Конституції Української РСР 1978 р. з метою приведення її у відповідність до конституційного законодавства України. Оновлена радянська Конституція мала тимчасово, до прийняття нової Конституції України, виконувати її функції. Положення чинної на той час Конституції більш чітко розмежовували повноваження законодавчої, виконавчої і судової влади. Були також затверджені державні символи України — Державний Герб, Державний Прапор і Державний Гімн України.

За оновленою Конституцією єдиним органом законодавчої влади в Україні була Верховна Рада в складі 450 народних депутатів, що обиралися населенням на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Конституційно-правовий статус народного депутата України; його права та обов'язки у Верховній Раді України та її органах, у виборчому окрузі та за його межами; гарантії депутатської діяльності та відповідальність за порушення чинного законодавства визначалися Законом України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р. Главою держави і главою виконавчої влади визначався Президент України. Його конституційно-правовий статус, права і обов'язки визначали Конституція і Закон "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 р. [1, с. 361-362]

Важливою віхою в конституційному розвитку незалежної України стала судово-правова реформа 1992 — 1994 рр. У квітні 1992 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію судово-правової реформи, головним завданням якої стала розбудова досконалої, незалежної у здійсненні своїх повноважень національної судової системи. Невдовзі український парламент прийняв ряд законів, спрямованих на реалізацію завдань, визначених Концепцією, а саме: Закони України "Про Конституційний Суд України" 1992 р.; "Про судоустрій України" від 17 червня 1992р.; "Про статус суддів"; "Про органи суддівського самоврядування" від 2 лютого 1994р. При цьому запорукою ефективного реформування судової системи України стала правова реформа організації та діяльності органів попереднього слідства, прокуратури, адвокатури та визначення правового статусу і компетенції органів юстиції, внутрішніх справ, органів державної безпеки. В цей період Верховна Рада України приймає відповідні Закони України: "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.; "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992р.; "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р.; "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. Характерно, що, окрім демократичних засад судоустрою, тогочасне чинне законодавство закріплювало пріоритет правоохоронних функцій у діяльності органів міліції та державної безпеки.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com