У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права

Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права

Особлива частина кримінального права характеризується трьо­ма основними ознаками.

Перша полягає в тому, що Особлива частина являє собою сукуп­ність кримінально-правових норм, які визначають види злочинів і встановлюють види та розміри покарань, що застосовуються судом до осіб, винних у їх скоєнні.

Друга ознака виражається в тому, що кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, розташовані в ній у пев­ному (визначеному) порядку суворої послідовності.

Третьою ознакою є те, що кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, видаються тільки Верховною Ра­дою України.

Із сказаного випливає, що Особлива частина кримінального права України — це сукупність виданих Верховною Радою Украї­ни і розташованих у суворій послідовності норм, які визначають види злочинів та покарання, що застосовуються судом до осіб, винних у їх скоєнні.

Особлива частина кримінального права органічно і нерозривно пов'язана із Загальною частиною.

У Загальній частині зосереджені найбільш принципові (базові) Для кримінальної відповідальності положення: підстава криміналь­ної відповідальності, чинність закону про кримінальну відповідаль­ність в часі і просторі, поняття злочину, його види і стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб'єкта злочину, вина та її форми, спів­участь у злочині, множина злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від кримінальної відпові­дальності, поняття покарання та його види, загальні засади призна­чення покарання та підстави звільнення від нього тощо.

В Особливій частині формулюються ознаки окремих злочинів, визначаються види покарань та межі, в яких вони можуть бути призначені. Іншими словами. Особлива частина - це система норм, що встановлюють, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Образно кажучи. Загальна частина кримінального права без Особливої частини являє собою систему хоч і важливих, але невитребуваних у зв'язку з неможливістю самостійного застосування положень, а Особлива частина без Загальної - набір потенційно ефективних юридичних інструментів, до якого не додано інструк­цію щодо їх застосування, і внаслідок цього невідомо, яким чином ці інструменти можуть бути як належить використані.

Справа в тому, що норми Особливої частини кримінального права можуть бути застосовані тільки на підставі і з урахуванням положень Загальної частини. З іншого боку - кримінально-правові норми Загальної частини кримінального права можуть бути реалі­зовані (знайти життя) тільки за допомогою нормативних приписів Особливої частини. Наприклад, при притягненні до кримінальної відповідальності та засудженні за умисне знищення чи пошко­дження державного або колективного майна (ст. 194) треба вста­новити, що особа, яка вчинила це суспільно небезпечне діяння, є:

осудною (ч. 1 ст. 19); досягла віку, з якого настає відповідальність за цей злочин (ст. 22); діяла умисно (ст. 24); а також, що при ско­єнні цього діяння вона не перебувала в стані крайньої необхідності (ст. 39), а саме діяння не є малозначним і становить суспільну небезпеку (ч. 2 ст. 11). При призначенні покарання за цей злочин суд зобов'язаний керуватися: ст. 50, в якій визначені поняття по­карання та його мета; ст. 65, що визначає загальні засади призна­чення покарання; статтями 66 і 67, які передбачають обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При призначенні пока­рання за цей злочин (ст. 194) у виді штрафу суд повинен звернути­ся до ст. 53 для визначення мінімальної межі цього виду покаран­ня, а у разі неможливості його сплати - визначити, яким покаран­ням і в яких межах можна його замінити. Призначаючи покарання у виді виправних робіт, суд для визначення нижньої межі цього виду покарання, суми відрахувань із заробітку засудженого в до­хід держави, а також для того, щоб пересвідчитись, чи можна до даного засудженого застосувати вказаний вид покарання, повинен звернутися до положень ст. 57. Призначення покарання у виді позбавлення волі потребує врахування положень ст. 63, яка, зо­крема, визначає нижню межу цього виду покарання.

Про органічний зв'язок норм Загальної та Особливої частин кримінального права свідчить і те, що на практиці неможливо са­мостійно застосувати ту чи іншу норму Загальної частини (без од­ночасного застосування відповідної норми Особливої частини). Наприклад, застосування ст. 14 про готування до злочину або ст. 15 про замах на злочин неможливе без вказівки на статтю Особ­ливої частини, що передбачає відповідальність за конкретний зло­чин, до якого готувався злочинець чи вчинив замах на нього. Ви­ключається притягнення до кримінальної відповідальності за під­бурювання до злочину взагалі, а не до конкретного злочину (за підбурювання до вбивства, підбурювання до вчинення крадіжки тощо). Тому ст. 27 може застосовуватися лише разом з відповід­ною статтею Особливої частини. Крім того, неможливо звільнити особу від кримінальної відповідальності за підставами, вказаними у статтях 44-49, якщо не буде доказана її вина у вчиненні конкрет­ного злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК.

Єдність норм Загальної і Особливої частин кримінального пра­ва проявляється і в спільності їх основних завдань, які полягають в охороні прав і свобод людини і громадянина, власності, громадсь­кого порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпеченні миру і без­пеки людства, а також запобіганні злочинам (ст. 1 КК).

Поряд з визначенням видів злочинних діянь та покарання за них, Особлива частина кримінального права містить і так звані за­охочувальні норми, які визначають підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення окремих злочинів (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. З ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 4 ст. 331, ч. З ст. 369, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396), а та­кож роз'яснювальні норми, в яких розкривається зміст окремих понять, термінів, що вживаються в КК. Так, ст. 401 дає визначення військового злочину, називає осіб, які можуть нести кримінальну відповідальність за військові злочини. У примітках до низки ста­тей Особливої частини КК роз'яснюється зміст окремих ознак зло­чинів (зокрема, у примітці до ст. 176 - великого і особливо велико­го розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням авторського права і суміжних прав та порушенням прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію; у примітці до ст. 185 - повторності злочинів, передбачених статтями 185, 186 та 189-191 КК, значної шкоди у злочинах, передбачених статтями 185, 186, 189 та 190 КК, великого розміру у статтях 185-191 КК та особливо вели­кого у статтях 185-187 та 189-191 КК; у примітці до ст. 200 - по­няття документів на переказ; у примітці до ст. 210 - поняття бю­джетних коштів; у примітці до ст. 286 - транспортних засобів;

у примітці до ст. 364 - службових осіб; у примітці до ст. 368 - ви­магання хабара тощо. Подібні примітки передбачено більш ніж у ЗО статтях Особливої частини КК.

Особлива частина кримінального права, як і Загальна частина, піддається певним змінам, які обумовлюються, в першу чергу, роз­витком суспільних відносин, змінами політичних, економічних та духовних умов життя, а також станом та рівнем злочинності в державі. При цьому, що цілком закономірно, положення Особли­вої частини зазнають значно більшої кількості змін, ніж положен­ня Загальної частини. Особливо це мало місце в процесі радикаль­ної зміни економічних та політичних відносин та напередодні прийняття нового КК України. Зміна норм Особливої частини, введення в неї нових складів злочинів (криміналізація), виключен­ня відповідальності за діяння, які перестали бути суспільне небез­печними (декриміналізація), зумовлювалися прагненням законодав­ця більш адекватно використати можливості кримінального закону в існуючих на той час соціальних умовах, більш надійно забезпе­чити охорону інтересів особи, суспільства, держави. Наприклад, зміна політичного курсу та економічні перетворення в нашій дер­жаві викликали необхідність внести суттєві зміни до глави «Злочи­ни проти держави» та глави «Господарські злочини» КК 1960 р. У зв'язку із значним поширенням злочинів, пов'язаних з незакон­ним обігом наркотичних засобів, з'явилась необхідність деталь­ніше регламентувати кримінальну відповідальність за такі діяння, передбачити відповідальність за різні дії з психотропними речови­нами та прекурсорами. Діяльність так званих «хаккерів», тобто несанкціоноване їх втручання в роботу АС, яке, зокрема, призводить до знищення або пошкодження інформації чи носіїв інформації, цілком обґрунтовано обумовило появу у КК норм, що передбача­ють відповідальність за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com