Співвідношення корпоративних і централізованих норм
ПЛАН
Вступ 3
Поняття норми права . 4
Централізовані норми права та їх класифікація 4
Поняття корпоративних норм . 6
Структура норми корпоративного права 7
Класифікація корпоративно-правових норм 9
Висновки . 11
Література: . 12
Вступ
Корпоративне право (право компаній і товариств) – це комплекс норм, що регулюють, відокремлену сферу суспільних відносин, а саме відносини у сфері здійснення корпоративної діяльності.
Корпоративне право виникло у процесі вдосконалення господарського права. Концепція господарського права завжди була спірною. Її критикували навіть у країнах де вона була домінуючою, в тому числі і колишньому СРСР. Ця концепція породжена адміністративно-командною системою у економіці. Проце6си економічного та політичного оновлення, що відбуваються сьогодні в Україні, позначаються і на підходах до правового регулювання відносин у сфері господарства.
Система корпоративного права складається із інститутів, норми яких регулюють правове становище та діяльність комерсантів, торгівельні угоди та торгове представництво, кредитні цінні папери, неплатоспроможність і банкрутство.
Поняття норми права
Норма будь-якої галузі права – це виражене у встановленій формі загальне правило, яке має певну логічну структуру і регулює типові суспільні відносини. Вона може виражати загальне правило поведінки для суб’єктів права у тому чи іншому конкретному випадку, виражати принципи та визначення, які також мають загальне значення, закріплюючи основи, вихідні положення даної системи права.
Основна якість правової норми, її головна визначальна соціальна функція – регулятивність, яка підпорядкована ідеї забезпечення стабільності, визначеності, організованості суспільних відносин.
Правова норма не тільки соціально корисна, але і суспільно необхідна, оскільки вона є вирішальним засобом забезпечення цілісності суспільства, виключає анархію.
У системі соціальних норм в цілому норми права займають провідне місце, мають високу цінність, оскільки призначення права полягає у тому, що воно слугує основою регулювання практично усіх сторін суспільного життя. Норми права регулюють суспільні відносини із такою визначеністю, з якою не можуть регулювати їх ні моральні, ні інші види соціальних норм.
Централізовані норми права та їх класифікація
Централізовані норми права – це правові норми, які встановлюють правила поведінки спільні для суб’єктів всіх галузей права.
Є декілька видів класифікації таких норм.
1. За способами їх регулюючого впливу:
· Об’єктивні;
· Предметно-регулюючі загального та конкретного характеру;
· Компетенційні;
· Норми-принципи;
· Норми-стимули;
· Норми-заборони.
Об’єктивні норми місять нормативну характеристику відповідних суспільних відносин, визначають поняття та види об’єктів законодавчого регулювання, структуру законодавства в певній галузі, підстави виникнення правовідносин, способи захисту прав суб’єктів.
Компентеційні норми визначають статус суб’єктів права, задачі, функції, повноваження і їх взаємовідносини.
Норми-стимули, які передбачають різноманітні види заохочення, орієнтують суб’єктів права на активну правомірну поведінку, на досягнення певних результатів.
Норми-заборони у кодифікованому вигляді створюють систему спеціальної юридичної відповідальності за правопорушення. Прийняття таких норм практикується лише тоді, коли в цьому виникає крайня необхідність.
Норми-принципи, які відображують закономірності розвитку правових явищ і відносин, що є засобом вирішення задач і досягнення мети у праві, керівництвом у діяльності всіх суб’єктів права.
2. В залежності від характеру суб’єктивних прав і юридичних обов’язків:
· Зобов’язуючі;
· Забороняючі;
· Дозволяючі.
3. За ознаками їх змісту, адресата і за деякми моментами структурної будови:
· Матеріальні;
· Процесуальні.
Процесуальні норми передбачають різноманітні процедури і адресовані суб’єктам, які мають владні повноваження по застосуванню норм матеріального права.
Матеріальні норми визначають зміст прав і обов’язків суб’єктів права, відповідають на питання, що потрібно зробити для реалізації цих прав і обов’язків.
4. У контексті конкретизації правові норми поділяються на:
· Превинні;
· Вторинні.
Превинні або вихідні норми встановлюють загальні правила правового регулювання, його головні вихідні основи, правила, першочергово регламентуючі визначені відносини, не звертаючись безпосередньо до яких-небудь інших правил. Превинність розглядається як ознака, яка покладається у основу виділення відповідного законодавства із загального масиву нормативних актів. Первинні норми визначають напрямки регулювання суспільних відносин.
Вторинні норми являються вихідними з первинних, оскільки вони розвивають і конкретизують первинні норми.
Поняття корпоративних норм
Норми корпоративного права, як і будь-якої іншої галузі, є загальнообов’язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави.
Норми корпоративного права розглядаються сьогодні як спеціальні норми щодо господарського права і є їх органічною частиною.
Норми корпоративного права мають специфічні ознаки, які виділяють їх з великої кількості соціальних правил, що існують у суспільстві.
Норми права всіх галузей – це обов’язкові правила поведінки загального характеру. Приписи, що містяться в нормі і вводяться в дію офіційно, повинні виконуватись кожним суб’єктом, якщо він опиняється в умовах, що передбачені правилом. Кожна правова норма формулюється державою, містить чітко визначені юридичні права і обов’язки. Якщо правило, предписане в нормі, не виконується добровільно, держава примушує до цього, застосовуючи заходи, які передбачаються санкціями. Таким чином, норми усіх галузей права мають імперативний, тобто обов’язковий характер, забезпечений примусовою силою держави.
Всі ці ознаки властиві й корпоративно-правовим нормам, які регулюють відносини тільки в галузі корпоративної діяльності, і містять приписи і заборони, що встановлюються державою з приводу порядку діяльності суб’єктів корпоративного права. Вони мають імперативний характер, оскільки вміщують державне веління. Але імператив виступає в формі категоричного припису, що виключає зміну умов норми за волевиявленням суб’єктів відносин.
Норма корпоративного права безпосередньо визначає поведінку суб’єктів корпоративного права за певних обставин і не ставить цю поведінку в залежність від їх згоди.
Категоричність корпоративно-правової норми виявляється в усіх її видах, які визначаються характером поведінки суб’єктів корпоративно-правових відносин, що регулюється цією нормою.
Структура норми корпоративного права
Під структурою будь-якої норми права завжди розуміють її внутрішню побудову. Норма права складається з:
· Гіпотези;
· Диспозиції;
· Санкції.
Гіпотеза – це елемент правової норми, в якому визначаються обставини, при настанні яких реалізується дана норма.
У диспозиції зафіксована само правило поведінки суб’єктів права.
Диспозитивні засади в корпоративному праві надають можливість вибору між кількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, а також у відповідних випадках визначити зміст прав та обов’язків суб’єктів корпоративного права, розпоряджатись суб’єктивними правами на свій розсуд. Диспозитивні засади, зокрема втілюються у диспозитивних нормах. Наявність останніх пояснюється особливостями відносин власності, товарно-грошових відносин, що становлять предмет регулювання корпоративного права. Так у товарно-грошові відносини суб’єкти вступають своєю волею, яка поряд із нормами корпоративного права, безпосередньо впливає на формування змісту прав та обов’язків.
Це означає, що закон надає суб’єктам корпоративного права можливість у певних межах своєю волею, розпоряджатися суб’єктивними правами на свій розсуд врегульовувати зміст корпоративних прав та обов’язків.
[1] 2
завантажити реферат
