У нашій онлайн базі вже 23512 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи партнёров
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23512 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Колективні договори та угоди

Колективні договори та угоди

План.

1) Поняття колективних договорів, угод, їх правовий статус, роль в умовах переходу до ринку.

2) Види угод.

3) Сфера укладення колективних договорів та угод.

4) Сторони колективного договору, угоди.

5) Колективні переговори.

6) Врегулювання розбіжностей.

7) Зміст колективного договору, угоди.

8) Підписання колективного договору, угоди.

9) Дія колективного договору, угоди.

10) Контроль за виконанням колективного договору, угоди.

11) Гарантії здійснення права на укладення кол. договору, угоди.

Колективні договори та угоди являються одним із важливіших інститутів трудового права, ефективним правовим засобом розвитку та удосконалення демократії в сфері виробництва. Колективні договори та угоди являються правовою основою розвитку виробничого самоврядування. Через колективні договори та угоди посилюється роль трудових колективів та їх представників – профспілкових комітетів в регулюванні трудових відносин, що охоплюють сферу виробництва, праці, побуту та культури. Колективні договори та угоди являються однією з форм участі трудових колективів та кожного трудівника в управлінні виробництвом, забезпеченні трудових прав та інтересів працівників.

З 1988 року почався поцес переходу всіх підприємств на повний госпрозрахунок та самофінансування. З цього ж періоду встановлений новий порядок розробки та укладення колективних договорів та угод. Основною особливістю являється демократизація всієї колдоговірної роботи.

На етапі переходу держави до ринкової економіки, виникнення підприємств з різними формами власності, з розвитком регіонального самоврядування виникла необхідність змінити підхід до укладення колективних договорів та угод. Нові положення КЗпП України, Закон України від 01.07.93 р. “Про колективні договори та угоди” законодавчо закріпили цю необхідність. Звужена сфера державного регулювання з таких питань як організація матеріального стимулювання, використання робочого часу, режиму праці та відпочинку. Ці та інші питання зараз вирішуються в трудових колективах.

Колективні договори та угоди повинні стати засобом захисту соціально-економічних інтересів трудящих незалежно від того, де вони працюють.

Таким чином, колективний договір, угода являє собою правовий акт, який:

1) конкретизує встановлені державою норми та правила стосовно до даного підприємства, регіону, галузі.

2) фіксує розроблені власником, трудовим колективом, профспілкою положення в галузі організації праці, заробітної плати, робочого часу і т.п., та стає однією з форм правового регулювання праці;

3) закріплює зобов’язання, що носять моральний характер та направлені на мобілізацію колективу на досягнення кінцевих результатів праці.

Згідно КЗпП України (ст. ст. 10-20) колективний договір – це щорічна угода між трудовим колективом і власником підприємства, організації. Принципи розробки, укладення та виконання колективних договорів передбачені Законом України від 01.07.93 р. “Про колективні договори та угоди”. Колективний договір укладається на підставі діючого законодавства з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, що використовують найману працю та мають право юридичної особи. Колективний догорів може укладатися і в структурних підрозділах підприємств в межах компетенції цих підрозділів.

Сторонами колективного договору являються: власник або уповноважений ним орган та профспілковий орган, що уповноважений трудовим колективом. У випадку відсутності профспілкових органів стороною в колективному договорі являються представники трудящих, що обрані та уповноважені трудовим колективом.

Укладенню колективного договору передують колективні переговори. Право на ведення переговорів надається профспілкам в особі їх виборних органів або іншим представницьким організаціям трудящих, що наділені трудовим колективом відповідними повноваженнями. Якщо на підприємстві є декілька профспілок, або інших уповноважених трудовим колективом органів, вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів та укладення колективного договору.

В разі недосягнення угоди в спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймають рішення щодо проекту колективного договору та доручають органу, що розробив проект, на його основі провести переговори та укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу.

В разі недосягнення згоди в спільному представницькому органі угода рахується укладеною, якщо її підписали представники профспілок або їх об’єднань, де входить більше половини найманих працівників держави, галузі, території.

Сторони колективного договору не раніше ніж за три місяці до закінчення строку дії попереднього колективного договору, або в строки, що визначені в колективному договорі, письмово повідомляють іншу сторону про початок переговорів. Інша сторона, отримавши письмове повідомлення, на протязі 7 днів повинна почати переговори. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін в колективний договір, визначається сторонами та оформляється протоколом.

Для ведення переговорів та підготовки проектів колективного договору створюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами. Переговори можуть бути перервані, якщо виникає необхідність проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для розробки відповідних рішень.

Строки колективних переговорів зобов’язані надавати учасникам переговорів необхідну інформацію по змісту колективного договору. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що становлять державну або комерційну таємницю, і в зв’язку з цим підписують відповідне зобов’язання.

Під час ведення колективних переговорів можуть виникнути розбіжності. Для врегулювання розбіжностей сторони колективного договору можуть використовувати примирні процедури.

Якщо під час переговорів сторони не дійшли згоди з причин, що не залежать від сторін, складається протокол розбіжностей. В цьому протоколі формулюються пропозиції кожної сторони щодо заходів по усуненню розбіжностей, а також вказуються строки, в які необхідно поновити переговори. На протязі 3-х днів після складання протоколу сторони проводять консультації, створюють з свого складу примирну комісію, а якщо не досягнуто згоди, звертаються до посередника, що обирається сторонами.

Примирна комісія або посередник в строк до 7 днів розглядають протокол розбіжностей та вносять рекомендації з приводу спірного питання.

В разі недосягнення угоди між сторонами з приводу внесення рекомендації, дозволяється організація та проведення страйку.

Робоча комісія готує проект колективного договору з врахуванням пропозицій, які надійшли від працівників, громадських організацій, та приймає рішення, що оформляється відповідним протоколом.

Проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі і вноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Якщо збори трудового колективу не схвалять проект колективного договору або окремі його положення, сторони поновлюють переговори. Строк цих переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього проект знову розглядається загальними зборами трудового колективу.

- Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу він підписується на протязі 5 днів уповноваженими представниками сторін. (Угода підписується на протязі 10 днів після завершення колективних переговорів). Зміни та доповнення до колективного договору на протязі строку його дії можуть бути внесені по взаємній угоді сторін в порядку встановленому колективним договором. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Умови колективного договору, що укладені у відповідності з діючим законодавством, являються обов’язковими для підприємства та сторін трудового договору. Умови колективного договору, що погіршують порівняно з діючим законодавством становище працівників, являються недійсними і не можуть бути включені в договір. Колективний договір повинен містити основні положення з питань праці і заробітної плати, положення в галузі робочого часу, часу відпочинку, оплати праці і матеріального стимулювання, охорони праці. Крім того колективним договором встановлюються взаємні зобов’язанні сторін по регулюванню виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва та праці; забезпеченню продуктивної зайнятості; нормуванню та оплаті праці, встановленню форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів виплат (доплат, надбавок, премій); встановленню гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу в формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства; режиму роботи, тривалості робочого часу та часу відпочинку; умов та охороні праці; забезпеченню житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення та відпочинку робітників; гарантіям діяльності профспілкової організації.

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Замовлення реферату
Заказать реферат
Цікаві новини
загрузка...

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2014 textreferat.com