У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Адміністративне право

Адміністративне право

План.

1. Учасники провадження в справах про адміністративне правопорушення.

2. Стадії провадження справ про адміністративне правопорушення.

3. Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку.

4. Характеристика протоколу про адміністративне правопорушення.

Адміністративний процес має складну структурну побудову та охоплює різноманітні види адміністра­тивного провадження, кожному з яких притаманні специфічні особливості залежно від характеру розг­ляду конкретних справ та особливостей виникнення адміністративно-процесуальних відносин. Адже оче­видно, що процедура накладання штрафу, порядок призову на дійсну військову службу, розгляд заяв і накладення дисциплінарного стягнення мають сут­тєві відмінності. Тому й існує багато видів процесу­альної діяльності та адміністративних проваджень.

Адміністративне провадження є особливим ви­дом урегульованої правовими нормами процесуаль­ної діяльності уповноважених суб'єктів із розгляду окремих груп адміністративних справ.

Адміністративний процес має у своїй структурі різноманітні види провадження, з-поміж яких необ­хідно вирізнити основні, найдетальніше врегульова­ні адміністративно-процесуальними нормами: про­вадження з пропозицій, заяв і скарг громадян; провадження у справах про адміністративні право­порушення; провадження із застосування дисциплі­нарних стягнень.

Крім того, адміністративний процес складається зі стадій, кожна з яких криє в собі сукупність послі­довних процесуальних дій. Такий процес звичайно починається зі стадії порушення конкретної справи з подальшим скеруванням її відповідному повноваж­ному органові для розгляду. На першому етапі вияв­ляються підстави, встановлюється, яке відомство розглядатиме справу, а також здійснюється низка процесуальних дій: збір матеріалів, оформлення до­кумента про порушення справи, виклик зацікавле­них осіб, фіксація доказів тощо.

Найважливішими процедурами у провадженні з конкретної адміністративної справи є подання сто­ронами їхніх пояснень, заперечень, вимог, дослі­дження органом управління доказів, що на них посилаються сторони. Отже, можна вирізнити такі стадії провадження. Перша стадія — подання грома­дянином заяви і прийняття її до розгляду відповід­ним органом (посадовою особою), яка веде прова­дження; друга — розгляд справи, тобто встановлен­ня й дослідження фактичних обставин; третя — ухвалення рішення; виконання рішення; його оскар­ження.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення найбільш повно врегульоване нор­мами матеріального і процесуального адміністратив­ного права. Правові підстави його застосування за­кріплено в чинному Кодексі про адміністративні правопорушення. Саме провадження має такі проце­дури: адміністративне розслідування за фактом вчи­нення проступку; порушення справи про адміністра­тивне переслідування; розгляд і винесення рішення із зазначеної справи; оскарження постанови в поряд­ку нагляду; виконання постанови.

Адміністративне розслідування являє собою попе­редню перевіркуфактів щодо конкретного порушен­ня норми Особливої частини Кодексу про адміністра­тивні правопорушення, огляд місця події, затриман­ня правопорушника, збір пояснень, установлення особи порушника через перевірку документів чи ад­ресне бюро. Адміністративне розслідування проводять працівники міліції, члени дружини, представ­ники державних спеціальних інспекцій, прокурори.

Порушення справи про адміністративне правопо­рушення вчиняється за наслідками адміністративно­го проступку. Зазначені дії закріплюються складан­ням протоколу, що є єдиною підставою для розгляду адміністративної справи про будь-яке правопору­шення. Інші документи не є підставою для притяг­нення особи до адміністративної відповідальності, але на їх основі може бути складено протокол.

Отже, можемо зазначити, що протокол є підсум­ком адміністративного розслідування і початком провадження в адміністративній справі. Тому вста­новлено певні вимоги до змісту протоколу. Він, зок­рема, має передбачати такі реквізити: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я та по батько­ві особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час учинення і сутність адмініст­ративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке правопорушен­ня; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо во­ни є; пояснення порушника; інші відомості, необхід­ні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, та особою, яка вчинила ад­міністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами. Якщо правопорушник відмовляється від підписання протоколу, в ньому робиться про це за­пис. Крім того, особа, яка скоїла адміністративне правопорушення, має право подати свої пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викла­сти мотиви, що спонукали її до відмови підписувати протокол.

Повноваженнями щодо складання адміністратив­них протоколів наділено посадових осіб чи представ­ників громадських організацій (наприклад, праців­ників міліції, членів народних дружин, представни­ків державних спеціальних інспекцій, прокурорів), на яких згідно з чинним законодавством покладено обов'язки зі здійснення контролю за дотриманням певних правил у відповідній галузі чи сфері народ­ного господарства.

Особа, яка складає протокол, в обов'язковому по­рядку роз'яснює порушникові його права та обов'яз­ки, про що робиться відповідна зазначка у протоко­лі. Протокол надсилається органові чи посадовій особі, уповноважених розглядати справу про адмі­ністративне правопорушення.

Якщо протокол неможливо скласти на місці вчи­нення правопорушення, а складення його є обов'яз­ковим, працівник органу внутрішніх справ може до­ставити порушника в міліцію. У разі порушення окремих правил (наприклад, користування засобами транспорту, правил пожежної безпеки, санітарно-протиепідемічних правил на транспорті) порушник може бути доставлений уповноваженою на те особою для складання протоколу в міліцію, якщо в нього відсутні документи, що засвідчують його особис­тість.

Для належного забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в не­обхідних випадках здійснюються процесуальні за­ходи, метою яких є припинення адміністративних правопорушень, установлення особи, складення про­токолу про адміністративне правопорушення, забез­печення своєчасного і правильного розгляду справ. До таких заходів належать: адміністративне затри­мання особи; особистий огляд; огляд речей та вилу­чення речей і документів.

Фактичною підставою для настання адмі­ністративної відповідальності є скоєне правопору­шення, що тягне за собою адміністративне стяг­нення.

У законодавстві поняття "адміністративне право­порушення" сформульовано в Кодексі про адмініст­ративні правопорушення. Згідно з цим Кодексом ад­міністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необе­режна) дія чи бездіяльність, що посягає на держав­ний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено ад­міністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли пра­вопорушення за його характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відпо­відальності.

Отже, адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністративне стягнення).

Визначальною з названих ознак є поняття діяння, забороненого адміністративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки певної особи; по-друге, воно має два аспекти поведінки: дію чи бездію. Дія — активне невиконання законних ви­мог, а також порушення встановленої нормами пра­ва заборони (наприклад, порушення правил полю­вання, користування без дозволу радіопередавачем тощо). Бездія — пасивне невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов'язків (скажімо, порушення порядку реєстрації чи виписки іноземних громадян та осіб без громадянства і оформлення для них документів).

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com