У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Розвиток кооперативного права в Україні

Розвиток кооперативного права в Україні

2

До недавнього часу чи не найбільшою перешкодою розвитку справжніх сільськогосподарських кооперативів в Україні була відсутність необхідної законодавчої бази. Це суттєво стримувало ініціативу потенційних кооператорів і змушувало їх шукати та використовувати інші, часом не дуже вигідні, форми реалізації виробничих та комерційних інтересів. Формально підприємство, що створено для реалізації спільних економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, можна було зареєструвати в Украї-ні у таких формах: сільськогосподарський кооператив, колективне сільсько-господарське підприємство, споживче товариство, господарське товариство, кредитна спілка. Проте жоден із згаданих типів підприємств не був адекватним фундаментальним принципам кооперацій сільськогосподарських товаровиробників у їх широко розповсюдженому у світі значенні. В той же час в Україні набули певного поширення організації, які проголошували кооперативами, а по суті такими не були. Подальший розвиток сільського-подарської кооперації в Україні вимагав створення відповідного правового поля. У серпні 1997р. Президент України підписав прийнятий Верховною Радою Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію”. Цей закон відкриває широкі можливості для сільськогосподарських товаровиробників у створенні своїх власних, повністю ними контрольованих структур агробізне-су, а отже, являє собою нову віху на шляху до цивілізованого ринку. Вперше в історії нашої держави законодавчо закріплені міжнародні принципи коопе-рації.

До цього часу правовою основою діяльності сільськогосподарських коопе-ративів в Україні був закон СРСР „Про кооперацію в СРСР”, прийнятий в 1988р. Він діяв тій частині, яка не суперечила чинному законодавству України. Згаданий закон був прийнятий в період, коли майже будь-яка форма недержавного підприємства вважалася кооперативом. Це була альтернатива неефективному суспільному сектору народного господарства і компенсуван-ня його певної недосконалості. У той час радянське законодавство не знало іншої законної форми приватного бізнесу. Однак радянські кооперативи функціонували як підприємства, орієнтовані на отримання прибутку, а отже були дуже далекими від справжніх кооперативних ідеалів і цінностей. На жаль, цей закон тривалий час залишався законодавчою основою кооперативів у сільському господарстві України. Водночас навіть у Росії він не діяв, оскільки законодавча база кооперації там була розвиненіша: в 1992р. прийнято „Закон о потребительской кооперации”, в 1995р. – „Закон о сельсь-кохозяйственной кооперации” і в квітні 1996р. – „Закон о производственной кооперации”.

Щодо законів України, то в деяких з них згадуються сільськогосподарські кооперативи, наприклад, у „Земельному кодексі України”, Законах України „Про власність”, „Про колективне сільськогосподарське підприємство” та „Про селянське (фермерське) господарське”. Проте до прийняття „Закон про сільськогосподарську кооперацію” жоден із законів в Україні не визначав сільськогосподарський кооператив як особливу форму підприємства і не рег-

3

ламентував його діяльність. Це створювало певні перешкоди для реєстрації сільськогосподарських кооперативів, однак формально органи державної реєстрації зобов’язані були реєструвати кооперативи, оскільки Закон СРСР „Про кооперацію в СРСР” повністю не втратив силу, а лише в частині, що стосується споживчої кооперації.

Це відбулося в результаті прийняття в травні 1992р. Закон України „Про споживчу кооперацію”, в якому знайшли відображення кооперативні прин-ципи. Він отримав загальне схвалення Міжнародного кооперативного альянсу, до складу якого ввійшли Українська спілка споживчих товариств. Відповідно до закону основними напрямами діяльності будь-якого спожив-чого товариства може бути торговельна, заготівельна, виробнича та інша підприємницька діяльність, не заборонена чинним законодавством України. Проте існує велика різниця між споживчою і сільськогосподарською кооперацією. За економічною суттю – це напрями об’єднання принципово різних суб’єктів ринку за економічними інтересами. Не принижуючи значен-ня споживчої кооперації, слід підкреслити необхідність започаткування і розвитку сільськогосподарської кооперації, тобто такої, в центрі якої знахо-диться сільськогосподарський товаровиробник. Саме тому, конче необхідний був спеціальний закон, який би регулював сільськогосподарську кооперацію.

З прийняттям Закону „Про сільськогосподарську кооперацію” виникає необхідність методологічно чітко розмежувати функції споживчої і сільсько-господарської кооперації. Законотворцям слід ураховувати, що існує принципова різниця між споживчою і сільськогосподарською кооперацією. За економічною суттю вони являють протилежні напрями кооперування суб’єктів ринку у маркетинговому каналі. Це означаю, що у споживчому то-варистві носіями кооперативних відносин виступають споживачі, і коопера-тивна ініціатива виходить саме від них. Тоді як у сільськогосподарському кооперативі кваліфікаційною ознакою суб’єкта кооперації є його належність до сільськогосподарських товаровиробників.

Розмежування сфери діяльність споживчої і сільськогосподарської коопе-рації необхідне для вироблення цілеспрямованої стратегії розвитку кооперативних процесів, їх кооперації та взаємодії з метою протистояння експансії посередницького бізнесу, що в даний час досягає надмірних розмірів як для споживачів, які вимушені платити надмірно високі ціни за продукти харчування, так і для сільськогосподарських товаровиробників, які не отримують справедливої ціни за вироблену ними продукцію.

Слід враховувати, що Закон України „Про споживчу кооперацію” було вве-дено в дію тоді, коли менталітет широкого загалу значною мірою перебував під впливом досвіду, отриманого в радянський період. Практика одержавле-ння споживчої кооперації за часів існування командно-адміністративної системи сприяла поширенню стереотипу індиферентного ставлення переваж-ної більшості населення до цієї унікальної форми взаємодопомоги, соцільно-го та економічного захисту населення. Бюрократизація і командні методи не можливо було подолати за такий короткий проміжок часу. Досвід діяльності

4

споживчих товариств України за ринкових умов у той час був ще рудимен-тарним. Рядові українські кооператори, тобто пайовики споживчих това-риств, не були (подекуди ще й досі не є) достатньою мірою ознайомленими з практикою господарювання їх колег у розвинутих країнах. Власний досвід споживчої кооперації доколективізаційних часів було фальсифіковано, принижено і врешті майже забуто.

Для піднесення авторитету і ролі товариств споживчої кооперації у суспіль-но-економічному житті нашої країни, відродження її демократичного харак-теру та первісної місії необхідно, перш за все, подальше удосконалення зако-нодавчої бази. Слід визнати, що в даний час немає нагальної потреби прин-ципово змінювати загальну концепцію Закону „Про споживчу кооперацію”. Його структурну побудову можна визнати вдалою, оскільки всебічно і комплексно охоплює організаційно-правові та соціально-економічні основи споживчої кооперації. Проте зміст окремих статей не є іманентними ідеології кооперації, а деякі необхідні статті взагалі відсутні.

Нині у нашій державі точиться дискусія про те, чи потрібні закони про окремі види кооперації (споживчу, сільськогосподарську, а з часом – кредит-ну, страхову, будівельну та ін.), чи може доцільніше було б розробити і прийняти єдиний закон про кооперацію, в якому визначити основні, загальні принципи діяльності усіх кооперативних організацій, а в окремих розділах висвітити особливості кооперації в різних сферах діяльності. Саме такий підхід застосовувався у багатьох розвинутих країнах при розробці їх коопера-тивного законодавства.

Проте прийняття Закону України „Про споживчу кооперацію”, а згодом і Закону „Про сільськогосподарську кооперацію”, значно віддалили перспек-тиви прийняття єдиного закону про кооперацію. Законодавці України обрали шлях, згідно з яким кооперативне законодавство формуватиметься у вигляді спеціальних (окремих) законів про кооперацію. Останнє, з юридичної точки зору, хоча й не може визначатися найдосконалішим, проте це вже є реалія сьогодення, яку слід сприймати, і відповідно до якої проводити роботу щодо подальшого удосконалення законодавства. Проте логічним було б у майбутньому, після прийняття закону про кредитну та інші види кооперації, поставити питання про уніфікацію та об’єднання усіх кооперативних законів у Кооперативний кодекс України. (мал. 1)

Прийняття Кооперативного кодексу України

Уніфікація спеціальних кооперативних законів

Прийняття законів України про інші види кооперацій

Прийняття Законів України „Про споживчу кооперацію”

та „Про сільськогосподарську кооперацію”

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com