У нашій онлайн базі вже 23512 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23512 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

"Книгарь" на барикадах боротьби за Шевченка

"Книгарь" на барикадах боротьби за Шевченка

Шевченкова доля і його мистецьке самовираження, а ще більше їхня публічна інтерпретація, власне, те, що ми називаємо шевченкознавством, в усі часи залежали від соціальної й політичної природи суспільства. Імперськошовіністична цензура в дореволюційній Росії брутально нівечила тексти творів поета, вилучаючи з них усе, що нагадувало їй найменший натяк на протест проти поневолення і гноблення України Москвою, осуд злочинів російських царів і цариць проти українського народу та його культури. Комуністична Росія, власне, нова (в кор-донах попередниці) імперія, якою був т. зв. "Советский союз", проголосивши з демагогічною метою рівність народів, розквіт їхніх культур, а також свобо-ду слова й відмову від цензури, мусила вдаватися стосовно одвіку незручного Шевченка до єзуїтської вигад-ливості й еквілібристики, щоб, з одного боку, створювати враження офіційного шанування Коб-заря, а з другого - продовжувати практику видання спотворених "Кобзарів", до того ж у супроводі лице-мірно брехливих коментарів.

Перехід від самодержавної форми правління до комуністичної не стався без катаклізмів. Рево-люція 1917 року в Петрограді стала детонатором соціально-політичних вибухів у багатьох регіонах підгнилої ім-перії, при чому в місцях компактного проживання інонаціональних спільнот ці вибухи відразу набули характеру національно забарвлених. Українська національна революція вже 4 березня 1917 року привела до утворення в Києві Центральної ради під керівництвом М.Грушевського, В.Винниченка, С.Петлюри, С.Єфремова та ін, яка очолила національно-визвольний рух українського народу. У червні 1917 року був створений перший український уряд - Генеральний секретаріат, а 7 лис-топада того ж року першим універсалом Центральної ради була проголошена Українська Народна Республіка. Так розпочалася сувора епопея Національного Відрод-ження України, що в жорстоких битвах т.зв. "гро-мадянської війни", а насправді в боях національно свідомої української людності з військами біло-гвардійських реставраторів імперії та окупаційними ордами московського більшовицького режиму тривала аж до першої половини 1920 року.

Цілком природно, що боротьба українського народу за власну державність і незалежне існу-вання покликала до активної діяльності кращі сили націо-нально свідомої інтелігенції. За важких умов пер-манентного воєнного стану, економічної руїни, інших лихоліть постають десятки періодичних ви-дань, ча-сом недовговічних, але пристрасно пат-ріотичних, націлених на консолідацію сил нації у боротьбі за суверенну демократичну Україну. І ве-лике й почесне місце на шпальтах цих видань надавалося мате-ріалам, що в різних аспектах ін-терпретували проб-леми Шевченкового феномену, розуміючи, що саме в його житті й творчості нація може черпати снагу для осягнення своєї великої мети.

Одним з найпомітніших видань цього періоду був критико-бібліографічний часопис "Книгарь" (Лі-топис українського письменства), який з неймо-вірними труд--нощами виходив щомісяця протягом усіх років української революції (1917-1920) у київському ви-давництві товариства "Час". У пер-шому номері цього часопису, що вийшов у вересні 1917 року, редакційна стаття надихала своїх читачів такими оптимістичними рядками: "Нині, коли вже минули ті тяжкі часи і - хочемо вірити - минули назавше, коли Україна починає жити повним національним життям, - природно, і наша видавнича продукція, як най-виразніший покажчик того життя, набирає небувало широкого масштабу. Щодень народжуються нові періодичні видання, постають нові спеціальні ви-давництва, громадські та урядові установи видають книжки українською мовою, з'являється сила при-ватних - авторських - видань" [1].

Проте вже в лютому наступного 1918 року, за умов більшовицької окупації Києва, свій черговий, шостий, номер редакція змушена була, вдаючись до езопівської мови, відкрити таким зверненням до читачів: "Незвичайні події останнього часу рішучо вибивають з колії людей розумової праці і не дають їм змоги виконувати творчу роботу. З другого боку - часове припинення друкарства, безладдя в усіх інших закладах і сферах, що так чи інакше тор-каються видавництва - все це утворює надто нес-приятливі умови для літературної й видавничої діяльності. Тому й вихід, а навіть почасти і самий зміст цього числа "Книгаря" не цілком відповідають бажанням і намірам редакції та видавців, що й просимо наших шановних передплатників та по-купців узяти до уваги" [2].

Що то були за "незвичайні події", кож-ній лю-дині, бодай поверхово обізнаній в історії ук-раїнської ре-волюції, було відомо, адже саме напе-редодні ви-ходу у світ лютневого числа часопису, 26 січня 1918 року до Києва увірвалися - "прийшли на допомогу" учасникам антиукраїнського січневого повстання ні багато, ні мало " .рад, війська під командуванням

Ю.М.Коцюбинського, загін робіт-ників Донбасу на чолі з Д. П. Жлобою, червоно-гвардійці Москви й Пет-рограда, 12-й і 13-й Тур-кестанські полки, 1-й гвард. кексгольмський полк, загін матросів-чор-но-морців, очолюваний А.В.Полу-пановим" [3], встано-вивши в Києві в січні - лютому 1918 року режим анти-українського більшовицького терору.

Отак, наче на орелях, ще не раз доведеться працівникам редакції й автурі часопису переходити зі звичайної мови на езопівську, а тоді знов на людську. Проте на кожному такому етапі часопис залишався самим собою; вимушено поступаючись одіжжю ви-сло-ву, вдаючись за несприятливих об-ставин до іно-мовлення, ніколи не поступався прин--ципами. Кожною статею, рецензією, бібліо-гра-фіч-ною нотат-кою демонстрував вірність націо-нальній ідеї, інтересам розвитку національної літератури й культури.

І, цілком природно, що практично в кожному числі часопису, як невмирущий символ боротьби за Україну, був присутній незабутній Шевченко, коли не статею про нього чи рецензією на чергове видання або публікацію його творів, то принаймні біб-ліо-графічною нотаткою тощо. Найбільш актив-ними популяризаторами Шевченкового генія у "Кни-гарі", сумлінними аналітиками всіх тогочасних шев-чен-кознавчих публікацій були Сергій Єфремов - виз-начний публіцист, літературознавець, критик, гро-мад-сько-політичний діяч (член Центральної ра-ди, зас-туп-ник її Голови, генеральний секретар з міжна-ціональних справ), автор понад трьох тисяч опуб-лікованих статей і рецензій у більш як двох десят-ках періодичних видань, цілої низки грун-тов-них монографій про письменників переважно ХІХ сто-ліття, капітальної "Історії українського пись-мен-ства" тощо; Павло Зайцев - публіцист, літе-ра-туро-знавець і критик, громадсько-політичний діяч (член Цен-траль-ної ради), автор багатьох розвідок, пере-важно в га-лу-зі шевченкознавства та ін.

За часів свого співробітництва в "Книгарі" во-ни, природно, не знали, яка драматична (для П.Зай-цева) і навіть жахливо трагічна (для С.Єф-ремова) доля чекає на них невдовзі: П.Зайцев змушений був назавжди залишити батьківщину, і з 1921 року понад сорок років провів у еміграції; С.Єфремову ж дове-лось стати головним обви-ну-ваченим у сфаб-ри-кова-ному каральними орга-нами комуністичного ре-жиму процесі СВУ (Спілка Виз-волення України), го-ловою якої він нібито був, що призвело до засудження його до смертної кари, заміненої на десятирічне ув'яз-нення, і загибелі у політізоляторах Росії в 1939 році. Звичайно ж, такому трагічному фіналові при-страсного ідейного бійця, яким був С.Єфремов, сприя-ло й те, що його діяльність часів української ре-волюції "здобула йому славу "сумління України" (І.Ко-шелівець). І тому було достатньо прикладів. Хоча б такий: у згаданому вище лютневому номері "Кни-гаря", що вийшов після захоплення Києва біль-шовиками, була надрукована передова стаття С.Єф-ремова "Без "Кобзаря", в якій він писав: "Іс-торії "Кобзаря" - цієї великої книги битія україн-ського народу - її виданнів, її цензурних митарств та хожденій по муках, її періодичних заборон і доз-волів, її пригод під берлом двоголового орла - цієї історії ще не написано. Ми знаємо тільки, що книга ця пе-ріодично то пропадала, зникала з гро-мадського обо-роту, то знов знаходилась; то клалася до схову під сім цензурних печаток, то виходила на люде й засівала чорну ниву народню волею ясною. Засівала, хоч сама була покалічена й багато-багато найкращих перлів нашого національного генія в собі не долічувала . Кожен пароксизм реакції насам-перед позначався на "Кобзареві" й заганяв його під землю, прибираючи з-перед очей людських, немов він містив у собі елементи, страшніші за динаміт ." [4].

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com