У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Проблема майбутнього системи "суспільство-природа" в теоріях суспільного розвитку

Проблема майбутнього системи "суспільство-природа" в теоріях суспільного розвитку

Сучасна глобальна екологічна криза викликає у широких мас населення нашої планети значну стурбованість майбутнім людської цивілізації, існуванням життя на планеті. Проблема майбутнього у взаємовідносинах суспільства та природи, пошуки відповіді на питання про те, чи зможе людство подолати загрозу глобальної екологічної катастрофи, привели до значного посилення соціально-екологічної складової в різноманітних футурологічних концепціях. Питання вироблення правильної стратегії у взаємовідносинах з оточуючим природним середовищем все тісніше переплітається з проблемами політики та економіки, вибору соціальних пріоритетів.

Перші спроби наукового розгляду проблеми майбутнього було зроблено в рамках течії, що отримала в науці назву «російський космізм» і об'єднувала погляди ряду вчених, які проживали на території Російської імперії. Початок цьому напрямку наукової думки, як прийнято вважати, було покладено утопічним романом В.Ф.Одоєвського «Незакінчена утопія 4338 рік. Петербурзькі листи», що побачив світ в 30-х роках XIX ст. Серед багатьох цікавих ідей, висловлених автором, значну увагу привернула критика мальтузіанської теорії, яку було названо «останньою дурістю в людстві» (англійський священик та економіст Т.Мальтус (1766-1834) намагався пояснити суперечності суспільного розвитку, виходячи з «вічних» законів природи, згідно з якими народонаселення зростає в геометричні прогресії, а засоби існування - в арифметичній. З цього він робив висновок про позитивний характер війн, голодоморів, масових епідемій, які є «природними» регуляторами чисельності населення, пропонуючи також суворий контроль за народжуваністю та регламентацію шлюбів. Ця концепція мала значний вплив на суспільну думку і, з деякими трансформаціями, збереглась до наших днів у вигляді різноманітних неомальтузіанських теорій). В.Ф.Одоєвський описує майбутнє як своєрідний екологічний рай, створений людською думкою та раціональною діяльністю.

Російський космізм обґрунтовує ідею єдності людей не з ідей соціального, політичного, ідеологічного порядку, а виходячи з ідей соціально-екологічних, виносячи на перший план ставлення людей до природи, їх взаємодію. Російський космізм по суті відроджує ідею І.Канта про те, що світ стає визначеним у взаємній діяльності суспільства та природи, тобто людина довизначає світ своєю діяльністю, і закони світу такі, що вони стають повністю визначеними тільки у вільній творчій діяльності людей.

У рамках цієї теоретичної течії була розроблена концепція природно-історичного тіла (В.В.Докучаєв), складено прообраз першого глобально-екологічного прогнозу (М.І.Умов), сформульована ідея геокосмічної цивілізації (М.Ф.Федоров, К.Е.Ціолковський), висунуто вихідні положення теорії ноосфери (В.І.Вернадський), проведено розмежування між антропоцентризмом та антропокосмізмом (М.Г.Холодний), виявлена залежність поведінки людини та «космічною активністю» (О.Л.Чижевський). Багато з цих напрацювань і сьогодні активно використовуються соціально-екологічною наукою, а теорія біосфери та ноосфери В.І.Вернадського лежить в її основі.

Серед інших положень значний інтерес викликають ідеї одного з засновників теоретичної космонавтики К.Е.Ціолковського, погляди якого на майбутнє взаємовідносин суспільства та природи було викладено в його «космічній філософії». її основні положення:

1. Людське пізнання і пов'язана з ним технічна могутність цивілізації не мають принципових меж.

2. Нескінченний науково-технічний та соціальний прогрес дозволяє суспільним розумним істотам, розробивши засоби космічного транспорту, безмежно розселятись у Всесвіті.

3. Суспільство не тільки протистоїть природі. Воно є її частиною і знаходиться з нею в єдності. Оволодіваючи світом для себе, збільшуючи свою потужність в космічних масштабах, людство зможе зберегти потенціал життя, створений на Землі, і буде виступати як все більш важливий фактор еволюції матерії в цілому.

Перші два положення могли б свідчити, що К.Е.Ціолковський не виходить за рамки традиційних підходів до розв'язання проблеми екологічної катастрофи, що виробились за історію існування людства - після того, як природні ресурси певних територій були остаточно вичерпані, людські популяції відкочовували в інші місця і починали їх освоєння. Однак третя теза знімає звинувачення його в пропаганді ідеї «космічного кочівництва». Мислитель пропонує перетворити Землю на «колиску людства», а промислові процеси винести в космос, який повинен стати новим середовищем проживання людства.

Подібних поглядів притримується і сучасний молдавський вчений А.Д.Урсул, який зазначає, що в майбутньому, коли вартість космічних перевезень суттєво знизиться, передбачається перебазування туди не лише найбільш шкідливих з екологічної точки зору виробництв, але й багато іншого, перш за все енергетичну індустрію, інші види промисловості, розвиток яких в космосі виявиться економічно більш доцільним (ефективним), оскільки умови космосу виявляться більш природними для їх широкомасштабного розвитку, в той час як на Землі існує ряд обмежень, в першу чергу пов'язаних з негативним впливом на оточуюче природне середовище. Він очікує, що в силу логіки інтенсифікаційного процесу на певному етапі індустріалізації космосу відбудеться «розщеплення» суспільного виробництва на земне, переважно сільськогосподарське, та космічне, переважно індустріальне, між якими буде здійснюватись обмін продуктами діяльності.

Подібні рецепти вирішення проблеми глобальної екологічної кризи є мало прийнятними для вирішення нагальних проблем, не лише тому, що сподівання на швидкий розвиток космічного транспорту та індустрії виявились завищеними, а й тому, що не дають принципового вирішення проблеми. Протистояння людини та природи породжується самим характером існування людини, а, отже і відвернення глобальної екологічної катастрофи залежить від його зміни. Крім того людство не має достатнього запасу часу, щоб спробувати скористатись подібними рецептами, йдучи по шляху простого нарощення індустріальних потужностей.

Більш цікавим є підхід російського філософа М.Ф.Федорова, який створив «філософію спільної справи», де в контексті космічної тематики розробляв глобально-екологічні проблеми в виразах «гігієнічне питання», «санітарно-харчове питання», «метеорологічне управління». Мислитель підкреслював, що ми не обманюємося уявними успіхами, тим, що зараз називається торжеством над природою, і не ці уявні успіхи заставляють нас приписувати науці ту важливу роль, яку їй належить здійснити. «Перемоги» над природою обертаються для людства новими проблемами. Винищення палива (без його відновлення), необхідне при вже вказаному торжестві над природою, теж можна зарахувати до перемог, але до перемог, звичайно ж, пірових. Питання долі Землі приводить нас до переконання, що людська діяльність не повинна обмежуватись земною планетою. Приділяючи велику увагу розвиткові науки та техніки, обґрунтуванню ідеї про людину як фактор розвитку в космічних масштабах, М.Ф.Федоров, тим не менш, основний засіб вирішення екологічних проблем вбачає в моральному вдосконаленні людини, у формуванні нової свідомості та культури, системи життєвих пріоритетів.

Оригінальну наукову концепцію майбутнього у взаємовідносинах суспільства та природи було розроблено визначним українським вченим В.І.Вернадським. Теорія ноосфери лежить в основі ідей багатьох вчених сучасності, які намагаються передбачити майбутнє глобальної соціоекосистеми та розробити стратегії екологічно сумісного розвитку цивілізації. Детально вчення В.І. Вернадського про ноосферу було розглянуто нами в попередніх темах.

У колишньому Радянському Союзі та в країнах соціалістичного табору тривалий час проблема взаємовідносин суспільства та природи в майбутньому розглядалась в рамках марксистської доктрини при певному її спрощенні. Після появи перших доповідей Римського клубу та поширення тривоги за екологічне майбутнє серед широких мас населення індустріально розвинутих країн радянська наука трактувала екологічну кризу як ще одне свідчення «хижацької природи капіталізму» та обмеженості його можливостей. Щодо системи «реального соціалізму», увага зверталась на величезні природні багатства цих країн, а питання ліквідації суперечностей між людиною та природою пов'язувались з побудовою комуністичного суспільства. Стратегії розвитку з урахуванням екологічного компоненту, що розроблялись вченими західних країн, піддавались критиці за їх «нездатність та апологію буржуазного способу життя». Лише з початком перебудови почали з'являтися друком роботи, що намагались звільнитись від ідеологічного тиску.

[1] 2 3 4 5 6

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2022 textreferat.com