У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Система і правове становище державних органів, які здійснюють фінансову діяльність

Система і правове становище державних органів, які здійснюють фінансову діяльність

Фінансове регулювання займає чи не найважливіше міс­це у системі державного регулювання економіки. У системі фінансо­вого регулювання на перше місце треба поставити держав­ний бюджет: справді, саме через бюджет реалізується найбільша час­тина національного доходу та ВВП країни.

Бюджет згідно Закону України «Про бюджетну систему України» - це « .план утворення і використання фінансових ресурсів для забез­печення функцій, які здійснюються органами державної влади».' Од­ним із завдань, або таких функцій, є підтримування ринкової рівнова­ги і стимулювання розвитку окремих сфер та галузей національної економіки. Ідеологію формування бюджету, визначення джерел і сум надходження коштів до нього, державних видатків, шляхи покриття дефіциту називають бюджетною політикою. Державним бюджетом, як контрольованим грошовим фондом держави, розпоряджається Уряд.

Державний бюджет виконує такі функції: збільшує або зменшує сукупний попит; виконує перерозподільну функцію; стимулює або гальмує виробництво шляхом вибору певної системи оподаткування;

забезпечує покриття касових збитків підприємств, які внаслідок пев-них об'єктивних причин є збитковими, однак функціонування яких зумовлене суспільними потребами; забезпечує фінансову допомогу у розвитку окремих галузей і сфер діяльності; збалансовує бюджети нижчих рівнів.

Кошти з державного бюджету використовують на державне управління, оборону, фінансування бюджетних галузей народного господарства (освіти, науки, культури та ін.).

Практичні завдання з використання бюджету виконує система Міністерства фінансів України - Центральний апарат Мінфіну, відді­ли фінансових управлінь обласних, районних і місцевих держ­адміністрацій, а також Державна податкова адміністрація (ДПА). Центральний апарат Мінфіну, як орган державної виконавчої влади в Україні, сформовано у 1992 p. Протягом останніх років його структу­ру удосконалювали.

Відповідно до чинного законодавства держава покликана фінан­сове підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у форму­ванні доходів місцевих бюджетів, вести контроль за законним, доці­льним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона повинна гарантувати органам місцевого самовряду­вання дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного частину надлишку в порядку, визначеному законом про державний бюджет.

Податкова система в кожній країні є визначальною складовою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого,- є головним знаряддям її економічної політики.

Податки - це система обов'язкових платежів підприємств, органі­зацій і населення, які є одним із джерел доходів державного бюджету.

В умовах ринкової економіки бюджетні надходження зумовлені результатами діяльності підприємницьких структур. Завданням дер­жави стає формування таких умов, показників і ставок оподаткуван­ня, які давали б їй змогу найліпше виконувати свої функції.

У лютому 1997 р. Верховна Рада України прийняла новий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподат­кування». Цим законом визначено 19 видів загальнодержавних по­датків і зборів, два місцеві податки і 14 місцевих зборів. Це закон прямої дії, в ньому немає посилань на подальше прийняття Верхов­ною Радою України Правил застосування Закону (як це було раніше) або Інструкції про застосування Закону Державною податковою ад­міністрацією.

Головними принципами побудови системи оподаткування в Україні згідно з положенням цього закону є такі:

стимулювання підприємництва, виробництва та інвестиційної ак­тивності шляхом запровадження пільг з оподаткування прибутку;

обов'язковість податкових зобов'язань;

залежність обсягу податкових зобов'язань від розміру доходів згід­но з визначеною шкалою.

У податковій системі потрібно також враховувати принципи ста­більності, рівномірності сплати, інфляційної нейтральності, економіч­ної ефективності, соціальної справедливості тощо.

Податки та збори, передбачені цим законом, розподіляють на дві групи: загальнодержавні і місцеві. Групу загальнодержавних податків і зборів визначає Верховна Рада України, а місцевих - сільські, селищ­ні, міські Ради відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, передбачених законом.

Податкова система, яка діє сьогодні в Україні, не стимулює роз­виток бізнесу, зокрема малого. Для малих підприємницьких структур не передбачене ні спрощення системи оподаткування, ні введення податкових пільг.

Успіх реформування економіки визначає ефективна робота фінан­сово-кредитного комплексу, основою діяльності якого є банківська система.

Становлення незалежної банківської системи в Україні розпоча­лося з прийняття Верховною Радою України Закону «Про банки і бан­ківську діяльність» (20 березня 1991 p.). Закон започаткував створен­ня Національного банку України на базі українського республікансь­кого відділення Держбанку СРСР. Національний банк юридичне став центральним банком нашої держави.

Національний банк представляє інтереси України в центральних банках інших країн, міжнародних банках та інших фінансово-кре­дитних організаціях, з якими міждержавна інвестиційна співпраця відбувається на рівні центральних банків. НБУ видає ліцензії на від­криття представництв іноземних банків та інших фінансово-кредит­них організацій на території України в порядку, передбаченому зако­нодавством України, ліцензії на ведення банками операцій в інозем­ній валюті в Україні та за кордоном. Йому надано право вводити об­меження для комерційних банків на обсяги залучення кредитів з-за кордону та на рівень відсоткових ставок за ними у межах єдиної гро­шово-кредитної політики.

Головне завдання Національного банку України - створення умов неінфляційного розвитку економіки держави. Виникнення цього завдання зумовлене відокремленням торгівлі грошима від торгівлі товарами і відносною самостійністю кожної з них. Національний банк впливає на процеси формування попиту і пропозиції позичково­го капіталу, проводить емісію, грошово-кредитну політику, забезпе­чує концентрацію тимчасово вільних чи обов'язкових резервів інших банків.

Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюєть­ся такими причинами:

а) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних папе­рів і як наслідок - Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;

б) масштабна приватизація, за якої значна частина державних під­приємств перетворюється в акціонерні товариства, створюються інве­стиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розмі­щення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду дер­жавного майна України.

На сьогодні в Україні функції державного регулювання фондово­го ринку, відповідно до чинного законодавства, розподілені між різ­ними міністерствами та відомствами. Контрольні та регулятивні функ­ції стосовно професійних учасників фондового ринку щодо їх діяль­ності з приватизаційними паперами здійснює Фонд державного майна України. Ним також регулюються питання видачі дозволів та ліцензій на здійснення фінансовими посередниками представницької, комер­ційної та посередницької діяльності з приватизаційними паперами.

Контрольні й регулятивні функції здійснює також Національний банк України.

Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недо­пущення недобросовісної конкуренції» та ряду нормативних актів здійснює контроль за придбанням крупних пакетів акцій підприємств, що займають монопольне становище на ринку, а також пакетів акцій інших підприємств, сумарна вартість придбання яких перевищує 100 тис. доларів США (контроль за економічною концентрацією). Крім того, Антимонопольний комітет України контролює питання дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, а також іншими учасниками ринку.

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com