У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Приватизація як ключова умова ринкової трансформації вітчизняної економіки

Сторінка 4

В Японії приватизацію, розпочату 1985 р., провадили шляхом перетворення:

· державних корпорацій у санкціоновані юридичні особи з приватним володінням (санкціоновані компанії);

· державних компаній в акціонерні з подальшим продажем частини акцій приватним власникам (спеціальні компанії);

· державних або державно-приватних корпорацій у приватні (повна приватизація).

Процес приватизації у США відбувався у вигляді передачі приватної власності (повністю або частково) трудовим колективам.

Програма з формування власності працівників ESOP (володіння працівниками акціонерною власністю компаній), прийнята конгресом США 1974 р., довела свою високу ефективність. Основна ідея її така: компанія створила фонд довіри, в якому кожен працівник має індивідуальний рахунок. Компанія вносить до фонду свої акції чи гроші на придбання акцій. Можна також одержати позику на ці цілі, причому компанія періодично здійснює грошові внески для працівників, щоб дати змогу фонду розрахуватися за позику. Акції цього фонду розподіляються за індивідуальними рахунками працівників. Керівники компаній, які мали працівників-власників, що брали участь в управлінні компанією, домоглися високих результатів виробництва, високої якості продукції та оцінок споживачів. Закладену у програмах ESOP концепцію застосовують нині більше, ніж у 50 країнах світу. У багатьох випадках вона стала складовим елементом денаціоналізації.

Дослідження, проведені в США, показали, що програми ЕSOР ефективні як для малого бізнесу, так і для середніх і великих компаній. Працівникам компаній, які застосовують систему ЕSOР, належить 30 – 40% майна. Колектив власників акцій з числа робітників і службовців звільняються від прибуткового податку на дивіденди. Повну вартість акцій робітник одержує, як правило, звільняючись або йдучи на пенсію. Ще одна специфічна особливість американської системи ЕSOР полягає в тому, що робітникам не дозволяється вільно продавати свої акції щедрішому покупцеві, що може призвести до негативних наслідків. Завдяки цьому певний блок акцій завжди залишається в руках працівників компанії.

У Франції розпочату у 80-х роках приватизацію розгорнули, як пріоритетний напрям економічної політики держави. До середини 80-х років частка державного сектора в економіці тут була найбільшою серед країн Заходу. У процесі приватизації головну роль відводили не фізичним, а юридичним особам, що дало змогу організувати шляхом переговорів групу стабільних акціонерів – „тверде ядро”. Акціонери „твердого ядра”, які володіють 15 – 30% капіталу, забезпечують стабільність управління, тобто реальний контроль над діяльністю підприємства. Інша частина капіталу розділена між індивідуальними акціонерами. Протягом п’яти років було приватизовано 15 великих компаній, 14 з яких контролюють 1082 підприємства. Це в 1,5 рази перевищує обсяг приватизації, проведеної у Великобританії М.Тетчер, що тривала в 5 разів довше французької.

Основою економічної структури приватизації у Франції є самоконтроль, перехресна участь і розподіл капіталу.

Отже, приватизація у країнах з ринковою економікою набула таких форм:

· продаж державних підприємств приватним юридичним і фізичним особам;

· рекапіталізація державних підприємств за участю приватних інвесторів;

· продаж частини акцій підприємств, які є власністю держави або вона їх контролює;

· продаж акцій приватних компаній їхнім працівникам.

У нових індустріальних країнах, наприклад, у Південній Кореї, можна визначити п’ять головних напрямів приватизації:

1. Уряд, створивши підприємство, надає змогу приватному сектору керувати ним.

2. Підприємство або його частину продають одній або кільком юридичним особам (наприклад, через аукціон).

3. Акції державного підприємства частково продають приватним особам.

4. Державне підприємство ліквідують, у результаті чого є доступ у галузь приватним фірмам.

5. Проводять опосередковану приватизацію через пільги у кредитуванні та оподаткуванні приватним особам.

Приватизація у країнах Східної Європи, досвід якої має для України найвагоміше значення, відбувалася у двох напрямах:

· через передачу державної власності у приватні руки;

· через розвиток і виникнення приватного сектора на власній базі.

Особливість такої приватизації полягає в тому, що вона відбувається не у ринковому середовищі, а за умов державного монополізму, який поступово демонтують. Характерним для країн Східної Європи є те, що для приватизації у них були створені спеціальні органи впливу на цей процес: у Польщі – Міністерство з перетворення форм власності, у Румунії – Національне агентство з приватизації, у Чехословаччині (нині Чехії і Словаччині) – Федеральне міністерство у справах національного майна і приватизації, в Угорщині – Державне майнове агентство, в Болгарії – Агентство з приватизації, у східних землях ФРН – Опікунське управління державною власністю.

Незважаючи на такі спільні проблеми, як потреба робити великі капітальні вкладення у трансформовані підприємства, недостатність доходів населення, спричинена низьким рівнем життя, приватизацію у країнах Східної Європи також розрізняють за темпами, формами і спосо­бами.

В Угорщині приватизація відбувалася за трьома напрямами:

· з ініціативи Агентства державного майна („згори”);

· з ініціативи самих державних підприємств;

· з ініціативи потенційних інвесторів і власників.

Хід приватизації „згори” підприємств сфери обслуговування і внутрішньої торгівлі („мала” приватизація) регулює закон, згідно з яким передбачено обов’язкове переведення протягом двох років у приватну власність усіх орендних і договірних підприємств. Механізми приватизації різні – це відкритий конкурс або реалізація акцій через фондову біржу, збільшення основного капіталу.

Процес приватизації за ініціативою підприємств контролює Агентство державного майна, яке затверджує або відхиляє пропонований підприємством приватизаційний проект. Найпоширеніше роздержавлення за „зовнішньою” ініціативою, коли вітчизняні та іноземні підприємці звертаються з пропозиціями щодо придбання державних підприємств у повну або часткову власність.

Програму приватизації у Польщі планували на п’ять років. Підприємства, які підлягали приватизації, були розділені на дві категорії: перша – великі, друга – малі і середні (у сфері послуг, торгівлі і промисловості). Підприємства першої групи спочатку комерціалізували, але їхнім власником – як єдиним акціонером – залишається скарбниця. У ході приватизації 60% акцій державної власності переходить до інвестиційних компаній, 10% безоплатно отримують працівники приватизованих підприємств, 30% залишається у державній скарбниці для соціального страхування. Дорослі громадяни отримали право на частку державного майна у вигляді бон.

Приватизацію малих і середніх підприємств ведуть:

· шляхом перетворення їх на громадські підприємства, власниками акцій яких стають фізичні особи і приватні польські або іноземні компанії;

· шляхом ліквідації підприємств, які мають незадовільні економічні результати діяльно­сті (повного продажу або продажу деякої частини майна).

У Чехословаччині приватизація відбувалася також у двох формах – „малій” і „великій”. Об’єктом „малої” приватизації стала сфера обслуговування. У цьому випадку основні та обігові фонди продавали колективам через аукціони. „Велику” приватизацію проводили на засадах використання купонів.

В Румунії “Закон про приватизацію” наголошує, що державні підприємства основних сфер діяльності, за винятком вугільної, оборонної промисловості та залізничного транспорту, повинні 30% свого майна віддавати Національному агентству з приватизації, яке, в свою чергу, дорозподіляє безкоштовно це майно по 5000 лей на кожного громадянина Румунії. На жаль, закон не надає ніяких роз’яснень щодо приватизації залишкових 70% державних підприємств.

Приватизація у колишній НДР – завдяки злиттю з економікою ФРН – відбувалася досить інтенсивно, що дало змогу ліквідувати низку підприємств-банкрутів, зберегти кілька сот тисяч робочих місць, а також створити нові на приватизованих підприємствах. Досвід цієї країни свідчить: гарантом успішного ходу приватизації є формування правової бази і державних структур, потрібних для її проведення.

1 2 3 [4] 5 6 7

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com