У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Залучення інвестиційних проектів в Україну

Залучення інвестиційних проектів в Україну

План

1. Сутність міжнародних інвестиційних процесів.

2. Інвестиційний клімат в Україні.

3. Система інвестиційного ризику.

1.Сутність міжнародних інвестиційних процесів.

У широкому розумінні міжнародними інвестиційними процесами е такі інвестиційні процеси, які передбачають взаємодію учасників з питань інвестиційних ресурсів, що належать іншим державам (резидентів та нерезидентів щодо конкретної країни).

Кожна країна володіє певними інвестиційними ресурсами, що склада­ються з її власних (національних) та іноземних інвестицій. Ці ресурси можуть використовуватися як для внутрішнього, так і для зарубіжного інвестування. напрямком руху інвестиційних ресурсів пов'язані поняття «втеча капі­талу» та «чистий приплив капіталу». Втеча капіталу — це переказ капіталу в країни з більш сприятливим інвестиційним кліматом (для уникнення високо­го оподаткування, негативних наслідків інфляції, ризику експропріації та ін.). Головною метою втечі капіталу е одержання вигід від його розміщення в ін­ших країнах. Чистий приплив капіталу - це різниця між обсягом надходжень грошових коштів з-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивезення капіталу у формах позик іноземним позичальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів. На рівні окремих країн розрізняють експорт (імпорт) приватного та державного капі­талів.

Основу міжнародного руху підприємницького капіталу становлять пря­мі та портфельні іноземні інвестиції.

Прямі інвестиції це вкладення капіталу з метою отримання підприєм­ницького прибутку (доходу), які зумовлені довгостроковим економічним ін­тересом і забезпечують контроль інвестора над об'єктом інвестування. Пря­мими інвестиціями є як первинні вкладення, так і реінвестиції (частка доходу від об’єкта інвестування, яка не розподіляється і не переказується прямому інвесторові). Крім того, до прямих інвестицій належать усі внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів та позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями.

Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів). Такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об'єктом інвестування.

Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці вважається 10 % загального обсягу вкла­день в об'єкт інвестування. Однак прямою може бути інвестиція з меншою часткою участі, якщо вона забезпечує реальний вплив на прийняття рішень щодо об'єкта інвестування. І навпаки, якщо частка інвестора перевищує 10 %, але він не має реального контролю над об'єктом, то відповідна інвестиція не визнається прямою. Для дослідження макро- і мікро мотивації міжнарод­ного інвестування здійснення прямих інвестицій доцільно розглядати як міжнародну підприємницьку інвестиційну діяльність, а міжнародне порт­фельне інвестування — у контексті розвитку відповідних операцій на фон­довому ринку. На масштаби, динаміку та результативність міжнародної підприємницької інвестиційної діяльності впливає сукупність взаємопов'я­заних факторів. Під впливом цих факторів формується відповідна орієнта­ція країн базування та країн-реципієнтів, яка, своєю чергою, впливає на мо­тивацію безпосередніх партнерів.

У країнах — експортерах інвестиційних ресурсів, серед яких головними традиційно є промислово розвинуті країни, вирішальним макроекономічним фактором, що регулює експорт прямих інвестицій, є загальний стан балансу ввезення і вивезення інвестицій. У зв'язку з цим виділяють такі групи країн:

• переважно експортери капіталу (Японія);

• ті, що зберігають приблизну рівновагу експорту та імпорту капіталу (ФРН, Франція);

• нетто-імпортери (Ірландія, Португалія, Іспанія, Туреччина, США).

В останні роки великими експортерами капіталу стали також Південна Корея, Тайвань, Китай, країни Близького Сходу. Характерно, що, на відміну від практики 70—80-х років, коли експорт капіталу спрямовувався у країни, що розвиваються, у наш час набуває поширення експорт капіталу в промис­лово розвинуті країни.

Для країни-реципієнта привабливість прямих інвестицій зумовлена тим, що:

• імпорт прямих інвестицій веде до збільшення виробничих потужнос­тей та ресурсів; сприяє поширенню передової технології й управлін­ського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;

• з'являються не тільки нові матеріальні та фінансові ресурси, а й мобі­лізуються і продуктивніше використовуються вже наявні;

• прямі інвестиції сприяють розвиткові національної науково-дослідної бази;

• стимулюється конкуренція і пов’язані з нею позитивні процеси (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості про­дукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі товари місцевого вироб­ництва);

• підвищуються попит та ціни на національні (місцеві) фактори вироб­ництва;

• збільшуються надходження у вигляді податків на діяльність міжнарод­них спільних підприємств;

• в умовах слабкого контролю за використанням держпозик інвестицій­ний ризик переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирі­шують проблему самоокупності.

Водночас слід вказати на негативні наслідки інвестицій:

• імпортовані ресурси працюють для окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється. У довгостроковій перспективі відплив коштів через репатріацію прибутку має перевищувати величину пер­винних вкладів.

• мета іноземного інвестора може не збігатися з національними інтере­сами. Нерідко має місце дискримінація національного сектора, яка по­силюється правовими заходами макроекономічного стимулювання;

• підприємства з іноземними інвестиціями (ПІІ) як каналії передачі тех­нологій часто стають відносно закритими анклавами в національній економіці, слабо пов'язаними з іншою її частиною, на яку, проте, при­падають витрати із забезпечення функціонування анклавів.

• ПІІ можуть вступати в угоди з місцевою олігополією (або ще гірше -монополією), яка не заінтересована ”збивати ціни”.

Головними складовими стратегії створення ПІ в зарубіжних країнах можуть бути: скорочення капітальних витрат чи зниження ризику функціо­нування нових потужностей; отримання джерел сировини або нової вироб­ничої бази; розширення наявних виробничих потужностей; реалізація пере­ваг дешевих факторів виробництва; можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності виробництва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції, підвищення ефективності маркетингу; отриман­ня нових каналів торгівлі; проникнення на конкретний географічний ринок; набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни, що приймає.

Слід зазначити, що міжнародні інвестиції використовуються не тільки для освоєння ринку країни, що приймає, а й з метою подальшого виходу на ринки сусідніх країн або цілих регіонів світу. Для країн, що розвиваються, та країн з перехідними економіками залучення іноземних інвестицій важливе в контексті структурних реформ та інвестиційного зростання.

2 Інвестиційний клімат в Україні.

Уся світова економічна історія доводить, що залучення ресурсів і ззовні у формі іноземних інвестицій є дієвим засобом піднесення національної економіки. Україні ж іноземні інвестиції нині дуже потрібні. Вони є необхідними не тільки з суто матеріального погляду, оскільки сприятимуть:

• надходженню фінансових коштів, обладнання, сировини і матеріалів, технологій;

• виробництву товарів широкого вжитку з орієнтацією на підвищення якості життя, культури споживання;

• структурній перебудові економіки, створенню сучасної галузевої структури на основі технологічного оновлення виробництва;

• подоланню залежності України від імпорту.

Звичайно, відкриття доступу в країну зарубіжним інвесторам не може проходити стихійно. В цій сфері, як і в інших сферах економічної політики, необхідна добре відпрацьована стратегія, і потрібна інстанція, яка б узяла на себе всю повноту відповідальності за розвиток подій. «Самоплив» тут небез­печний хоча б тому, що західні фірми нерідко намагаються втягнути парт­нерів в екологічно небезпечні й сумнівні з господарського погляду виробни­цтва. Тому тільки за умови вдалого використання цілої системи стимулів, об­межень і пільг можна домогтися оптимальної відповідності інтересів експор­терів капіталу потребам країни, що приймає.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com