У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави

Сторінка 2

- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Суб'єкти інвестиційної діяльності визначаються формою власності на інвестиційні ресурси. Власність поділяють на приватну: кошти громадян, підприємств недержавної форми власності неурядових організацій; державну: кошти з державного бюджету, бюджетні кошти місцевих органів влади, державних підприємств та установ; іноземну: позичкові та кредитні ресурси, залучені з-за кордону [31, с. 15].

За об'єктами прикладання інвестиції поділяються на:

- реальні — кошти, вкладені в матеріальні (будівлі, споруди, обладнання) та нематеріальні активи (патенти, ліцензії, «ноу-хау», документація науково-технічних та проектно-конструкторських робіт, програмні засоби тощо);

- фінансові — вкладання коштів у різноманітні фінансові інструменти — цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.

За характером участі інвестора інвестиції бувають:

- прямі, що передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладанні коштів, участь у реалізації інвестиційного проекту на всіх стадіях інвестиційного циклу (передінвестиційні дослідження, проектування й будівництво об'єктів, виробництво);

- непрямі, опосередковані, що здійснюються через фінансових посередників — інвестиційні фонди й компанії, які акумулюють фінансові засоби, на свій розсуд інвестують їх та управляють ними. Фінансові посередники також розподіляють доходи від інвестицій між вкладниками коштів. Непрямі інвестиції в цінні папери називають портфельними інвестиціями.

За регіональними ознаками інвестиції розглядають як:

- внутрішні, тобто кошти, інвестовані вітчизняними інвесторами на терені даної держави;

- іноземні, тобто інвестиції іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій на терені конкретної країни;

- зарубіжні, тобто ті, що їх здійснюють вітчизняні інвестори на території іншої держави (придбання або створення виробництв, придбання цінних паперів зарубіжних компаній, нерухомості, якогось майна тощо).

За термінами інвестування інвестиції бувають:

- короткострокові (короткострокові депозити, банківські вклади, ощадні сертифікати терміном до одного року);

- довгострокові (терміном понад один рік).

За формами участі інвестора: ці форми залежать від джерел формування інвестиційних ресурсів на мікрорівні, і поділяються на:

- власні ресурси інвесторів;

- позичені ресурси — державний кредит, кредит банків, позичені права;

- залучені на правах часткової участі спільно з ресурсами інших інвесторів (колективний інвестор). Ця обставина визначає, чи буде участь інвестора в інвестиційному проекті цілком самостійною, чи тільки частковою (пайовою) через прямий вклад або придбання акцій, концесій, облігацій та інших цінних паперів.

За ступенем та причинами ризику:

- безризикові, наприклад короткострокові інвестиції у країни зі стабільною економічною ситуацією;

- ризикові, зумовлені різними чинниками. Ці ризики, у свою чергу, поділяються на: форс-мажорні обставини — стихійні лиха (землетруси, повені, шторми, кліматичні катаклізми) та інші надзвичайні ситуації; макроекономічні ризики, пов'язані зі змінами макроекономічної ситуації, зокрема значними коливаннями процентних кредитних ставок, різкими непередбачуваними змінами валютних курсі в та експертних цін на товари й сировину; операційні, або комерційні, тобто ризики, що зумовлюються специфікою інвестиційного проекту. До них належать невиконання планів робіт, перевитрата коштів через помилки у проектуванні плануванні та координації робіт, виробничо-технологічні ризики (аварії, вихід з ладу устаткування і т. п.). До операційних ризиків можна також включити ризики, пов'язані з порушенням сторонами власних юридичних зобов'язань, запровадженням ембарго на експорт (імпорт) і скасуванням експортно-імпортних ліцензій, забороною чи обмеженнями права вільного продажу товару, раптовими дискримінаційними змінами системи оподаткування (запровадження нових або збільшення чинних податків на імпорт — експорт товарів і обладнання). Окремою групою ризиків є політичні ризики. Вони відрізняються від попередніх тим, що їхнє виникнення залежить від інших причин, ніж комерційних ризиків, і характеризує міру втручання держави-реципієнта в інвестиції у господарську діяльність. До політичних ризиків відносять: неможливість конвертації і репатріації доходів (уведення обмежень або занадто велика затримка конвертації власних доходів інвестора в іноземну валюту та(або) репатріації їх за межі країни); експропріація (часткове або повне позбавлення інвестора права власності контролю та інших прав на застраховану інвестицію); війна й суспільні заворушення.

Ця класифікація не є вичерпною, але дає змогу належним чином упорядкувати аналіз еволюції інвестиційної теорії.

У суспільстві, побудованому на ринкових засадах, Інвестиційна діяльність с вільною і регулюється загальним економічним процесом. Проте Існує кілька обставин, коли держава бере на себе функції управління інвестиційними процесами [42, с. 10]:

- коли перед суспільством поставлено певну суспільне) значущу мету, держава свідомо спрямовує політику економічних трансформацій, наприклад, під час структурної перебудови економіки;

- коли сама держава є стратегічним інвестором;

- коли держава є власником великих підприємств, що визначають структуру суспільного виробництва;

- коли вільний розвиток інвестиційних процесів загрожує національній економічній безпеці і постає потреба в протекціонізмі.

Методи державного регулювання інвестиційних процесів:

- пряме втручання — адміністративно-правове регулювання; індикативне та пряме планування; страхування ризиків; надання державних гарантій; субсидування, інвестування і кредитування виробництв, визнаних за особливо важливі; державні запозичення тощо;

- непряме втручання — створення відповідного інвестиційного середовища: політичного, правового, освітнього, макроекономічного: формування відповідної ідеології.

Макроекономічне середовище передбачає, у свою чергу, крім створення певних економічних умов господарювання для суб'єктів інвестиційної діяльності, методи макроекономічного впливу на інтенсивність інвестування :

- використання методів грошово-кредитного впливу;

- бюджетне регулювання;

- пільгове чи обмежувальне оподаткування.

Міжнародну інвестиційну діяльність зумовлено розвитком господарських зв'язків між країнами світу, і залежить вона як від об'єктивних економічних законів, так і від політико-економічної мети діяльності національних держав у світовому політичному й господарському просторі. Ці чинники суттєво позначаються на Інтенсивності та напрямах міжнародної міграції капіталів.

Міжнародна інвестиційна діяльність держав здійснюється у двох напрямах: вивезення капіталів І залучення іноземних інвестицій у країну.

Вивезення капіталів зумовлюється дією низки чинників [38, с. 41]:

- надлишком капіталів у країні (низькі норми прибутку чи брак відповідної економічної структури для застосування капіталів);

- потребою в нових ринках збуту, сировини;

- формуванням певного рівня конкурентоспроможності економіки;

- міжнародним поділом праці;

- транснаціоналізацією світової економіки;

- пошуком стабільних умов застосування капіталів;

- політичними мотивами і т, п.

Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає:

- за обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів;

- низької інвестиційної активності власних інвесторів;

- необхідності залучення разом з інвестиціями нової техніки та технології;

- бажання створити конкурентоспроможну економік}', освоїти: світові ринки;

- потреби в модернізації соціальної структури суспільства;

- з політичних мотивів тощо.

Залучення іноземних інвестицій пов'язане із зовнішньою та внутрішньою політикою держави і здебільшого відбувається за її участі. Інвестиційна політика держави щодо залучення іноземних інвестиційних ресурсів визначається стратегією держави, котра спирається на принципи національних переваг і національних пріоритетів і формує так звану інвестиційну привабливість країни.

1 [2] 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com