У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Основні напрями державного регулювання економіки

Основні напрями державного регулювання економіки

ПЛАН

Вступ

1. Зміст державного керівництва у сфері економіки

2. Система центральних і місцевих органів управління

у сфері економіки, їх компетенція

3. Правові засади організації управління економікою

4. Державний контроль і нагляд у сфері економіки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

З усіх галузей і сфер, що регулюються адміністративно-пра­вовими нормами, найбільш складними є ті, які належать до економі­ки. Формування Україною власної економічної політики пов'язуєть­ся з визначенням головних її напрямів на основі принципів демократії, свободи підприємництва і відкритості для інтеграції у світове еконо­мічне співтовариство. Ефективна національна економіка є гарантією незалежності держави. Розвиток законодавства з питань економіки за роки незалежності України пов'язаний зі змінами в правових формах її регулювання, переходом до ринкових механізмів.

Органи державної влади здійснюють заходи щодо поглиблен­ня правової та адміністративної реформ, створення гарантій про­ведення ринкових перетворень, невідворотності переходу до рин­кової економіки.

Перехід до ринкового механізму регулювання економічних від­носин передбачає постійне поглиблення правового впливу на економічні процеси, розширення сфери застосування загальнодержавних програм розвитку економіки, приватизації державної та комунальної власності, демонополізації, конкуренції, безвідходних технологій (екологізації суспільного виробництва). Важливе значення надається по­шуку оптимальних форм організації економіки, її галузей та комп­лексів, прискоренню підприємництва, стимулювання науково-техніч­ного прогресу, введення нових технологій, підвищення ефективності та інтенсифікації інвестиційної і зовнішньоекономічної діяльності. Вводяться нові адміністративні регулятори — ліцензування, квотуван­ня, здійснюється структурна перебудова народного господарства.

За таких умов, а особливо в кризовій економічній ситуації, дер­жавне управління є не тільки необхідним, навпаки — його значення підвищується. Лише держава в особі її органів влади може: здійсню­вати економічну і соціальну політику з метою забезпечення інтересів усіх верств населення; пом'якшувати стихійні процеси ринкової са­морегуляції з метою запобігання хаосу в економіці; стимулювати ринкову економіку, забезпечувати ефективність її функціонування з одночасним обмеженням і попередженням негативних наслідків еко­номічної влади власників, особливо монополістів; гарантувати за­хист національних інтересів і внутрішнього ринку від зовнішньої економічної та політичної експансії.

У державному управлінні економікою йдеться не про поновлен­ня адміністративно-командної системи, а про створення нової сис­теми управління, яка б здійснювала виконавчу владу на засадах ре­гулювання, координації, заохочення вибору найбільш пріоритетних напрямів діяльності, самостійності в пошуках варіантів розв'язуван­ня різноманітних проблем.

1. Зміст державного керівництва у сфері економіки

Державне керівництво у сфері економіки повинно мати за мету створення механізму демократичного управління, який би спрямовувався і контролювався виконавчою владою. Президентська вла­да при цьому має бути максимально пристосована для енергійного керівництва виконавчою владою, забезпечувати принципи соціаль­ної справедливості, людської гідності та відповідальності держави перед громадянами, а останніх — перед державою і суспільством.

Державне керівництво у сфері економіки має за мету органічне поєднання заходів економічного зростання і фінансової стабілізації з активною соціальною політикою, стабілізацією та наступним підвищенням життєвого рівня населення, його платоспроможного попиту, який нині є основним стимулюючим чинником виходу із еко­номічної кризи. Основними напрямами, що охоплюються державним керівництвом у сфері економіки, є: фінансова політика та її стабілі­зація; грошово-кредитна політика і зміцнення банківської системи; інноваційно-інвестиційна діяльність; прискорення приватизаційних процесів; посилення управління державним сектором економіки; зовнішньоекономічна політика і залучення іноземних інвестицій; подолання платіжної кризи; політика доходів та регулювання заро­бітної плати; стимулювання малого бізнесу; соціальна політика (по­гашення заборгованості у виплаті заробітної плати, пенсійна рефор­ма, зайнятість населення та ін.).

Державне керівництво економікою пов'язане також з дерегуляцією економіки, яка передбачає реформування процедури ліцензу­вання підприємництва, реєстрації підприємств, лібералізацію фінан­сових операцій, майнових та орендних обмежень.

Зміст державного керівництва у сфері економіки полягає в: удос­коналенні взаємодії центральних органів виконавчої влади і органів державної виконавчої влади на місцях, органів місцевого самовря­дування, організацій та об'єднань роботодавців; чіткому закріпленні компетенції центральних і місцевих органів виконавчої влади в еко­номічній сфері; поглибленні децентралізації в управлінні економі­кою, гарантуванні реалізації економічних прав місцевих органів виконавчої влади, підприємств і установ, невтручанні в питання, віднесені до їх компетенції та компетенції органів місце­вого самоврядування; удосконаленні правового статусу міністерств і відомств, що здійснюють управління галузями народного господар­ства; конкретизації в нормативних актах (статутах) завдань і функцій центральних органів виконавчої влади, їх повноважень по коорди­нації і регулюванню у відповідних галузях і сферах управління; пе­редачі в державну власність на місцях підприємств, установ, орга­нізацій загальнодержавної власності або розширенні їх впливу на таких суб'єктів; підготовці фахівців для галузей народного господар­ства, недержавних структур — на договірних засадах, їх перепідго­товці та перекваліфікації та ін.

У нових умовах господарювання важливого значення набуває договірна практика в управлінській діяльності. Особливо універсаль­ною вона є в економічній сфері, де на всіх рівнях необхідно впорядковувати взаємовідносини. Це стосується принципів планування спільної чи погодженої діяльності сторін, правового механізму ска­сування чи зміни раніш прийнятих рішень, спрямованих на здійснен­ня мети договору між сторонами, порядку вирішення спорів між ними і відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, взаємного подання сторонами інформації та різних документів. У сфері економіки договірна управлінська практика ще фактично не склалася, а тому немає конкретного аналізу змісту і видів управлін­ських економічних договорів.

2. Система центральних і місцевих органів управління

у сфері економіки, їх компетенція

Одним з головних напрямів державного керівництва еконо­мікою залишається удосконалення системи органів виконавчої влади у цій сфері, встановлення їх правового статусу на всіх рівнях. Процес формування системи цих органів і законодавства про них відбувається під впливом розмежування предметів відання між цент­ром і місцями, підприємствами, установами, організаціями, підви­щення управління в галузях економіки.

Серед органів управління економікою визначальне місце посідає Кабінет Міністрів України, який розробляє і здійснює загальнодер­жавні програми економічного розвитку, забезпечує проведення фі­нансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, здійснює управління об'єктами державної власності, спрямовує і координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Функції та повноваження Кабінету Міністрів у законодавчих актах, крім Конституції, не закріплені. Практика ж його діяльності свідчить про те, що він забезпечує проведення державної економіч­ної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання еко­номіки України, сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та забезпечення соціальної спря­мованості економіки, вживає заходів щодо демонополізації та анти­монопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції.

[1] 2 3 4

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com