У нашій онлайн базі вже 23512 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23512 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Генетико морфологічна будова і властивості сірих лісових ґрунтів і система лісостепів України. Будова профільних сірих лісових грунтів

Генетико морфологічна будова і властивості сірих лісових ґрунтів і система лісостепів України. Будова профільних сірих лісових грунтів

План

1. Генетико морфологічна будова і властивості сірих лісових ґрунтів і система лісостепів України.

2. Будова профільних сірих лісових грунтів.

Сірі лісові ґрунти лісостепової зони

Лісостепова зона знаходиться між тайгово-лісовою і степовою зонами. Загальна площа її складає близько 150 млн. кв. км, чи 3,9% усієї площі. Сірі лісові ґрунти займають приблизно 60 млн. га.

У цій перехідній смузі сприятливі умови складалися як для листяних лісів, так і для лучно-степової рослинності. Тому в пропілом ландшафт лісостепу характеризувався чергуванням лісових масивів і великих ділянок лугових степів, серед яких були розкидані острівні ліси — гаю.

Лісостеп простирається у виді суцільний, але нерівної смуги через усю територію європейської частини, починаючи від радянсько-румунської границі до Уральських гір. На схід Уральських гір лісостеп знову з'являється в межах Західно-Сибірської низовини і простирається аж до Алтаю, що обходить з півночі. На схід лісостеп представлений окремими островами, з яких найбільш великими є Кузнецький, Мінусинский, Ачинський, Канський, Іркутський, Селенгінський і Нерчинський масиви.

Південна границя лісостепу проходить приблизно по лінії Кишинів — Кременчук — Полтава — Харків — Саратов — Куйбишев — Бугуруслан — Стерлітамак. У Зауралля ця границя проходить трохи південніше Челябінська на Петропавловськ — Омськ — Новосибірськ — Барнаул.

Лісостепові ландшафти також зустрічаються й у тайгово-лісовій зоні («ополья») і серед степової зони (лісостеп Донецького кряжа).

Природні умови лісостепу

Клімат лісостепу помітно відрізняється від клімату тайгово-лісової зони, що обумовлено більш південним її положенням. Вегетаційний період тут більш тривалий, у період вегетації рослин опадів випадає менше, ніж у тайгово-лісовій зоні, тоді як температура стає вище, збільшується випар і сухість повітря, спостерігаються суховії, особливо на сході.

У зв'язку з великою довжиною з заходу на схід клімат лісостепу неоднорідний. Середня річна температура коливається в межах від 7° на заході (Україна) до —4,5° на сході (Забайкалля). Середня липнева температура коливається близько 18—21°, середня січнева від —6° на Україні до —34° у Забайкалля. Річна амплітуда температури відповідно змінюється від 25° на заході до 53° на сході. Сума опадів за рік досягає 560 мм на заході і 300 мм на сході. Тривалість періоду із середньодобовою температурою вище 5° складає 250 днів на заході і 180 днів на сході.

Таким чином, у міру руху з заходу на схід збільшується річна амплітуда температури, зменшується кількість опадів (особливо узимку) і скорочується тривалість періоду вегетації рослин. Спостерігаються зміни клімату й у напрямку з півночі на південь убік збільшення кількості тепла і зменшення зволоження.

У лісостеповій зоні складається менш сприятливий баланс вологи, чим у тайгово-лісовій зоні. У рівнинних умовах північного лісостепу в ґрунтах панує періодично промивний режим, у південної — непромивний. У лісостепових районах Східного Сибіру виявляється островами вічна мерзлота і виявляється тимчасова сезонна мерзлотість.

У цій зоні в середні по погодних умовах роки культурні рослини задовільно забезпечені вологою і теплом, нормально розвиваються і дають досить високі врожаї.

Рельєф і грунтоутворюючі породи в різних частинах лісостепової зони неоднакові. Лісостеп європейської частини СРСР характеризується переважно хвилястим рельєфом, сильним і глибоким розчленовуванням густою мережею рік і балок, місцями ярів. Пануючими елементами рельєфу є положисті і похилі схили з вираженим мікрорельєфом у виді западин, блюдець. Тому тут спостерігається значний поверхневий стік поталих вод і весняно-літніх дощових опадів, що викликають водяну ерозію ґрунтів, а по западинах створюються вогнища перезволоження. Наявність схилів різної експозиції розширює можливості землеробства в частині збільшення асортименту оброблюваних культур і вибору для них найбільш придатних грунтово-екологічних і мікрокліматичних умов.

Найбільш розповсюдженими грнтоутворюючими породами в лісостепу європейської частини СРСР є лісовидні суглинки і глини, а також леси. У приволзьких і заволзьких районах значне місце займають елювіальні і делювіальні утворення різних корінних порід, у більшості випадків карбонатних. Ґрунтові води, як правило, залягають глибоко і не беруть участь у ґрунтоутворенні. Західносибірський лісостеп розташований на плоскій рівнині, слабко дренірованною рідкою річковою мережею Тут багато неглибоких і невеликих западин, часто зарісши, березою й осикою, що утворять дрібнолісся, відоме за назвою колков. Для рельєфу західносибірського лісостепу характерні також гриви — положисті і довгі, але невисокі ували, що чергуються з межгрівними зниженнями — балками, чи займищами.

Грунтоутворююче породи в Західно-Сибірській низовині представлені переважно лісовидними суглинками і глинами, по древніх долинах рік зустрічаються супесі і піски. Наноси на невеликій глибині підстилаються соленосними глинами. Ґрунтові води на вододілах залягають неглибоко, часто бувають засоленими й активно беруть участь у ґрунтоутворенні. У зв'язку з цим лісова ;

рослинність займає місця тільки найбільш дренірованного рельєфу, де виключений розвиток у ґрунтах явищ заболочування і засолення.

До сходу від Обі рельєф лісостепових островів знову стає розчленованим, що виключає скупчення поверхневих і помітна участь у ґрунтоутворенні ґрунтових вод. Грунтоутворююче гірські породи представлені тут карбонатним елювієм і делювієм різноманітних корінних порід.

Рослинність лісостепу характеризувалася раніш чергуванням ділянок листяних лісів і лугових степів. До дійсного часу масиви лугових степів майже цілком розорані, значні площі лісів піддалися розкорчуванню і також освоєні під ріллю.

До складу збережених у європейській частині широколистяних лісів-дібров, крім дуба, входять ясен, липа, осика, клени й утворюючі підлісок ліщина, черемшина, горобина й ін. У лісах правобережної України і Молдавії до дуба приєднується бук і граб; до сходу (Передуралля) зростає участь липи. У Сибірському лісостепу переважне місце займає береза, дуб зникає. В Іркутському лісостепу з'являється модрина, що у Забайкальському лісостепу одержує велике поширення. У зімкнутих лісах трав'яний покрив сильно зріджений, у прояснених він розвивається краще, багатство його зростає. Мохів дуже мало.

Природна трав'яниста рослинність лучно-степових ділянок у європейській частині збереглася в далеко не всіх місцях, головним чином у заповідниках, по узліссях лісів і балкових схилів. Більш повно природна трав'яниста рослинність збереглася в лісостепу Сибіру.

Походження лісостепу

Про походження ландшафтів і ґрунтів лісостепу існує кілька гіпотез.

Відповідно до поглядів В. В. Докучаєва, лісостеп є древнім зональним ландшафтом, у якому під широколистяними лісами формувалися сірі лісові ґрунти, а під лучно-степовою рослинністю — чорноземи. Надалі ідеї Докучаєва підтримувалися і розвивалися багатьма вченими — В. Р. Вільямсом, И. В. Тюріним і ін.

Зовсім інакше пояснював походження ландшафтів і ґрунтів лісостепу С. И. Коржинський. Він виходив з положення, що степова рослинність і властиві їй чорноземи в недавнім минулому простиралися значно далі на північ, займаючи всю сучасну зону лісостепу. Надалі лісова рослинність, настаючи з півночі, поступово витісняла степову, перетворюючи степ у лісостеп. Під впливом широколистяного лісу почався процес деградації чорноземів, що перетворює їх у сірі лісові ґрунти. Гіпотеза Коржинського у свій час мала широке визнання; її розділяли такі великі вчені, як П. А. Костичев, H. M. Сибірцев, К. Д. Глинка й ін.

Припущення про насування лісу на степ викликало заперечення з боку багатьох ботаніків і ґрунтознавців. Так, на думку В. И. Талієва і П. Н. Крилова, чорноземні ґрунти лісостепу утворилися в результаті «проградації» (остепніння) підлісних ґрунтів, після того як ліс був знищений чи людиною був вилучений яким-небудь іншим шляхом.

[1] 2 3 4 5 6

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com