Чорне і Азовське моря
Вода — найбільш розповсюджена речовина в природі, без якої неможливе життя на Землі. Розвиток виробництва, збільшення населення потребують більшої кількості води. Україна не дуже багата на водні ресурси. Вона у 15—16 разів менше забезпечена прісними водами, ніж, наприклад, Росія. Звідси виникає питання про економне витрачання води.
Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини.
На північному сході Керченською протокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор — з Мармуровим морем;
Береги Чорного моря в межах України (від гирла Дунаю на заході до Керченської протоки на сході) низовинні. Гористі лише береги південної частини Кримського півострова. Берегова лінія розчленована затоками (Каркінітська, Джарилгацька, Тендрівська, Ягорлицька, Каломітська, Феодосійська тощо) та лиманами (Дніпровським, Дністровським, Еерезанським, Тилігульським, Куяль-ницьким, Хаджибейським, Будацьким).
Островів у Чорному морі мало, вони невеликі за розмірами, більшість з них розташовані поблизу берегів. Найбільші острови: Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний.
Чорне море розміщене в скидовій западині. Опускання його дна триває й тепер. Глибина Чорного моря найбільша біля Південного узбережжя Криму —до 1000—2000 м (на відстані 7—29 км від берега). Північно-західна частина' Чорного моря мілководна. Глибини тут не перевищують 100—120 м (середня менша 25 м).
Солоність води в північно-західній частині Чорного моря становить 13—14 % через велике надходження прісної води, яку приносять річки, поблизу Південного берега Криму — близько 16%.
Вода Чорного моря з глибини 120—200 м насичена сірководнем. Процентний вміст його збільшується з глибиною. У межах поширення сірководню життя майже немає. У зв'язку з посиленням несприятливих антропогенних факторів спостерігається тенденція до підвищення шару сірководню, що небезпечно для всього живого.
Температура води на поверхні північно-західної частини моря взимку становить +0,4 .8,4°, влітку +23 .25°С. Узимку море біля берегів, затоки та лимани вкриваються тонкою кригою. Льодостав триває близько місяця.
Пізньої осені і особливо взимку море дуже бурхливе: в цю пору над ним панують насамперед північно-східні вітри, які супроводжуються зниженням температури повітря і часто викликають шторм. Влітку над морем переважає ясна погода.
Рослинний світ Чорного моря представлений водоростями. У північно-західній частині моря є величезне скупчення червоних водоростей — філофори (філофорне море Зернова). Зустрічаються й інші види водоростей: зостера, цистозира, ульва. З філофори видобувають агар-агар, який використовується у кондитерській, текстильній промисловості, в мікробіології. Ульва може використовуватися в їжу.
Тваринний світ представлений багатьма безхребетними. З кишковопорожнинних найчастіше зустрічаються медузи аурелія і коренерот. Серед молюсків широко розповсюджені мідії, трапляються устриці, гребінці тощо. Деякі з них мають промислове значення. З ракоподібних зустрічаються краби (кам'яний, зелений тощо), різні види креветок.
Серед риб (180 видів) промислове значення мають бички, хамса, скумбрія, кефаль, оселедці, камбала, пеламіда, ставрида. У Чорному морі спостерігаються масові міграції риб. На початку літа риба з Середземного моря (хамса, скумбрія, тунець тощо) і південної частини Чорного моря, де вона зимує, йде на відгодівлю в північну частину моря і через Керченську протоку в Азовське море, а восени — у зворотному напрямку.
З великих ссавців поширені дельфіни — білобочки, зрідка зустрічаються білочереві тюлені.
На узбережжі моря розташовані порти Одеса, Іллічівськ, Севастополь, Миколаїв, Херсон, Ялта, Феодосія, Керч, які відіграють велику роль у внутрішніх та зовнішньоторговельних зв'язках країни. На берегах Чорного моря є багато морських курортів.
З ІСТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧОРНОГО МОРЯ
Відносно походження сучасної назви Чорного моря до цього часу немає єдиної думки. Грецькі мореплавці V- VI ст. до н. е. називали Чорне море Понт Аксинський, що означає Негостинне море, а на початку нашої ери Понт Евксинський — Гостинне море. З ГХ -X ст. араби називали його Руським морем, з XV ст. турки — Караденіз, тобто чорним; поганим морем. Інші гіпотези назву пов'язують з позначенням кольорами деякими народами сторін горизонту: чорне означало Північ. Також кажуть, що «чорне» означає суворе, штормове море. Іранці називали його Ахшаєна — Темне море, суворе.
Чорне море служило морським шляхом, добре відомим фінікійцям і грекам. У III ст. до н. е. греки склали першу карту моря. А з кінця IX ст. н. е. руські народи використовували його для плавання з Балтійського моря у Візантію (шлях із «варяг в греки»). У творі В. Скляренка «Святослав» розповідається про те, як княгиня Ольга три місяці пливла Чорним морем до Візантії. Вивчення і наукове освоєння почалось на початку XIX ст. Перша російська експедиція Г. П. Мангари зробила зйомку берегів, проміри глибин, вивчала грунти. На основі отриманих даних були складені лоція та карта Чорного моря. Надалі такі експедиції повторювались досить часто, крім того проводились спостереження за температурою води та течіями. У 1842р. в Росії було видано перший атлас Чорного моря, в який ввійшли карти глибин (до 180 м), грунтів і течій.
Велике значення мали дослідження в 1881 - 1882 pp. C. О. Макарова протоки Босфор, під час яких було встановлено існування двох течій у протоці (верхня течія з Мармурового моря в Чорне, нижня — в протилежному напрямку). У 1890- 91рр. експедицією на судах «Донець» і «Запорожець» під керівництвом І. Б. Шпіндлера були виконані перші глибоководні дослідження і встановлено «забруднення» глибинних вод сірководнем. Після відкриття в 1871 р. Севастопольської біологічної станції почались біологічні дослідження Чорного моря під керівництвом О. О. Ковальського.
У 20-ті pp. XX ст. цією станцією та Морською обсерваторією було організоване спільне й планомірне вивчення Чорного моря. Найбільш крупними були науково-промислові (1922- 1927рр.) під керівництвом М. М. Книповича, гідролого-гідрографічні (1923 - 1027 pp.) під керівництвом Ю. М. Шокальського та експедиції Морської обсерваторії (1928-1938рр.) під керівництвом Снежинського. Цими експедиціями було виконано великий обсяг робіт по вивченню рельєфу дна, грунтів, вертикальної структури товщі води, іхтіофауни.
У 30-ті pp. у вивченні Чорного моря почали приймати участі. Гідрометеорологічна обсерваторія та Азово-Чорноморський НДІ рибного господарства та океанографії.
У 1975 р. нарсудах “Гломар Челенджер” разом з зарубіжними вченими було проведене глибоководне буріння (до 1 км). З середини 60-х pp. Державний океанографічний інститут веде систематичні спостереження над забрудненням вод Чорного моря. Вивченням цього морського басейну зараз займаються інститут біології південних морів (колишня Севастопольська біологічна станція); Морський гідрофізичний інститут АИ України, Азово-Чорноморськйй НДІ, Морська обсерваторія та інші.
О. М. Муромцев
ПРО ПОХОДЖЕННЯ ПІВДЕННИХ МОРІВ
Загадка походження середземноморських глибоких морів, таких, як Чорне, Середземне, здавна хвилювала дослідників. У 1889р. відомий австрійський теолог" Едуард 3юсс висловив думку, що І.ІІ моря утворилися в результаті привалу земної кори і г. ділянками молодого океану в мініатюрі. Незабаром російський геолог М. І. Андрусов довів, що насправді в кінні неогену (близько 6 млн років тому) окремі території, наприклад, Середземного моря, були сушею. Пізніше окремі вчені вважали, що Чорне море - де залишок давнього океану Тетіс, інші — що воно утворилось у результаті розтягання материкової кори утворення рифту, подібного до Червоного моря чи Байкалу. Ці міркування i ввійшли й підручники з географії. У 70-тi рр. українські геологи С. І. Субботін та А.В. Чекунов висунули достовірну гіпотезу про те, що Земна кора дна Чорного моря під дією процесів ущільнення і перекристалізації її речовин і перетворилась з типової континентальної на субокеанічну. Сама улоговина Чорного моря утворилась як просідання земної поверхні внаслідок ущільнення речовини мантії. Процес формування улоговини Чорного моря відбувався! протягом останніх 5- 6 млн років. Швидкість опускання улоговини була настільки великою, що море не встигло заноситися відкладами, які надходили м нього відразу з чотирьох боків. Це й привело до утворення такої глибокої улоговини, в якій води в 6 раз більше ніж у Каспійському морі, і в 16 разів більше ніж у Балтійському, хоч площі всіх трьох водойм майже однакові.
[1] 2 3
завантажити реферат
