У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Геологія як наука і її місце як наука про Землю. Форми рельєфу створені тимчасовим русловим стоком. Стадії їх розвитку. Складання картосхеми густоти горизонталь, розчленування територій

Геологія як наука і її місце як наука про Землю. Форми рельєфу створені тимчасовим русловим стоком. Стадії їх розвитку. Складання картосхеми густоти горизонталь, розчленування територій

ПЛАН

1. Геологія як наука і її місце як наука про Землю.

2. Форми рельєфу створені тимчасовим русловим стоком. Стадії їх розвитку.

3. Складання картосхеми густоти горизонталь, розчленування територій.

1. Геоморфологія як наука.

Місце геоморфології в системі наук про землю

Геоморфологія (Гео - грец. Земля, морфе - грец. форма, логос - грец. слово, вчення, наука).

Як науки геологія та геоморфологія сформувались внаслідок вирішення задач і практичних запитів суспільства. Розвиток матеріальної культури, зростання людського суспільства найтіснішим чином пов'язані з освоєнням земної поверхні. Люди почали вивчати Землю ще на перших порах свого існування.

Поява геоморфології як самостійної області знання відноситься до кін. 19 - поч. 20 ст., коли оформилися дві самостійні школи: американська на чолі з У.М.Дейвісом і європейська (головним чином німецька), представниками якої були А. Пенк, В. Пенк. Основи геоморфології в Україні та Росії заклали П.А.Кропоткін, І. В. Мушкетов, І. С. Щукін, Я. С. Едельштейн, К. К. Марков і ін.

Об'єктом вивчення геології та геоморфології є вся планета і в особливості її кам'яна оболонка (літосфера).

Предметом дослідження науки є будова, склад речовини у цій оболонці, впливу на ці процеси біосфери як у минулі часи, так і в наш час і, особливо, вплив на ці процеси нової геологічної сили - людства (В.І. Вернадський).

Довкілля має системний характер і важливим завданням є здійснення аналізу тих чинників, які обумовлюють перебіг сучасних геоморфологічних процесів.

Основні напрямки досліджень у геоморфології:

• Теорія та методика, методологія геоморфології, системний геоморфологічний аналіз; геоморфологічні закони та геоморфологічні парадигми.

• Теорія та методологія структурної геоморфології.

• Теорія та методологія антропогенної геоморфології.

• Еволюційна геоморфологія: розвиток давнього й експонованого рельєфу; геоморфологічна етапність та хроногеоморфологія; геоморфологічні аспекти еволюції тектоногенезу, седиментогенезу, клімату, гідросфери, біосфери, рельєфоутворюючих процесів.

• Регіональна та планетарна геоморфологія: просторово-часові закономірності. Принципи та підходи до районування. Регіональні геоморфологічні проблеми України.

• Просторова організація сучасного рельєфу й рельєфоутворюючих процесів, їх взаємопов'язане функціонування та прогноз розвитку.

• Просторова організація природно-техногенних геоморфосистем, оцінка стану та прогноз розвитку.

• Методи геоморфологічних досліджень: системний аналіз і математичне моделювання; морфоструктурний та неотектонічний аналіз, морфодинамічний аналіз; геоморфологічне картографування; дистанційні, експериментальні, палеогеоморфологічні, морфометричні методи тощо.

• Прикладні проблеми сучасної геоморфології. Геоморфологічні дослідження при: пошуках корисних копалин, інженерному освоєнні території, сільськогосподарському природокористуванні; геоморфологічні дослідження для розв'язання екологічних проблем; геоморфологічний прогноз; геоморфологічна експертиза; геоморфологічні основи раціонального природокористування в Україні.

Процеси, що впливають на формування твердої оболонки Землі по своєму положенню щодо її поверхні підрозділяються на ендогенні й екзогенні. Ендогенні процеси протікають в умовах високих температур і тисків. Гравітаційне поле Землі і сили обертання можуть впливати на форму планети, викликати вертикальні і горизонтальні переміщення фрагментів літосфери різної щільності, процеси діапіризму і т.д.

Для рельєфоутворення найбільше значення мають механічні рухи літосфери, магматизм і метаморфізм. Один з найважливіших результатів -формування первинних нерівностей твердої поверхні Землі - тектонічно обумовлених підняттів і западин. Екзогенні процеси поділяються на 3 групи: вивітрювання, денудація (знос) і акумуляція (нагромадження). Денудація й акумуляція по ефекті впливу на рельєф є що нівелюють.

Вплив сили ваги і сили обертання впливають на ряд екзогенних факторів

Клімат Землі визначає генетичні типи екзогенних процесів і, почасти, інтенсивність їхнього впливу на земну поверхню. Латеральні зміни клімату визначаються положенням Землі щодо Сонця й утворять планетарну кліматичну зональність.

Зміни клімату з висотою утворюють орокліматичну зональність, що обумовлена ростом тектонічних підняттів і зміною температури атмосфери з висотою. Велике рельєфоутворююче значення мають зміни клімату в часі. Екзогенні фактори. Під екзогенними факторами розуміються процеси рельєфоутворення, обумовлені вивітрюванням, денудацією й акумуляцією.

Вони генетичне і причинно зв'язані з ендогенними факторами , приповерхнім гравітаційним полем Землі, її кліматом, а також впливом Сонця і Місяці. Форми рельєфу, в утворенні яких головна роль належить екзогенним процесам, називаються морфоскульптурами. Вивітрювання - сполучення процесів руйнування гірських порід, що складають земну поверхню під впливом зовнішніх оболонок і Сонця. Вони підготовляють матеріал для подальші денудації й акумуляція.

Джерела енергії для процесів вивітрювання - енергія Сонця і фізико-, хімічний вплив атмосфери і гідросфери. Клімат визначає виборчий розвиток основних генетичних типів вивітрювання і впливає на швидкість їхнього плину. Денудація по загальному характері впливу - процес зниження земної поверхні. Підрозділяється на загальну, чи площинну, і лінійну, що розвивається вибірково. Акумуляція - процес підвищення земної поверхні. Може бути регіональної і локальний.

Геоморфологія займає важливе місце серед інших природничих наук, які досліджують літосферу та процеси, які зумовлені змінами в ній.

Отже, геоморфологія (від гео . і морфологія), наука про рельєф суші, дна океанів і морів. Вивчає зовнішній вигляд, походження, вік рельєфу, історію розвитку, сучасну динаміку і закономірності поширення.

Дані геоморфології використовуються при пошуках родовищ корисних копалин, проектуванні доріг і споруджень.

2. Форми рельєфу створені тимчасовим русловим стоком. Стадії їх розвитку.

Форми рельєфу створені тимчасовим русловим стоком – це форми, що утворилися внаслідок лінійної водної ерозії, яка в свою чергу відноситься до ускореної після антропогенної. До лінійної ерозії відносяться трумчасні розливи, яри, ярові системи

Струмачасті розливи формуються і мають глибину 30-35 см в процесі обробки грунту утворені жолобники і йде деформація схилу. Якщо не обробляти грунти після розмокни утворюється промоїна – її глибина 1-1,5 м. Промоїна роз’їдає НЕІ горизонт. Н-акулятивний; Е – емовійційний; І – ілювіаційний.

Яри бувають схилові, приводороздільні, яркові системи.

3. Створення картосхеми густоти горизонтально, розчленування території

Горизонтальне розчленування рельєфу (густота або інтенсивність розчленування) характеризує ступінь розвитку ерозійної мережі та щільність розміщення на досліджуваній території окремих негативних чи позитивних форм (тальвегів, ярів, улоговин, западин, горбів, пасем тощо).

Визначення і подальше картографування горизонтального розчленування поверхні дозволяє не тільки районувати досліджувану територію за ступенем її "освоєння" ерозійною мережею, але й допомагає встановлювати стадію розвитку рельєфу, його відносний вік.

Існують різні підходи до визначення показників горизонтального розчленування рельєфу.

1. Показник густоти ерозійного розчленування (Кг, км/км2) характеризує довжину тальвегів ерозійних форм, що припадає на одиницю площі:

Формула 1. Кг=S/ер/F

де - сумарна довжина всіх тальвегів (серед них і постійної

гідрографічної мережі), зафіксована картометричними роботами на досліджуваному водозборі (див. табл. 48), км;

Р - площа водозбору, км2.

Показник густоти ерозійної мережі є однією з найбільш поширених характеристик горизонтального розчленування території. Саме таким способом визначається і широко вживана у науковій та технічній літературі густота гідрографічної мережі (річкової сітки), при розрахунках якої у чисельнику формули (1) враховується не загальна протяжність тальвегів ерозійних форм, а сумарна довжина постійних водотоків (річок, струмків, каналів).

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com