У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Визначте суть взаємодії між ґрунтом і рослинами та поясність ґрунтове повітряне живлення рослин. Визначте фазовий склад ґрунту. Розкрийте теоретичні основи вапнування кислих ґрунтів та гіпсування солонців

Визначте суть взаємодії між ґрунтом і рослинами та поясність ґрунтове повітряне живлення рослин. Визначте фазовий склад ґрунту. Розкрийте теоретичні основи вапнування кислих ґрунтів та гіпсування солонців

ПЛАН

1. Визначте суть взаємодії між ґрунтом і рослинами та поясність ґрунтове повітряне живлення рослин

2. Визначте фазовий склад ґрунту

3. Розкрийте теоретичні основи вапнування кислих ґрунтів та гіпсування солонців

1. Визначте суть взаємодії між ґрунтом і рослинами та поясність ґрунтове повітряне живлення рослин

Між грунтом і рослинами відбувається тісна взаємодія по різних напрямках: рослини і грунти взаємозбагачуються різними мінеральними та органічними сполуками, рослини впливають на температурний та повітряний режим грунту тощо.

Ґрунтове повітря- важлива складова ґрунту. Його вміст у ґрунті є однією з основних умов життя рослин. Без доступу повітря та вільного його обміну не можуть жити у ґрунті також: аеробні мікроорганізми ґрунту (гриби, водорості, бактерії) та ґрунтова фауна.

Кисень ґрунту є активним чинником ґрунтоутворення, бере участь в окисленні мінеральних та органічних речовин, зумовлює кругообіг вуглецю, азоту, фосфору.

Ґрунтове повітря є джерелом вуглекислого газу, який використовується рослинами у процесі фотосинтезу. За підрахунками, від 38 до 72 % усієї кількості СО2, яка йде на формування врожаю, рослина бере з ґрунту.

З ґрунтового повітря бульбочкові азотофіксуючі бактерії поглинають азот, а водяна пара, яка міститься у повітрі, має велике значення у річному і добовому балансі води у ґрунті.

Ґрунтове повітря перебуває у тісному зв'язку з рідкою і твердою фазами ґрунту.

Перші відомості про склад ґрунтового повітря були одержані ще у 1824 році відомим французьким ученим Ж. Буссенго. Цінні дослідження ґрунтового повітря віднайшли у першій половині XX ст. А. Дояренко, Б. Кін, Е. Рассел та ін.

Повітроємність ґрунту - це та частина об'єму ґрунту, II яка зайнята повітрям при певній вологості. Загальну повітроємність можна визначити за формулою:

ПЄ = ПЗ- ГВ,

де ПЄ - загальна повітроємність, %; ПЗ - пористість ґрунту загальна, %; ГВ - гігроскопічна вологість ґрунту,%.

Повітроємність ґрунту залежить від його гранулометричного складу, щільності складення, ступеня структурності. За характером впливу на стан ґрунтового повітря необхідно розрізняти капілярну і некапілярну повітроємність. Капілярну повітроємність представляє ґрунтове повітря, яке міститься у капілярних порах (менше 0,01 мм), а некапілярну - у некапілярних порах (понад 0,01 мм).

Високий відсоток капілярної повітроємності вказує на малу рухомість ґрунтового повітря, сповільнене транспортування газів у межах ґрунтового профілю, високий вміст защемленого і сорбованого повітря.

Істотне значення для забезпечення нормальної аерації ґрунтів має некапілярна повітроємність, або пористість аерації, тобто повітроємність міжагрегатних пор, тріщин і камер. Вона включає великі пори, міжструктурні пустоти, ходи коренів і червів у ґрунтовій товщі і пов'язана здебільшого з вільним ґрунтовим повітрям.

Повітропроникність ґрунту - здатність ґрунту пропускати через себе повітря. Вона характеризує швидкість газообміну між: ґрунтом та атмосферою, який залежить від таких чинників:

Атмосферних умов - добових і сезонних амплітуд коливання температури повітря, добових та сезонних амплітуд коливання атмосферного тиску, температурного градієнта поверхні розділу ґрунт-атмосфера, турбулентності атмосферного повітря, кількості опадів, характеру їх розподілу, інтенсивності й об'єму випаровування та транспірації води.

Фізичних властивостей ґрунту - гранулометричного складу, структури, стану поверхні, щільності, пористості, водного і температурного режимів.

Фізичних властивостей газів - швидкості дифузії, градієнтів концентрації газів у ґрунтовому профілі і на межі розділу ґрунт-атмосфера, гравітаційного перенесення газів під впливом сили тяжіння, здатності до сорбції-десорбції на твердій фазі, розчинності у ґрунтових розчинах і дегазації.

Фізико-хімічних реакцій у ґрунтах - обмінних реакцій між вбирним ґрунтовим комплексом - ґрунтовим розчином - газовою фазою - реакцій окислення-відновлення.

Під повітряним режимом ґрунту розуміють надходження у нього повітря і його використання живими організмами у процесі ґрунтоутворення.

Повітряний режим має велике значення у житті мікроорганізмів та рослин, що заселяють ґрунт. Тому під час його регулювання особлива увага повинна бути звернута на забезпечення оптимального газообміну.

Газообмін здійснюється через повітроносні пори ґрунту, які з'єднуються між собою із атмосферою. До чинників, що викликають аерацію, належать: дифузія, зміна температури ґрунту і барометричного тиску, надходження вологи у ґрунт з опадами або під час зрошення, вплив вітру, зміна рівня ґрунтових вод або верховодки.

Спостереження та розрахунки свідчать, що добрий газообмін між ґрунтовим та атмосферним повітрям на дерново-підзолистих ґрунтах забезпечується під час пористості аерації понад 15-20 % до об'єму ґрунту, для торфових ґрунтів - 30-40 %. За таких умов аерації у ґрунтах створюється сприятливий склад ґрунтового повітря: вміст СО2 звичайно не перевищує 2-3 %, а концентрація кисню не падає нижче 19-18%.

2. Визначте фазовий склад ґрунту

У природному стані ґрунт являє собою полідисперсну систему, яка складається із чотирьох основних фаз:

· твердої;

· рідкої;

· газової;

· живої.

Тверда фаза ґрунту - це полідисперсна і полікомпонентна органо-мінеральна система, яка утворює твердий каркас ґрунтового тіла. Вона складається із залишків мінералів або уламків гірських порід і вторинних продуктів ґрунтоутворення - рослинних решток, продуктів їх часткового розкладу, вторинних глинистих мінералів, простих солей та окисів елементів, утворених під час вивітрювання породи на місці або принесених зі сторони агентами геохімічної міграції різноманітних ґрунтових новоутворень.

Тверда фаза ґрунту характеризується відповідним гранулометричним, мінералогічним і хімічним складом, щільністю складення, структурою, пористістю (шпаруватістю).

Рідка фаза ґрунту - це ґрунтовий розчин, який динамічний за об'ємом і складом та заповнює шпари ґрунту. Вміст і властивості ґрунтового розчину залежать від водно-фізичних властивостей ґрунту та від його стану.

У районах з низькими температурами в холодний сезон вода ґрунту переходить у твердий стан (замерзає), перетворюючись у лід; у випадку підвищення температури частина ґрунтової води може випаровуватись, переходячи в пару, тобто газову фазу ґрунту.

Рідка фаза - це "кров" ґрунту, яка служить основним чинником диференціації ґрунтового профілю, оскільки вона забезпечує переміщення в ньому речовин у вигляді суспензій або розчинів і колоїдів.

Газова, або газоподібна, фаза ґрунту - це ґрунтове повітря, пара води, а також гази, які виділяються під час гниття різних органічних залишків чи надходять з навколишнього середовища. Ґрунтове повітря - важливий і необхідний компонент ґрунту. Газова фаза у ґрунті займає частину шпар, які не зайняті водою, тому її вміст залежить від загальної пористості та вологості ґрунту. У свою чергу ця залежність зумовлюється типом ґрунту, його структурою і ступенем окультурення.

Ґрунтове повітря є основним джерелом кисню для дихання коренів рослин, а також для ґрунтових аеробних мікроорганізмів. У випадку нестачі кисню у ґрунтовому повітрі розвиваються анаеробні мікроорганізми, які викликають відновлювальні процеси (денітрифікацію, утворення шкідливих оксидів заліза, марганцю тощо).

Важливим компонентом ґрунтового повітря є вуглекислий газ (СО2). Його вміст у ґрунті коливається від 0,1 до 1,5 %. Збільшення вмісту СО2 і зміна його кількості у складі ґрунтового повітря пов'язані з біохімічними процесами: диханням коренів, життєдіяльністю мікроорганізмів і витрачанням кисню в окисно-відновних процесах під час розкладання органічної речовини ґрунту. Високі концентрації вуглекислого газу (понад 0,2 %) згубно діють на розвиток кореневої системи, проростання насіння тощо.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат

Подібні реферати з розділу "Геодезія, геологія"

Нове
Цікаві новини
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com