Вулкани
План
1. Загальна характеристика. 2 Вулканічні продукти.
3. Типи вивержень.
4. Географія поширення вулканів 5 Вулканічна небезпека. Загальна характеристика
Вулкани — окремі височини над каналами й тріщинами земної кори, якими із глибинних магматичних вогнищ виводяться на поверхню продукти виверження. Вулкани зазвичай мають форму конуса з вершинним кратером (глибиною від декількох до сотень метрів і діаметром до 1,5 км) Під час вивержень іноді відбувається обвалення вулканічної споруди з утворенням кальдери — великої западини діаметром до 16 км і завглибшки до 1000 м При підніманні магми зовнішній тиск слабшає, пов'язані з нею гази й рідкі продукти вириваються на поверхню, і відбувається виверження вулкана. Якщо на поверхню виносяться древні гірські породи, а не магма, і серед газів переважає водяна пара, що утворилася при нагріванні підземних вод, то таке виверження називають фреатичним. До діючих належать вулкани, що вивергалися в історичний час або такі, що виявляли інші ознаки активності (викидання газів і пари тощо). Деякі вчені вважають діючими ті вулкани, про які достеменно відомо, що вони вивергалися протягом останніх 10 тис. років. Наприклад, до діючих слід зараховувати вулкан Ареналь у Коста-Ріці, оскільки при археологічних розкопках стоянки первісної людини в цьому районі був виявлений вулканічний попіл, хоча вперше на пам'яті людей його виверження відбулося в 1968 p., а до цього жодних ознак активності не виявлялося. Вулкани відомі не тільки на Землі. На знімках, зроблених з космічних апаратів, виявлені величезні древні кратери на Марсі й безліч діючих вулканів на 1о. супутнику Юпітера.
Вулканічні продукти
Лава — це магма, що виливається на земну поверхню при виверженнях, а потім твердішає. Виливання лави може відбуватися з основного вершинного кратера, бічного кратера на схилі вулкана або з тріщин, зв'язаних із вулканічним вогнищем. Вона стікає вниз уздовж схилу у вигляді лавового потоку. У деяких випадках відбувається виливання лави в рифтових зонах величезної довжини. Наприклад, в Ісландії в 1783 р. у межах ланцюга кратерів Лакі, що витягнувся уздовж тектонічного розламу на відстань близько 20 км, відбувся вилив ~12,5 км3 лави, що розподілилася на площі -570 км2.
Склад лави. Тверді породи, що утворюються при остиганні лави, містять в основному двооксид кремнію, оксиди алюмінію, заліза, магнію, кальцію, натрію, калію, титана й воду. Зазвичай в лавах вміст кожного з цих компонентів перевищує один відсоток, а багато інших елементів присутні в меншій кількості.
Середній хімічний склад деяких лав (у вагових відсотках) |
Оксиди |
Нефеліновий базальт |
Базальт |
Андезит |
Дацит |
Фоноліт |
Трахіт |
Ріоліт | |
SiO, |
37,6 |
48,5 |
54,1 |
63,6 |
56,9 |
60,2 |
73,1 | |
А120, |
10,8 |
14,3 |
17,2 |
16,7 |
20,2 |
17,8 |
12,0 | |
Fe20, |
5,7 |
3,1 |
3,5 |
2,2 |
2,3 |
2,6 |
2.1 | |
FeO |
8,3 |
8,5 |
5,5 |
3,0 |
1,8 |
1,8 |
1,6 | |
MgO |
13,1 |
8,8 |
4,4 |
2,1 |
0,6 |
1,3 |
0,2 | |
CaO |
13,4 |
10,4 |
7,9 |
5,5 |
1,9 |
2,9 |
0,8 | |
Na2O |
3,8 |
2,3 |
3,7 |
4,0 |
8,7 |
5,4 |
4,3 | |
Н2O |
1,5 |
0,7 |
0,9 |
0,6 |
1,0 |
0,5 |
0,6 | |
Р2O5 |
1,0 |
0,3 |
0,3 |
0,2 |
0,2 |
0,2 |
0,1 | |
МnО |
0,1 |
0,2 |
0,1 |
0,1 |
0,2 |
0,2 |
0,1 |
Рухається над поверхнею грунту зі швидкістю ~ 100 км/год., утворює попільні 1 потоки. Вони поширюються на багато кілометрів, іноді долаючи водні простори й височини Ці утворення відомі також під назвою пекучих хмар; вони настільки розпечені, що світяться вночі.
У попільних потоках можуть бути також великі уламки, у тому числі й шматки породи, вирвані зі стінок жерла вулкана. Найчастіше пекучі хмари утворюються при обваленні стовпа попелу й газів, що викидаються вертикально з жерла. Під дією сили ваги, яка протидіє тискові газів, що викидаються, крайові частини стовпа починають осідати й спускатися вздовж схилу вулкана у вигляді розпеченої лавини У деяких випадках пекучі хмари виникають на периферії вулканічного купола або біля основи вулканічного обеліска. Можливим є також їх викидання з кільцевих тріщин навколо кальдери. Відкладення попільних потоків утворюють вулканічну породу ігнімбрит. Ці потоки транспортують як дрібні, так і великі фрагменти пемзи. Якщо ігнімбрити відкладаються досить потужним шаром, внутрішні горизонти можуть мати настільки високу температуру, що уламки пемзи плавляться, утворюючи спечений ігнімбрит, або спечений туф.
У міру остигання породи у її внутрішніх частинах може утворитися стовпчаста окремість, причому менш чіткої форми і більша, ніж аналогічні структури в лавових потоках Невеликі пагорби, що складаються з попелу й брил різної величини, утворюються в результаті спрямованого вулканічного вибуху (як, наприклад, при виверженнях вулканів Сент-Хеленс у 1980 р. і Безіменного на Камчатці в 1965 p.). Спрямовані вулканічні вибухи являють собою досить рідкісне явище. Створені ними відкладення легко сплутати з відкладеннями уламкових порід, із якими вони часто межують. Наприклад, при виверженні вулкана Сент-Хеленс безпосередньо перед спрямованим вибухом відбулося сходження лавини щебеню.
[1] 2 3 4  завантажити реферат
|
|
|
