Садівництво
ПЛАН
1. Садівництво - наука і галузь рослинництва. Класифікація плодових і ягідних культур.
2. Розмноження плодових культур. Плодовий розсадник.
3. Закладання плодового саду.
4. Догляд за садом. Будова плодового дерева.
5. Біологічна характеристика основних плодових та ягідних культур.
Садівництво - наука і галузь рослинництва. Класифікація плодових і ягідних культур
Садівництво - одна з важливих галузей сільськогосподарського виробництва, в завдання якої входить виробництво плодів ягідних та плодових культур.
Продукти, які отримує людина вирощуючи плодові та ягідні культури, відзначаються високими смаковими якостями і містять необхідні людині поживні речовини. В цих продуктах наявні у великій кількості цукри, органічні кислоти, мінеральні солі, вітаміни тощо. Так, плоди яблуні, які отримуються в Лісостеповій зоні України містять від 4,5 до 20% цукрів, груші - 7-12%, вишні - 8-14%, сливи - 9-18%, чорної смородини 5-8%, суниць 4,5-7,5%. Органічних ж кислот яблука містять 0,3-1,5%, вишня - 1,5-2,5%, чорна смородина 2,7-3,4%.
Деякі плодові мають велику кількість білків і жирів. Наприклад, у плодах волоського горіха є до 17% білків та 70% і більше жирів.
У плодах і ягодах містяться різноманітні вітаміни - A, C, B1, B2, B6, P і PP. Наприклад, у плодах чорної смородини є до 350 мг% вітаміну C, в яблуках - 12-27, суницях - 35-95 мг%.
Продукти садівництва споживають як у свіжому вигляді, так і використовують як сировину для консервної та кондитерської промисловостей.
Садівництво є також джерелом цінної деревини груші, волоського горіха, черешні, яблуні, каштана.
Насадження плодових і ягідних культур відіграють важливе значення в озелененні місцевості та можуть виступати частиною лісомеліоративних заходів проти ерозії ґрунтів.
Кору, листки каштана та горіха, оплодні граната використовують для отримання дубильних речовин, які широко використовуються для обробки шкір.
Широко відомі також і лікувальні властивості плодових і ягідних культур.
В історичному ракурсі садівництво на території України згадується ще з 12 ст. до нашої ери на території Криму. У 10 ст. нашої епохи садівництво набуло поширення на всій території Київської Русі.
Великий вклад у розвиток наукових основ садівництва зробили В.В. Пашкевич, Л.П. Симиренко, В.Л. Симиренко, Л.В. Ритов, І.В. Мічурін, С.Х. Дука, М.Ф. Кащенко та інші.
Провідними українськими установами, які займаються питаннями садівництва є Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН (Черкаська обл.), Інститут садівництва УААН (м. Київ) із Львівським та Донецьким філіалами та мережею дослідних станцій - Кримською, Краснокутською, Подільською та ін., Інститут зрошувального садівництва УААН (Запорізька обл.) та ін.
В Україні вирощують біля 40 видів плодових і ягідних культур, які поділяють на групи за ботанічними та виробничими ознаками, за типом надземної частини, за тривалістю життя тощо.
У плодівництві ботанічний рід, що об'єднує групу близьких між собою видів, називають звичайно плодовою або ягідною породою, чи культурою.
За біологічними особливостями, а також типом плодів плодово-ягідні культури поділяють на такі групи:
1) зерняткові (яблуня, груша, айва, горобина);
2) кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, персик, алича);
3) горіхоплідні ( волоський горіх, ліщина, фундук);
4) ягідні (суниці садові, малина, смородина, порічки, аґрус і ін.);
5) виноградні (виноград);
6) цитрусові (лимон, апельсин, грейпфрут, мандарин).
За типом надземної частини серед плодових виділяють:
1) дерева - наявний один стовбур, на якому розміщується крона (яблуня, груша, слива, вишня, черешня та ін.);
2) кущі - рослини мають кілька стовбурів ( смородина, дерен, калина, аґрус);
3) напівкущі - коренева система багаторічна, а надземна частина дворічна і утворює кущ (малина);
4) трав'янисті - рослини мають багаторічну кореневу систему з трав'янистою надземною частиною (суниці, полуниці);
5) ліани - рослини, які мають витке довге стебло ( виноград, лимонник, актинідія).
Всі плодові і ягідні культури - багаторічні, але з різним періодом життя - яблуня, груша 40-100 років, вишня 20-30, суниці 4-8 років.
Розмноження плодових культур. Плодовий розсадник
У садівництві використовують насінне і вегетативне розмноження плодових і ягідних культур.
Насінний спосіб використовують в основному у селекційній роботі під час виведення нових сортів, для вирощування сіянців-підщеп.
Особливістю насінного розмноження плодових культур є обов'язкове стратифікування насіння перед висіванням. Фізіологічна суть стратифікації полягає у забезпеченні післязбирального дозрівання насіння, яке відбувається за низьких додатних температур у вологому середовищі.
Для стратифікації насіння спочатку 1-2 доби намочують. Після цього його змішують з вологим річковим піском у співвідношенні 1 до 2-3. Суміш засипають у ящики шаром 20-30 см і поміщають в прохолодне місце - підвал, холодильник.
Період стратифікації насіння у різних плодових культур різний: вишні - 150-180, сливи - 120-150, яблуні - 90-100, горіха грецького - 50-60 днів.
Під час стратифікації суміш зволожують і 2-3 рази на місяць перемішують.
В умовах виробництва найбільш поширене вегетативне розмноження, яке ґрунтується на здатності плодових і ягідних культур до відновлення (регенерації) втрачених органів або їх частин.
У садівництві використовують такі види вегетативного розмноження, як щеплення, живцювання, відсадками, кореневими паростками, поділом куща, сланкими пагонами тощо.
Щеплення - зрощення частини однієї рослини з іншою. Цим способом розмножують всі деревні та кущові форми плодових і ягідних культур тощо.
Живцювання передбачає укорінення частини пагона (живця) культури. Так можна розмножувати виноград, смородину, аґрус та ін.
Розмноження відсадками передбачає загортання ґрунтом пагона материнської рослини з метою утворення на ньому нової кореневої системи, після чого такий пагін відділяють. Розрізняють вертикальні (айва, парадизка, дусен), горизонтальні та дугові (малина, смородина, порічки та ін.) відсадки.
Кореневими паростками розмножують рослини, які утворюють кореневу поросль (вишня, слива, малина тощо).
Поділом куща можна розмножувати всі кущові форми плодових і ягідних культур.
Сланкими пагонами, або вусами, розмножують рослини, що мають стебла, які стеляться поверхнею землі і здатні у вузлах укорінюватись. У такому випадку на кожному вузлі утворюється нова самостійна рослина. Цей спосіб широко використовують для розмноження суниці садової.
У практиці садівництва із вегетативних методів розмноження найчастіше використовують щеплення, яке є надійним засобом передачі ознак від материнської рослини дочірній.
У щеплених рослин розрізняють верхню (надземну) частину - прищепу, яка виростає з прищепленої бруньки або живця та нижню (підземну) - підщепу. Підщепою може бути сіянець (рослина вирощена із насіння) або вегетативно одержана рослина.
Всі способи щеплення ділять на три групи:
1) щеплення живцем (прищепою є живець - частина пагона) - копулірування, за кору, у боковий розріз, у розщіп, у напіврозщіп та інші;
2) окулірування, або щеплення вічком, (прищепою є брунька з частиною кори та деревини (щиток));
3) наближення, або аблактування, - спосіб щеплення, який полягає у зрощуванні пагонів двох сусідніх рослин, не відокремлених від стовбура.
Добре щеплюються і ростуть біологічно споріднені рослини - яблуня на яблуні, груша на груші тощо. Проте часто щеплюють неспоріднені рослини - грушу на айві, сливу або персик на аличі та ін.
Розмноження садивного матеріалу плодових і ягідних культур проводять на спеціальних ділянках землі - плодових розсадниках.
За призначенням плодові розсадники поділяються на плодові (вирощують садивний матеріал лише плодових культур) та мішані (розмножують плодові та ягідні культури).
Плодовий розсадник мішаного типу складається з маточно-насінного відділу, відділу розмноження та відділу формування.
[1] 2 3 4 5
завантажити реферат
