Ботаніка як наука

Ботаніка — це наука про рослини, їх будову, життєдіяльність, поширення і походження. Цей термін походить від грецького слова botane, що означає «трава», «рослина», «овоч», «зелень».

Ботаніка як наука сформувалася близько 2300 років тому. Основоположниками її були видатні діячі стародавнього світу — Арістотель (384-322 pp. до н. е.) і Теофраст (370-286 pp. до н. е.). Вони узагальнили накопичені дані про різноманітність рослин та їхні властивості, способи культивування, розмноження і викорис­тання, географічне поширення. Теофрасту було відомо близько 500 видів корисних рослин не лише європейських видів, а й завезених із східних країн.

Перші праці з ботаніки писались латинською та грецькою мо­вами, а тому й досі в усіх країнах світу ця наука рясніє термінами, які мають в основі слова з цих мов. Це ускладнює вивчення пред­мета, але полегшує ознайомлення зі світовою ботанічною літера­турою.

Нині ботаніка — багатогалузева наука, яка вивчає як окремі рослини, так і сукупності їх — рослинні угруповання, з яких фор­муються луки, степи, ліси тощо. Структура і закономірність росту рослин, залежність їх від навколишнього середовища, закономір­ності поширення й розподілу окремих видів і всього рослинного покриву на земній кулі, походження та еволюція світу рослин, при­чини його різноманітності і класифікація, запаси у природі госпо­дарське цінних рослин і шляхи раціонального використання їх, розробка наукових основ введення в культуру нових кормових, лікарських, плодових, овочевих, технічних та інших рослин — ось далеко не повний перелік питань, які вивчають ботанічні науки.

На сьогодні науці відомо понад 500 тис. видів рослин і близько 1500 тис. видів тварин. Проте забруднення повітря й води, зни­щення лісів, застосування отрутохімікатів спричиняють порушення існуючих у біосфері екологічних зв'язків. Це призводить до найнесприятливіших наслідків — зникнення окремих видів. Отже, одне з першочергових завдань ботаніки — це розробка наукових ос­нов охорони природних і рослинних ресурсів. Особлива увага приділяється вивченню й збереженню рідкісних і зникаючих рослин, що занесені у Червону книгу, оскільки з втратою кожного виду не лише зменшується різноманітність рослин, а й порушується стій­кість рослинного угруповання, збалансована протягом багатьох тисяч років.

Виникнення рослинного світу і коротка історія його розвитку

Рослини, які є в даний період на Землі, з'явились не відразу. Рослинний світ розвивався поступово - від простих організмів до складних. Вперше рослини, як і взагалі життя, виникли у воді. Саме перші представники рослинного світу були найпростішими організ­мами. В процесі еволюції вони ускладнились і пристосувались до навколишнього середовища.

Зародження і розвиток рослинного світу тісно пов'язаний з іс­торією земної поверхні. Палеоботаніка вивчає рештки колишніх рослин, які збереглися в земній корі, і дає уявлення про історію рослинного світу. Рештки давніх рослин можуть зберігатися в зем­ній корі дуже довго в тих випадках, коли вони кам'яніють або залишають відбитки в осадових породах. Осадові породи часто ховають занесені й осілі на дно листки, плоди тощо.

Геологія всю історію земної кори поділяє на п'ять ер, а кожну еру на періоди, кожний період — на епоху (табл. 1).

Для кожної геологічної ери і її періодів характерний розвиток певних груп рослин і тварин. Найдавніша ера — архейська. Вона тривала понад 900 млн. років. Під час архейської ери, очевидно, з'явилися бактерії, оскільки у відкладах земної кори, що належать до цієї ери, є сліди діяльності залізобактерій. Мабуть, наприкінці архейської ери з'явились синьозелені водорості.

У протерозойську еру з'явились складніші рослинні організми у вигляді більш високо організованих за будовою водоростей.

Палеозойська ера характеризується ще більшим ускладненням форм рослинного світу. На початку цієї ери рослинний світ був представлений водними рослинами у вигляді водоростей (зелені, бурі, червоні). В цю ж еру виникли перші наземні рослини — пси­лофіти, які в девонський період палеозойської ери були доміную­чими рослинами суші. Наприкінці палеозойської ери відбулося ви­мирання деревоподібних плаунів і хвощів; з'явились папоротепо­дібні, хвойні, саговникові.

Для мезозойської ери характерний розквіт голонасінних рос­лин. В юрський період цієї ери з'явились бенетити, які вважаються прототипами квіткових рослин, а наприкінці юрського періоду —

Таблиця 1. Послідовний розвиток рослинного і тваринного світу в різні геологічні ери

квіткові — покритонасінні рослини, які стали швидко, поширюва­тися на всій Землі.

Кайнозойська ера, яка продовжується і в даний час, характе­ризується різким зменшенням голонасінних рослин і буйним роз­квітом покритонасінних (квіткових) рослин.

На Землі весь час відбувалася зміна клімату, поверхні, що призвело до зміни середовища, під впливом якого виникли нові форми рослин, а природний відбір знищував усе недосконале і зберігав найбільш життєздатне. Так створювались різноманітні форми рослин.

В історії розвитку рослинного світу можна виділити 6 основ­них епох, у кожній з яких спостерігалось домінування окремих груп рослин. Це епохи:

1) бактерій і близьких до них організмів;

2) водоростей;

3) псилофітів, які почали свій розвиток у воді, а потім вийшли на сушу;

4) виникнення і розвитку гігантських теломофітів (плаунів, хво­щів, папоротей);

5) голонасінних;

6) покритонасінних, або квіткових, рослин.

Подібність і відмінність між рослинами і тваринами

[1] 2 3

 завантажити реферат

Подібні реферати з розділу "Біологія"

• Генетик академік Вавілов Микола Іванович
• Квіти у міфах і переказах (тюльпан та фіалка)
• Ферменти мікроорганізмів
• Особливості життєвого циклу вищих спорових рослин (папороті, мохи, плауни, хвощі)