Основні види податкової звітності

У зв’язку із введенням в дію Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про податок на додану вартість”, окрім подання бухгалтерської звітності передбачено також подання податкової звітності. Формами такої звітності (з додатками) є:

- Декларація про прибуток підприємства.

- Податкова декларація податку на додану вартість.

Декларація про прибуток підприємства заповнюється у тисячах гривень з одним десятинним знаком. Дані, що наведені у декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку, відповідати податковому обліку (звітності).

Декларація складається із вступної частини, схеми основних частин і сімнадцяти додатків. У вступній частині декларації відображається повна назва підприємства (згідно установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, форма власності (згідно якої зареєстроване підприємство, виходячи із закону України “Про власність”), ідентифікаційний код, назва органу, у відомстві якого знаходиться підприємство (якщо такий є), повний юридичний адрес і номер телефону платника податку.

Основні частини декларації зведені в одну таблицю наскрізною нумерацією рядків і призначені для розрахунку і відображення загальної суми зобов’язань платника із перерахування у бюджет податків. Більшість рядків декларації заповнюються на основі додатків. У цьому випадку після назви показника вказано, на основі якого додатку заповнюється даний рядок. Однак деякі рядки декларації заповнюються на основі даних бухгалтерського і податкового обліку; при цьому посилань на додатки немає.

Рядки додатків, у свою чергу, заповнюються на основі даних бухгалтерського і податкового обліку. Однак в деяких додатках, зокрема “О” і “П”, при підрахунку окремих показників використовуються безпосередньо дані рядків декларації.

Основна частина декларації і додатку має по чотири графи – код рядка. Коди рядків додатку складаються із двох розділених крапкою цифр, перша з яких

Декларація про прибуток підприємства

відповідає кодові рядка декларації.

Рядки декларації згруповані в сім умовних частин, в кожній з яких об’єднані однорідні показники:

1. Рядки 1-11 – Валові доходи.

2. Рядки 12-33 – Валові витрати.

3. Рядки 34-35 – Суми амортизаційних відрахувань.

4. Рядки 36-40 – Прибутки та збитки.

5. Рядки 41-42 – Податкові зобов’язання.

6. Рядки 43-45 – Податок на прибуток.

7. Рядок 46 – Обов’язки платника по утриманню і перерахуванню в бюджет податку у джерела виплати.

В декларацію повинні вноситися всі передбачені у ній дані: У випадках відсутності в підприємстві яких-небудь даних, передбачених в Декларації, у відповідному рядку ставиться почерк.

Декларація заповнюється чорнилом, шариковою ручкою, за допомогою печатної машинки, принтера і інших засобів, які забезпечують зберігання цих даних на протязі встановленого терміну зберігання звітності.

В декларації не допускають будь-які підчистки, помарки, неоформлені належним чином виправлення. Виправлення помилок в декларації здійснюється з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Приказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 із змінами та доповненнями.

Рядки декларації заповнюються на основі:

1. Показників додатків.

При цьому в графі 1 після назви показника вказується, на основі якого додатку заповнюється той чи інший рядок. Причому в деяких випадках дані просто переносяться із конкретного рядка додатка в конкретний рядок декларації. В інших випадках, скоріше чим заповнити рядок декларації, потрібно просумувати рядки того чи іншого додатка.

2. Безпосередньо показників бухгалтерського і податкового обліку.

Цих рядків більше усього у другій частині декларації. В них відображаються ті показники, які будуть використані податковими органами при відборі платників для документальної пробірки.

3. Сумування показників інших рядків Декларації.

Заповнення декларації починається з визначення валових доходів. Суми валових доходів відображаються в рядках .

Під валовими доходами розуміють загальну суму доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) на протязі звітного періоду в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності з даним визначенням валового доходу, доходи бувають отримані і нараховані. Поняття “отримані доходи” роз’яснень не потребує, оскільки ясно, що річ йде про грошові кошти, зараховані на банківські рахунки підприємства, оприбутковані у касі, про матеріальні цінності і нематеріальні активи, переданих у власність чи повне господарське ведення підприємства, про передані результати робіт, отримані послуги. Поняття ж “нараховані доходи”, потребують більш ширшого роз’яснення. “Нараховані доходи” – це суми, які ще не отримані підприємством, але їх величина вже відома. Такими доходами, згідно пункту 11.3 статті 11 Закону є:

- вартість відвантажених товарів, результатів робіт (послуг);

- вартість оприбуткованих товарів, результатів робіт (послуг) по бартерних договорах;

- суми нарахованих по кредитно-депозитних договорах процентів (комісійні);

- курсові валютні різниці;

- капітальний дохід;

- дохід при врегулюванні безнадійної і сумнівної заборгованості.

У відповідності з пунктом 7 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, підприємство може самостійно встановити порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати без записів в системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку із наступним використанням таких даних для складання податкової декларації.

Суми валових витрат записуються у рядках 12-33 декларації. Ці рядки заповнюються на основі відповідних показників, вказаних у відповідних додатках.

Наприклад, рядок 12 декларації заповнюється на основі даних додатку “Ж”.

В рядку 1 додатку “Ж” відображаються суми витрат, пов’язаних з придбанням матеріалів, сировини, комплектуючих частин і напівфабрикатів (окрім тих, які придбані у нерезидентів на території офшорних зон) як за національну, так і за іноземну валюту, за умови, що ці матеріальні цінності будуть використані у власній господарській діяльності і не підлягають наступному продажу. Ці суми підлягають включенню в число валових витрат при наявності відповідних відправних (супровідних) чи розрахункових документів, які підтверджують факт придбання цих матеріальних цінностей. Дані сум відображаються в цьому рядку без обліку ПДВ і акцизного збору.

[1] 2 3

 завантажити реферат

Подібні реферати з розділу "Бухгалтерський облік, оподаткування"

• Розвиток аудиторської діяльності в Україні
• Загальноприйнята методика розрахунку собівартості продукції тваринництва
• Концепції управління виробництвом та їх вплив на розвиток обліку витрат виробництва
• База оподаткування