Особливості аудиту у банках

ЗМІСТ

1. Мета і завдання аудиту зобов’язань перед банками.

а) мета аудиту;

б) завдання аудиту;

2. Особливості нормативної бази .

3. Предметна область аудиторського дослідження.

4. Типомі помилки і порушення в операціях із кредитами .

5. Задача.

6. Використана література.

1. Мета і завдання аудиту зобов'язань перед банками

Суб'єкти підприємницької діяльності в умовах формування ринкових відносин самі визначають співвідношення власного капіталу і залучених джерел, керуючись при цьому принципом економічної доцільності. У складі залучених джерел поряд із банківським кредитом широко використовується комерційний кредит.

У зарубіжній банківській практиці можна виділити два основних методи креди­тування. Суть першого методу (індивідуального підходу) полягає в тому, що питан­ня про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку, позика на­дається на певний термін у декілька тижнів, місяців чи років і пов'язана з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільової потреби. У загальному обсязі банківських кредитів частка таких позик суб'єктам підприємницької діяльно­сті перевищує 50%.

Другий метод кредитування полягає в наданні банком позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на по­криття його потреби в короткострокових фондах фінансування. Такий метод нази­вається кредитною лінією. Для банку відкрити кредитну лінію для позичальника оз­начає взяти на себе певне збалансоване зобов'язання про надання грошових коштів.

У банківській практиці розрізняють два види кредитних ліній: відновлювальну (револьверну) та невідновлювальну.

У разі відкриття невідновлювальної кредитної лінії ліміт кредитування запрова­джується у вигляді ліміту видачі, тобто банк бере на себе зобов'язання надати позику в певному розмірі. Після надання банком кредиту у встановленому розмірі та його по­гашення позичальником відносини між банком і позичальником припиняються.

При відкритті відновлювальної (револьверної) кредитної лінії ліміт кредитува­ння визначається у вигляді ліміту заборгованості з позики. Це дає змогу підприємству-позичальнику отримати позику в межах встановленого ліміту, погасити всю її суму (або частину суми) й автоматично отримати повторно кредит у межах терміну дії кредитної лінії. Відновлювальна кредитна лінія є більш гнучкою формою креди­тування і нерідко надається без спеціального забезпечення. Кредитна лінія може бу­ти як короткостроковою з періодом дії, що, як правило, не перевищує 180 днів, так і довгостроковою із терміном дії 3-5 років.

Залежно від характеру зобов'язань банку розрізняють підтверджену та обов`язкову кредитні лінії. Підтверджена кредитна лінія передбачає домовленість про намір банку кредиту­вати. Вона не є офіційним зобов'язанням банку. Банк зобов'язується надати позику згідно з заявкою клієнта лише у невідкладному випадку, тому клієнт мало зацікав­лений у такій кредитній лінії і використовує її лише як гарантію за позикою, яку на­дає інший кредитор. Відсоткова ставка за такою кредитною лінією може заздалегідь не визначатися. Такі зобов'язання не враховуються навіть за балансом.

Обов'язкова кредитна лінія являє собою контактне зобов'язання, згідно з яким банк зобов'язується у письмовій формі кредитувати клієнта на його прохання згідно з термінами та умовами, передбаченими кредитною угодою. Отже, банк може від­мовити у кредитуванні лише у випадку, якщо виявить реальне погіршення фінансо­вого стану клієнта або порушення ним умов кредитної угоди.

У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод індиві­дуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальниками, які мають високий кредитний рейтинг.

Метод кредитування, до якого входять організаційні й технічні умови кредиту­вання, обумовлює форму позикового рахунка. Форма позикового рахунка визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок документального оформлення опе­рацій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в облікових реєстрах. Для проведення операцій із кредитування банк може відкрити позичальникам такі позикові рахунки: простий (окремий) позиковий рахунок, спеціальний позиковий рахунок і поточний рахунок із правом на овердрафт.

Простий позиковий рахунок використовується в банківській практиці для відоб­раження кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути ви­дана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення по­зики здійснюється з поточного рахунка позичальника за його власні кошти. Клієнту може бути відкрито декілька простих позикових рахунків. Це залежить від числа ви­дів кредитів, які він отримує в банку.

Спеціальний позиковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває по­стійну або сезонну потребу в позичанні коштів. Рахунок відкривається на весь пе­ріод кредитування на підставі дозвільного документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен.

Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом оплати грошово-розрахункових документів (оплата сировини і матеріалів, робочої сили, платежів до бюджету і т. ін.) безпосередньо зі спецпозикового рахунка. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунка, або через використання строкового зобов'язання з умовними строками погашення. Нині ця форма рахунка майже не використовується комерційними банками. Застосування спецпозикового рахунка можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.

Якщо у підприємця є можливість значно підвищити обсяг пропозиції товарів (послуг) на ринку, але власних коштів для цього недостатньо або їх може не вистачити навіть на забезпечення поточної комерційної діяльності, в таких випадках залучення в обіг банківських позик може значно підвищити фінансовий результат, якщо здійснити правильний розрахунок строків і розмірів кредиту. Але це залучення може призвести до додаткового збитку у разі неефективного їх використання без перспективного аналізу результатів залучення позикових коштів в обіг і пов'язано­го з ним ризику.

а) Мета аудиту

Метою аудиту розрахунків із банком за зобов'язаннями є підтвердження аудито­ром повноти, правдивості й неупередженості інформації, відображеної в первинних документах, реєстрах обліку і звітності, щодо наявності та руху коштів за зобов'я­заннями перед банком.

б) Завдання аудиту

Завдання аудиту слід розглядати в двох напрямках:

♦ підтвердження висновком аудитора інформації клієнта щодо фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, а також бізнес-планів та інших документів, які надаються банку для одержання кредитів;

♦ встановлення об'єктивної істини щодо доцільності, цільового використання та законності одержаних кредитів, правильності їх відображення в обліку та звітності, донесення цієї інформації через аудиторський висновок до кори­стувачів.

2. Особливості нормативної бази

Під кредитною операцією розуміють укладання кредитної угоди про надання позики або угоди про прийняте банком на себе зобов'язання щодо видачі кредиту, яке супроводжується записами у банківських рахунках із відповідним відображен­ням операції в балансі кредитора і позичальника.

Видача кредитів регулюється Положенням "Про кредитування", яке розроблене НБУ. Нижче наведений перелік документів, що подаються позичальником із метою одержання кредиту в обов'язковому порядку:

♦Заявка на отримання кредиту за формою, визначеною банком.

♦Анкета позичальника (стислі відомості про позичальника) за формою, визначеною банком.

♦Копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта.

[1] 2 3

 завантажити реферат

Подібні реферати з розділу "Бухгалтерський облік, оподаткування"

• Відображення операцій по рахунках в банках у бухгалтерському обліку
• Облік безготівкових рахунків і кредитних операцій
• Еволюція фінансового аналізу та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком
• Облік операцій з перевезення вантажів та пасажирських перевезень