Сторінка 8
Іншою фазою реформи (1994 р.) є початок переговорів з Всесвітньою торговою організацією (ВТО) щодо повноправного членства в ній Китаю. Основним завданням є зниження протягом 3-5 років максимальних рівнів тарифів на несільськогосподарські товари до 35%, зниження тарифів на сільськогосподарські продукти до 40% протягом 10 років, по інших товарах зменшення тарифів хоча б на 10%. В результаті вже в 1994 році питома вага імпортних тарифів в доходах бюджету знизилась до 9,16% .
В країнах Центральної та Східної Європи податкова політика в сфері зовнішньоторговельних відносин була спрямована на експортну активність спочатку невисокотехнологічних та науково-містких виробництв, а потім і технологічних виробів. Для цього країни застосовують податкові пільги для експортерів та інші методи стимулювання. Так, в Польщі експортерам надаються податкові та митні пільги (повернення ПДВ, акцизів, митних тарифів на імпортні матеріали та комплектуючі). Наприклад, експортерам було дозволено зменшувати до 50% оподатковуваний доход на вартість більшості видів засобів виробництва, якщо їх експорт складав не менш 50% сукупного доходу, або перевищував 10 млн. ЄКЮ в рік придбання капітальних активів .
Словаччина і Чехія з 1997 року проводила пільгове коригування оподаткування доходів експортерів.
Імпортна податкова політика країн Центральної та Східної Європи пов'язана з членством Угорщини, Польщі, Румунії, Чехії, Словаччини в ГАТТ. Так, ці країни (окрім Румунії) в середньому зменшили величину свого середнього зваженого імпортного тарифу по структурі торгівлі на 30%. Середні зважені тарифні рівні склали для Чехії і Словаччини 3,8% (проти попередніх 4,9%), Угорщини - 6,9% (замість 9,6%), Польщі - 9,9%. Румунія, як країна зі статусом такої що розвивається, отримала право на підвищення свого середнього зваженого імпортного тарифу з 11,7% до 33,9% [ ]. Тут необхідно зазначити, що на початку лібералізації Польща підвищила рівень тарифного захисту і на січень 1990 р. середній зважений імпортний тариф становив 18,3%, що в два рази перевищувало показник попереднього року, і остаточне зменшення його рівня відбулось в 1994 році. Угорщина середній рівень імпортного тарифу зменшила з 1997 року .
Спроба одночасно здійснити лібералізацію в сфері тарифного і нетарифного регулювання призвела в більшості країн цього регіону до значного від'ємного сальдо платіжного балансу по поточних операціях і створила загрозу конкурентоспроможності вітчизняних виробників в наслідок значного росту імпорту. Це призвело до непослідовності в здійсненні зовнішньоекономічної політики. Зокрема Болгарія вимушена була вводити додатковий імпортний збір. Польща протягом 1991 року 15 разів змінювала митний тариф, в результаті був прийнятий вибірковий підхід митно-тарифного захисту національних товаровиробників що знаходились в стадії реконструкції, а також сільськогосподарських товаровиробників. Вводились додаткові податки на імпорт автомобілів і виробів електроніки, застосовуються заходи захисту вітчизняної металургійної продукції.
Угорщина проводила політику вибіркового протекціонізму, в березні 1995 році для виправлення значного негативного сольдо платіжного балансу було введено тимчасовий додатковий імпортний тариф в розмірі 8% на всі види товарів, що імпортуються, за виключенням енергоносіїв та окремих категорій машин та обладнання. Розмір даного мита поступово знижувався і досяг нульового значення в липні 1997 р.
В Чехії та Словаччині застосовувався додатковий податок на імпорт споживчих товарів в розмірі 20%. В Словаччині з березня 1994 до кінця 1996 року діяв додатковий податок на імпорт споживчих товарів в зв'язку з погіршенням платіжного балансу, який з середини 1996 року було зменшено до 7,5%. На зміну йому прийшли квоти та імпортні депозити, які були замінені на додатковий імпортний збір в розмірі 7%, що розповсюджувався на три чверті імпорту країни і був до середині 1998 року зменшений до 3%. Неважко побачити в даному випадку пошук оптимальної податкової моделі контролю за обсягом імпорту яких привів до вибору тарифних засобів регулювання. При чому розмір додаткового імпортного збору перевищував на початку розмір середнього зваженого імпортного тарифу (4,9% та 3,8% після домовленостей з ГАТТ).
Для країн колишнього Радянського Союзу податкова зовнішньоторговельна політика початку економічної трансформації проводилась на підставі прагнення активного розширення імпорту. Особливістю торгівельної політики даних країн була її антиекспортна орієнтація, яка мала за мету утримати товари в країні, а дійові обмеження імпорту, що мали захистити вітчизняних товаровиробників, були відсутні.
Експортне оподаткування в Росії було зумовлено насамперед характеристикою основних експортних товарів - оподаткуванню піддавались енергоносії та природні ресурси (також окремі напівфабрикати), які займали значну долю в експорті країни (80% складають паливні і сировинні ресурси). Слід зазначити, що з початку 1996 року в Росії були відмінені експортні мита на всі товари (крім нафти та газу). Але з початку 1992 року експортні мита розповсюджувались на 75% російського експорту, що також говорить про антиекспортну зовнішньоекономічну політику.
Підсумовуючи експортну податкову політику країн колишнього СРСР, що приблизно з середини 90-х років (за виключенням країн, які застосовують переважно адміністративні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Узбекистан, Туркменистан, Білорусь), намічаються тенденції лібералізації підходів до експортного оподаткування. Це дозволило значно змінити кількісну та якісну складову експорту. Наприклад, завдяки зниженню податкового навантаження поряд з експортом сировини, Росія поновила свої позиції в галузі військово-промислового комплексу, космічній галузі. Імпортна політика країн СНГ, як вже зазначалось, на початку переходу до ринкової економіки всіляко заохочувала наповнення внутрішнього ринку країн закордонними товарами та послугами.
Середня зважена ставка імпортного тарифу Росії протягом 1993-1995рр. становила приблизно 12%, та підвищилась до 14% на початку 1996 року. Високі ставки було запроваджено на зброю, електронні вироби, автомобілі, продукти харчування - тобто простежується спроба захисту окремих вітчизняних галузей виробництва. Аналіз структури бюджетних надходжень Росії від стягнення митних платежів в 1997 р. свідчить про значну долю (39,87%) в цих надходженнях імпортних тарифів та майже повну відсутність (0,18%) експортних мит, надходження по яких зумовлені лише боргами експортерів, що виникли до 1996 року. Інші бюджетні надходження (59,95%) складають податок на додану вартість та акцизні збори [ ].
На відміну від країн Балтії, які орієнтувались на радикальні та швидкі перетворення при трансформації економік, в країнах СНГ виявилась структурна негнучкість економіки, затяжний характер має неконкурентоспроможність національних товаровиробників і як результат відбувається активізація протекціоністських підходів для захисту вітчизняного товаровиробника. Наприклад, окрім підвищення загального рівня тарифу на початку 1996 року до 14%, Росія приймала протекціоністські заходи для захисту і окремих груп товарів: в січні 1994 р. і в серпні 1998 р. товари оподатковувались спеціальним 3% податком, з лютого 1993 р. вводились ставки акцизного збору на імпорт алкоголю, тютюнових виробів, легкових автомобілів, ювелірних виробів, алмазів, одягу з натуральної шкіри та хутра, які відрізнялись від ставок збору на вироби національного виробництва (від 10% на моторне паливо до 400% - на алкоголь.
Однак занадто рішучі протекціоністські заходи призвели до переходу значної кількості імпортних операцій в "тіньовий" сектор економіки, тобто реального захисту національного товаровиробника не відбулось поряд з втратою бюджетних надходжень. Так, в Росії незареєстрований імпорт оцінювався в 1993 р. сумою 6 млрд. дол. США, в 1994 р. - 8 млрд. дол. США , в 1996 р. - 24% від загального обсягу російського імпорту, тобто 14,7 млрд. дол. США (загальний обсяг російського імпорту складав 61,2 млрд. дол. США разом з бартером та "човниковою" торгівлею) [ ].
1 2 3 4 5 6 7 [8] 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21
завантажити реферат
