Сторінка 12

Однак після набуття чинності цього закону, до нього почали вноситися зміни, спрямовані на звуження прав іноземних інвесторів та позбавлення їх певних пільг, чим був порушений принцип правової стабільності України як держави-реципієнта. Так, виданий урядом в травні 1993 року Декрет "Про режим іноземного інвестування" призупинив чинність попереднього закону і значно звузив коло преференцій і гарантій для іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями.

Це дало іноземним підприємцям привід зробити висновок про те, що в Україні не закріпився принцип стабільності по відношенню до правового режиму іноземного інвестування і він може упродовж короткого часу змінюватися в сторону прийняття більш жорстких умов інвестування, що свідчить про непередбачуваність національного інвестиційного законодавства.

Важливим чинником, що створює передумови для притоку іноземного капіталу в країну, є соціально-політична стабільність в державі, її рівень в Україні залежить від темпів та результатів політичних і економічних реформ, утвердження принципів демократичної правової держави, довіри до влади, ступеня узгодженості інтересів різних верств населення, толерантності у вирішенні міжнаціональних та релігійних протиріч, формування позитивного міжнародного іміджу країни.

Якщо розглядати політичну ситуацію в Україні з цієї точки зору, то до нинішнього часу є всі підстави характеризувати її як нестабільну. Незважаючи на незворотність політичного (незалежність) і економічного (ринок) вибору українського народу, відсутність територіальних та національно-етнічних конфліктів в державі, повної політичної злагоди в суспільстві ще не досягнуто.

Досить сказати, що впродовж десяти років розвитку по шляху незалежності в Україні змінилося кілька урядів, політика яких не відзначалася спадковістю і послідовністю. До того ж деякі представники вищих ешелонів влади скомпрометували себе тим, що погрузли в корупції та зловживаннях службовим становищем. За таких умов не могли в нормальному режимі працювати усі інші державні структури та ті посадові особи, які їх представляють. Багатьом з них було притаманне почуття безвідповідальності, тимчасовості та прагнення використати своє службове становище для власної наживи. Навіть останній рік характеризувався парламентською кризою, відсутністю взаєморозуміння і узгодженості в діях різних гілок влади, переглядом ряду конституційних положень.

Сьогодні реальну загрозу для іноземних інвесторів складають не стільки політичні ризики націоналізації власності нерезидентів, скільки ризики, пов'язані з частою зміною урядів, нестабільністю законодавства, наявністю корупції, яка в Україні досягла колосальних масштабів. За так званим "індексом корупції" міжнародної організації "Transparency International", що розраховується на репрезентативних аналітичних матеріалах 12 профільних дослідницьких структур і охоплює 85 країн світу, Україна у 1998 році мала 2,8 бали (0 балів - максимальний рівень корупції, 10 балів - цілковита її відсутність). Частка підприємств, керівники котрих в чисельних опитуваннях експертами міжнародних організацій відзначають негативний вплив лобіювання із парламентських, президентських та банківських кіл, сягає 30-40%. Корумпованість правоохоронних, податкових, митних та владних структур не тільки різко погіршує інвестиційний клімат в країні, але й спонукає до відтоку як національного, так і іноземного капіталу за кордон, перехід його в тіньовий сектор, частка якого сягає більше 45 % ВВП.

Принципово важливим для перспектив міжнародного економічного і, зокрема, інвестиційного співробітництва є зміцнення політичної консолідації в суспільстві, прискорення адміністративної та правової реформ, рішуче наведення порядку і законності в державі, завершення приватизації та посилення правового захисту власності, нещадна боротьба з корупцією, тверді гарантії уряду щодо дотримання демократичних норм міжнародного співіснування, розширення рамок відкритості національної економіки.*1 Адже, за даними експертів Світового банку, економіка України ще й досі оцінюється як "закрита". Міжнародна фундація The Heritage Foundation, спільно з редакцією журналу Wall Street Journal на основі складеного рейтингу, що віддзеркалює готовність країни функціонувати як відкрита економічна система дійшла до висновку: в 1998 р. за рівнем відкритості економіки Україна була лише восьмою серед країн колишнього СРСР (див. таблицю рейтингу).

Таблиця 3.1.1.

Рейтинг відкритості економік країн СНД та Балтії

Джерело: УЦЕПД. Національна безпека і оборона № 3, 2000, с. 9.

Результативність державної стратегії залучення іноземного капіталу в Україну в значній мірі залежить від її підтримки і схвалення з боку громадян нашої держави, тобто від соціально-психологічного настрою наших співвітчизників по відношенню до присутності в національній економіці підприємців-іноземців, в тому числі великих олігархів із числа представників міжнародного капіталу. На сьогодні одностайності у цьому питанні серед громадян України немає. Враховуючи об'єктивну потребу в іноземних інвестиціях, їх позитивний в цілому вплив на успішність трансформаційних процесів в постсоціалістичних країнах, національна політична еліта визнала за необхідне розвивати міжнародне інвестиційне співробітництво і веде, в основному, дискусії лише навколо обсягів, сфер застосування, строків та умов іноземного інвестування, але одночасно є політичні сили, які негативно відносяться до цього процесу. Вони або цілком заперечують необхідність залучення іноземних інвестицій чи отримання кредитів від міжнародних фінансових організацій або ж в інший спосіб стримують процес зарубіжного інвестування. Такої ж позиції дотримується і певна частина рядових громадян країни, що є відображенням, з одного боку, політичної свідомості, традицій та менталітету, які сформувалися в радянську епоху, а з другого, - наслідком непродуктивного використання іноземних коштів, які надходять в країну, їх розбазарювання та привласнення заради особистої наживи.

Мова йде про критичне відношення до конкуренції, як до прояву законів "джунглів", прагнення не "ділитися" прибутками з будь-ким, тим більше з іноземними компаньйонами тощо. Не завжди бажають та психологічно готові співпрацювати з іноземними інвесторами і вітчизняні підприємці. В суспільстві існують нав'язані певними силами побоювання, що іноземні інвестори, скупаючи підприємства, скупають країну, так би мовити "з тилу". Формування стійкого позитивного відношення переважної частини населення до представницької участі іноземних підприємств у наших внутрішньоекономічних і суспільних перетвореннях буде визначатися ступенем продуктивності іноземного капіталу, його впливу на економічний стан країни та зростання добробуту її громадян.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 [12] 13 14 15 16 17 18 19 20 21

 завантажити реферат

Подібні реферати з розділу "Бухгалтерський облік, оподаткування"

• ПДВ в системі непрямого оподаткування
• Облікова політика
• Бухгалтерський облік доходів, витрат і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності
• Бухоблік оплати праці в бюджетній установі – лікарні (Надвірнянська ЦРЛ)