У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду

Сторінка 8

Метод ЛІФО передбачає першочергове списання матеріалів за собівартістю останніх партій. В результаті відбувається завищення вартості відпущених цінностей зниження їх залишку на кінець місяця в балансі, а отже, зниження прибутку підприємства.

Метод оцінки за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), установлених підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрат і ціни мають регулярно перевірятися і переглядатися. На нашу думку, використання цього методу оцінки запасів при їх вибутті можливе при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Суть його полягає в тому, що списання вартості запасів на витрати виробництва здійснюється за нормативною (плановою) собівартістю, а відхилення первісної вартості запасів від нормативу, які неминуче виникають у процесі виробництва, відноситься прямо на собівартість реалізованої продукції в періоди їх виникнення, тобто по дебету рахунок 9- “Собівартість реалізації”.

Отже, матеріальні витрати у складі незавершеного виробництва і готової продукції будуть оцінені за нормативною (плановою) собівартістю.

Прямі витрати на оплату праці робітників зайнятих виробництвом продукції.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

На відміну від формулювань “основна заробітна плата” й “додаткова заробітна плата”, що діяли раніше ПБО-16 оперує поняттям “оплата праці”. Витрати, які включають до фонду оплати праці, докладно регламентує Інструкція зі статистики заробітної плати. Саме цим документом і слід керуватися під час включення тих чи інших витрат до статті “оплата праці”.

Ця Інструкція відповідає положенням Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95 Верховної Ради “Про оплату праці”, згідно з якими у складі фонду оплати праці виділяють основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати. Слід звернути увагу на більш широке (ніж передбачено Типовим положенням) трактування додаткової заробітної плати. Зокрема, до неї включають деякі види оплати за невідпрацьований час, розширений перелік премій, виплати різниці в окладах деяким категоріям працівників тощо.

На ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” питома вага трудових витрат становить 13,6%, з них основна і додаткова заробітна плата – 9,3%, на соціальне страхування – 4,3%. Основна заробітна плата виробничих працівників нарахована за відрядними розцінками, розподіляється по об’єктах калькулювання за прямою ознакою на основі первинних документів.

Додаткова заробітна плата розподіляється по об’єктах калькулювання пропорційно прямій заробітній платі виробничих робітників або відноситься на загальновиробничі витрати.

Якщо пряме віднесення заробітної плати на окремі види продукції утруднене, то розподіл може проводитись пропорційно розрахованим кошторисним ставкам і масі витраченої сировини або іншої бази розподілу.

Облік заробітної плати організовується залежно від характеру виробництва, технологічного процесу, системи організації оплати праці та інших умов [83:20].

Витрати на оплату праці визначаються виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюють залежно від результатів праці, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів.

Витрати на оплату праці – ведучий елемент.

Праці, як фактору виробництва належить основна роль, витрати “фактично визначають вартість”.

Витрати на оплату праці використовуються за такими джерелами фінансування:

– витрати, що відносять на собівартість продукції;

– витрати, що відносять за рахунок прибутків і збитків підприємства;

– витрати на оплату за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Залежно від особливостей роботи підприємства у дільницях обліку виробітку продукції і витрат, на заробітну плату застосовують різні варіанти обліку і форми первинних документів (маршрутний лист, рапорт про виробіток, відомість про виробіток, наряди).

Основним документом нарахування заробітної плати є табель.

В умовах масового виробництва використовують рапорт про виробіток. Рапорт передбачає щоденне приймання виробітку бригади з останньої операції протягом звітного місяця. Розрахунок заробітної плати робітника виконується на зворотній стороні рапорту. Виробіток робітників враховується і оплачується за придатні вироби прийняті по кінцевій операції за повною сумарною розцінкою їх фактично виконаних операцій закріплених за робітником.

Для продукції серійного виробництва найбільш раціональним вважається застосування маршрутної системи обліку. Маршрутний лист є документом, який супроводжує партію деталей у процесі виробництва за операціями їх обробки в це і забезпечує необхідність обліку руху партії деталей на виробництві. Маршрутні листи виписуються на партії деталей і відповідно до графіку запуску деталей у виробництво, технологічних карт. У маршрутному листі зазначається кількість виданих для роботи матеріалів, деталей, напівфабрикатів.

Залежно від умов роботи підприємства маршрутні листи можуть застосовувати у поєднанні з рапортами про виробіток продукції за зміну.

На ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” індивідуальним типом виробництва облік виробітку і надходження заробітної плати проводиться за робочими нарядами на відповідну роботу. Система обліку за нарядами застосовується, як наряд на відрядну роботу, де зазначають обсяги роботи і норми часу на їх виконання.

Під час виконання завдання в наряді зазначається висновок технологічного приймання роботи. Наряд виписується на одну зміну або тривалий термін.

На роботах, що виконуються колективно застосовується форма бригадного нагляду, в якому на лицьовій стороні зазначається прізвище бригадира, на зворотній – прізвище і табельні номери робітників, що входять до складу бригади.

При індивідуальній формі виробництва заробітна плата нараховується за виконаний об’єм робіт. Крім індивідуальної форми на ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” використовують бригадну форму оплати праці.

В умовах бригадної організації праці і нарахування заробітної плати на кінцевій операції виникає необхідність розподілу заробітної плати і включення її у собівартість продукції шляхом складання спеціального розрахунку.

Заробітна плата за відпрацьований і невідпрацьований час включається у статтю “заробітна плата виробничих робітників”. У зв’язку з цим розподіл заробітної плати між виробами продукції ускладнюється.

Необхідно на першому етапі визначити заробітну плату по видах продукції за виконаний обсяг робіт, а потім розподілити заробітну плату за відпрацьований час пропорційно до заробітної плати за виконаний об’єм робіт.

Таблиця 2.1

Розподіл заробітної плати бригади між виробами продукції за листопад 2002 рік на ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

Вироби

Заробітна плата за обсяг робіт

Заробітна плата за невідпрацьований час

Разом

Плаття

150

20

170

Блузки

200

15

215

Спідниці

170

10

180

Разом

520

45

565

1 2 3 4 5 6 7 [8] 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2021 textreferat.com