У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду

Сторінка 20

3.3. Аудит витрат підприємства

Аудиторська перевірка виробничих витрат є досить трудомістким процесом, що вимагає від аудитора знання, крім безлічі нормативних та інструктивних матеріалів, також і особливостей обрахунку собівартості продукції в окремих галузях і видах господарської діяльності. Тому до початку документальної перевірки аудитору необхідно вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду його виробничої діяльності. На основі аналізу облікової політики й особливостей виробництва аудитор з’ясовує обґрунтованість застосовуваного на практиці методу обліку виробничих витрат і варіанта зведеного обліку витрат.

Якщо в процесі перевірки встановлено, що в обліковій політиці обґрунтований метод обліку витрат, що відповідає вимогам технологічного процесу, а фактично використання елементів цього методу не здійснюється, аудитор повинен зафіксувати дане відхилення в робочих документах і визначити його вплив на формування собівартості продукції. Якщо описаний в обліковій політиці метод обліку витрат не відповідає особливостям технологічного процесу, то аудитор може порекомендувати клієнту ряд змін, що дозволять організувати виробничий облік відповідно до вимог нормативних документів.

Для підтвердження первісної оцінки систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції аудитор на основі отриманої інформації заповнює заздалегідь розроблені тести.

За результатами тестування встановлюється оцінка надійності систем і порівнюється з первісною оцінкою, отриманої на стадії планування аудиту. Якщо така оцінка виявляється нижчою первісної, то необхідно скорегувати обсяг і порядок проведення інших аудиторських процедур. Аудитор визначає для себе об’єкти підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур і уточнює аудиторський ризик [9:276].

Підтверджуючи вірогідність оформлення і відображення в обліку прямих і накладних витрат, аудитор з’ясовує обґрунтованість віднесення кожного виду витрат на собівартість продукції, правильність розмежування витрат по звітних періодах і об’єктах обліку, відповідність виконаних кореспонденцій рахунків бухгалтерського обліку встановленими нормативними документами. При цьому вивчаються робочі документи, вже сформовані аудитором при перевірці операцій по заготовленні та витратах, з коштами, розрахункових операцій.

Перевіряючи, чи обґрунтовано віднесені витрати на собівартість продукції, аудитору варто керуватися «Положенням про склад витрат…» і галузевими Інструкціями. Причому усі витрати, передбачені зазначеними нормативними документами, відносяться на собівартість у повному обсязі, але для цілей оподаткування по податку на прибуток деякі з них приймаються тільки в межах установлених норм (командировочні витрати, витрати на підготовку кадрів, на оплату відсотків по позиках банків, на рекламу, представницькі витрати, компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та інші). Названі витрати, як правило, відносяться до управлінських. Тому аудитору необхідно проаналізувати організацію аналітичного обліку по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». У процесі такого аналізу встановлюється фактичний спосіб обліку нормативних витрат для цілей оподаткування: у рамках системи бухгалтерського обліку чи позасистемний. Перший спосіб припускає виділення на рахунку 91 чи субрахунків статей аналітичного обліку для роздільного відображення витрат у переділах норм і витрат понад норми. При другому способі нормовані витрати відображаються на рахунку 91 загальною сумою без виділення витрат понад норми, що реєструються в окремих довідках (відомостях). Аудитор встановлює загальну суму кожного виду нормованих витрат, виконує арифметичний розрахунок цих витрат у межах норм і понад норми і порівнює отримані значення з аналогічними показниками в обліку (і окремих довідках).

Аудитор повинен з’ясувати: правильність розподілу виробничих витрат по звітних періодах: дотримання обраного методу і точність оцінки матеріальних ресурсів, що списуються на витрати виробництва, правильність включення у собівартість амортизації основних засобів, нематеріальних активів і МШП, інших видів витрат, в тому числі пов’язаних з управлінням виробництвом, обґрунтованість розподілу загальновиробничих витрат за об’єктами калькуляції, організацію обліку зворотних відходів і браку та інші.

Аудитору варто уважно проаналізувати склад загальновиробничих витрат, які враховуються відповідно на рахунку 91. У першу чергу на підставі первинних документів потрібно перевірити правильність розподілу по конкретних рахунках витрат на опалення, освітлення, утримання і оренду приміщень, заробітну плату адміністративно–управлінського персоналу підрозділів та підприємства в цілому тощо.

Значна частка витрат припадає на оплату комунальних послуг. Вивчаючи первинні документи і ознайомлюючись з організацією на підприємстві обліку витрат теплої води, електричної енергії, аудитор повинне перевірити, чи не включаються до собівартості реалізованої продукції адміністративні витрати та витрати на збут.

Аудитору необхідно також вивчити правильність формування різних резервів майбутніх витрат (на оплату чергових відпусток співробітників, на виплату винагород за підсумками роботи за рік, на ремонт основних засобів та інші).

Суми витрат майбутніх періодів, що включаються у витрати на виробництво звітного періоду, повинні підтверджуватися кошторисами і первинними документами по обліку цих витрат (накладні, акт приймання виконаних робіт та інші). Аудитор контролює також склад витрат майбутніх періодів і правомірність їхнього віднесення на собівартість (вони повинні бути обумовлені процесом виробництва чи управління підприємством ).

Аудитор підтверджує правильність розподілу (списання) витрат відповідно до порядку, закріпленим в обліковій політиці підприємства.

У процесі вивчення витрат підприємства аудитору важливо переконатися, що вони правильно документально оформлені і відбиті на рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи, що підтверджують облік кожного виду витрат, повинні містити всі обов’язкові реквізити, підписи відповідальних осіб. Кореспонденції рахунків повинні відповідати встановленим нормативам.

У ході аудиту варто також перевірити: стан обліку незавершеного виробництва, своєчасність і правильність його інвентаризації й оцінки, безпомилковість відображення результатів інвентаризації в обліку. Насамперед аудитору потрібно проаналізувати періодичність і порядок проведення інвентаризації незавершеного виробництва, вивчити представлені інвентаризаційні описи і порівняльні відомості. Якщо в представлених документах не виявлені відхилення, то можна зробити висновок або про формальний характер інвентаризації, чи навпаки, про ефективну організацію оперативного і бухгалтерського обліку напівфабрикатів власного виробництва [29:118].

Для підтвердження одної з думок аудитор може провести вибіркову інвентаризацію незавершеного виробництва.

Однак використання такої процедури контролю можливо, якщо на підприємстві застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Тільки в рамках цього варіанту обліку формуються показники, що відображають рух незавершеного виробництва на всіх етапах виготовлення продукції. Номенклатура напівфабрикатів, що перевіряється визначається з врахуванням технологічних особливостей виробництва. Як правило, перевіряються найбільш дорогі напівфабрикати.

На ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”проводиться аудит допоміжних матеріалів. Якщо в ході вибіркової перевірки виявлено значне відхилення (наприклад, більш 5% від номенклатури, що перевіряється), то можна зробити висновок про формальний характер проведених інвентаризацій. Якщо ж вибіркова інвентаризація допоміжного виробництва виявить відхилення, то підтверджуються обсяги допоміжного виробництва, зазначені в даних оперативного обліку руху допоміжних матеріалів або аналітичного обліку.

Підтверджуючи вірогідність незавершеного виробництва аудитор здійснює арифметичний контроль його обсягу в натуральному і вартісному вираження. При цьому варто враховувати, що на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, що застосовують позамовний метод обліку витрат, вартість незавершеного виробництва визначається витратами на незакінчені замовлення. У великосерійних і масових виробництвах вартість незавершеного виробництва складається із суми прямих затрат (матеріали і основна заробітна плата), що обчислюються за нормами по кожному калькуляційному об’єкті (виробу і т. д.) і суми інших непрямих витрат, що визначаються у відсотках до прямих витрат.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 [20] 21 22 23 24 25

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2021 textreferat.com