У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Методика обліку, аналізу і аудиту витрат звітного періоду

Сторінка 10

По–друге, оскільки зміну вартості основних засобів, пов’язують тільки зі зміною економічних вигод, то вартість ремонтів може змінювати вартість основних фондів лише у податковому обліку.

П(С) БО–7 передбачає такі методи нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

– прямолінійний;

– зменшення залишкової вартості;

– подвійного залишку, що зменшується;

– кумулятивний;

– виробничий.

Розглянемо кожен із даних методів нарахування амортизації.

За методом прямолінійного списання вартості об’єкта основних засобів, що амортизується рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його експлуатації. Щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

Виробничий метод оснований на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об’єкта основних засобів, і тимчасові строки не відіграють ніякої ролі в процесі її нарахування. Щорічна сума амортизації при цьому методі визнана так:

в свою чергу:

Суть прискорених методів амортизації основних засобів в тому, що на початку експлуатації основних засобів суми нарахованої амортизації значно перевищують амортизаційні суми, нарахованої, в кінці строку служби об’єкта. Використовуючи ці методи, виходять з того, що багато видів основних засобів виробничого призначення діють ефективніше, поки вони ще нові і мають високі продуктивні здатності. Із часом витрати на ремонт збільшуються в кінці строку експлуатації об’єкта значно вищі, ніж на початку. Це призводить до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизаційних відрахувань залишається фактично постійною протягом багатьох років. В результаті корисність об’єктів основних засобів залишається фактично постійною протягом багатьох років. В результаті корисність об’єктів основних засобів залишається однаковою протягом тривалого часу.

Відповідно до методу зменшення залишкової вартості

Сума кореня n = кількість років корисного використання об’єкта.

При методі подвійного зменшеного залишку прискореної амортизації ліквідаційна вартість об’єкта не враховується, щорічні амортизаційні відрахування визначається за формулою:

Кумулятивний метод називають ще методом списання вартості за сумою чисел років. Амортизаційні відрахування при цьому методі розраховуються таким чином:

Крім вище перелічених методів амортизаційних на рахунків підприємство відповідно до П(С) БО-7 “Основні засоби” може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Згідно із П(С) БО-7 “Основні засоби” нарахування амортизації починається з наступного місяця після вибуття об’єкта основних засобів і припиняється на період реконструкції, модернізації, добування і консервації об’єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну сума амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні всіх методів, крім виробничого, визначається діленням річної суми амортизації на 12.

На підставі п. 27 П(С) БО-7 “основні засоби” амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховані з використанням тільки прямолінійного або виробничого методу.

Нарахування амортизації основних засобів малоцінних необоротних активів можна відобразити записом:

Дт 23 “Виробництво”

91 “Загальновиробничі витрати”

92 “Адміністративні витрати”

93 “Витрати на збут”

94 “Інші операційні витрати”

Кт 13 “Знос необоротних активів”

Витрати від браку

У першій редакції ПБО-16 ці витрати було класифіковано як інші загальновиробничі витрати, що перекручувало їх економічну суть, адже брак завжди пов’язаний з конкретним видом продукції. У чинній, сьогодні редакції ці витрати віднесено до складу інших прямих витрат.

Порядок включення до виробничої собівартості втрат від браку, передбачений у ПБО-16, можна подати у вигляді такої формули:

– втрати від браку, що їх включають до складу інших прямих витрат

– вартість остаточно забракованої продукції

– витрати на виправлення браку

вартість остаточно забракованої продукції в оцінці за справедливою вартістю

суми, що їх відшкодовують підприємству працівники, які допустили брак

– суми, отримані від постачальників за неякісні матеріали та комплектуючі вироби як відшкодування.

Особливості обліку загальновиробничих витрат розглядаються у наступному питанні.

2.2. Облік загальновиробничих та адміністративних витрат

Методологію обліку витрат підприємства визначає НП(С)БО 16 “Витрати”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 січна 2000 року № 27/4248.

Загальновиробничі витрати накопичуються та розподіляються між об’єктами обліку витрат відповідно до певного чинника. Об’єкти обліку витрат – це продукція, ремонт або вид діяльності підприємства, яке вимагають визначення пов’язаних з виробництвом витрат.

Згідно з п. 15 П(С) БО 16 “Витрати” до загальновиробничих витрат відносяться:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату цехових працівників, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

4. Витрати на утримання експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення технологій та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва поліпшенням якості продукції, підвищенням її довговічності, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг.

6. Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища.

7. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади, поточні нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах, оплата простоїв.

8. Податки, збори та інші обов’язкові платежі (загально державні податки, збори та інші обов’язкові платежі, пов’язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що виготовляється, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, місцеві податки і збори).

9. Витрати на виплату надбавок до заробітної плати працівникам цеху, постійна робота яких проходить у дорозі.

10.Витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем виробництва працівників, пов’язаних з виробничою діяльністю.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 [10] 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2021 textreferat.com