У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Формування облікової та аналітичної політики наявності, руху та технічного стану основних засобів

Сторінка 4

Інші основні засоби

До них належать засоби, що не обліковуються на субрахунках 101—108 рахунка 10 “Основні засоби”.

Підприємство має право самостійно вирішувати, які основні засоби віднести до цієї групи. Це може бути облік меблів, офісного обладнання, інформаційних систем, а також побутових електромеханічних приладів (холодильники, вентилятори та ін.).

Як і будь-який актив, основні засоби відображають у балансі за таких умов:

1) існує вірогідність отримання економічних вигод від використання основного засобу;

2) його оцінка може бути достовірно визначена.

Щодо вірогідності отримання економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого основного засобу. З визначення основних засобів за П(С)БО 7, такими цілями є:

— використання 03 у процесі виробництва;

— використання 03 у процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;

— використання 03 для надання його в оренду іншим особам;

— використання 03 для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Щодо можливості достовірної оцінки, виходячи з положень П(С)БО 7 та Інструкції про застосування Плану рахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від ЗО. 11. 1999 р. № 291, підприємство повинно використовувати дві оцінки вартості основного засобу:

— історичну собівартість;

— справедливу собівартість.

Історична собівартість основного засобу — його первісна вартість.

До неї включають такі витрати:

— суми, виплачувані постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

— реєстраційні збори, державне мито;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у разі придбання (створення) основних засобів (якщо вони не компенсуються підприємству);

— витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

— витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

— інші витрати, пов'язані з приведенням об'єкта основних засобів до дієздатного стану.

Не включають до первісної вартості основного засобу і відображають як витрати:

— витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі основного засобу;

— наднормативні суми відходів, понаднормативні витрати на оплату праці;

— загальногосподарські витрати.

Згідно з додатком до П(С)БО19 “Об'єднання підприємств” справедливу собівартість основних засобів визначають таким чином:

— земля й будівлі — ринкова вартість;

— машини та обладнання — ринкова вартість. За відсутності даних про ринкову вартість — відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Для визначення ринкової вартості можуть бути використані дані про біржову вартість, прайс-листів тощо. Таке твердження ґрунтується на принципі обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати завищенню оцінки активів. Відновну вартість (вартість відновлення за сучасних умов і цін) визначають на підставі оцінки основного засобу, даної незалежними експертами.

Основний засіб, який придбано за грошові кошти або споруджено підрядним способом, зараховують на баланс за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується під час переоцінки такого основного засобу власними силами, при отриманні основного засобу безоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійсненні бартерних операцій з основними засобами.

Оцінка основного засобу, споруджуваного власними силами (господарським способом), здійснюється із застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість охоплює прямі й накладні витрати, пов'язані з таким спорудженням. До первісної вартості такого об'єкта не включають понаднормативні відходи, понаднормативні витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений для такого спорудження. При цьому історична собівартість цього основного засобу не повинна перевищувати його справедливої оцінки. Додатну різницю між історичною та справедливою вартістю відносять до витрат підприємства і відображають у Звіті про фінансові результати.

Згідно з П(С)БО 7 існує різновид основних засобів, які потребують тривалого часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти належать до кваліфікованих активів. Кваліфікованими активами є будівлі та споруди, що зводяться на замов­лення спеціалізованими підприємствами. При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для виготовлення кваліфікованих активів, включають до їхньої первісної вартості. Вартісна оцінка ведеться по первісній вартості — відновленої, а також по залишковій (відновленої вартості мінус знос) .

Встановлення вихідної оцінки основних засобів або матеріа­льних активів є головним моментом в нарахуванні амортизації. Розмір амортизаційних відрахувань буде різним в залежності від тої о, як вони нараховуються — з первісної або відновлювальної вартості активів.

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за пер­вісною вартістю.

Первісна вартість — це фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Проф. П.Павлов, наприклад, стверджує, що “ первісна вар­тість — це грошовий вираз фактичної вартості основних фондів в момент їх виробництва і введення в дію “. Він визначає, що “оскільки витрати з придбання та спорудження основних фондів є плановими, то й оцінка їх за первісною вартістю — це планова державна ціна в момент їх виробництва і введення в дію “. Можна сказати, що це визначення більш притаманне плановій економіці але в сучасних ринкових умовах в Україні плановість набуває де що інший характер (бізнес-планування) і здійснюється на рівні підприємств, а не на рівні держави, тобто потрібно досліджувати мікрорівень (державні та недержавні підприємства) .

В деяких випадках первісна вартість основних засобів може бути сумою, встановленою постачальником. Але інші витрати можуть збільшувати первісну вартість, наприклад, юридичні ви­трати, вартість встановлення обладнання, відсотки, встановлені на період створення великогабаритних основних фондів. На думку зарубіжних авторів вартість удосконалення основних за­собів повинна бути «капіталізована», можна сказати що вона до­дається до вартості основних засобів; а це, в свою чергу, може привести до продовження строку експлуатації основного засобу, підвищення продуктивності або покращення його якості продук­ції, що виробляється. Отже, «капіталізована» вартість буде ви­щою за первісну.

Деякі економісти стверджують, що не завжди первісна оцінка є економічно однорідною, і з цим можна погодитись, бо в одному випадку вона складається з оптової ціни промисловості, а в ін­шому — з договірної ціни. «Відмінність в первісній оцінці одних і тих же елементів основних фондів залежить і від того, яким способом (підрядним чи господарським) велось будівництво», — пише П. Павлов. Отже, в даному випадку первісна вартість буде складати величину більшу, ніж договірна ціна. Але транс­портування їх з-за кордону може додатково збільшити на суму витрат первісну оцінку активів.

Деякі зарубіжні автори називають всі ці сумарні витрати не первісною, а повною вартістю.

При визначенні дійсного зносу, тобто норм амортизації, вини­кають деякі складності первісної оцінки основних засобів. Розрив між залишковою і дійсною вартістю активів якраз і породжує ви­кривлення первісної оцінки і ступеня зносу основних засобів.

Ускладнюється оцінка основних засобів тим, що зміна ціни одразу ж усій зміні вартості товарів. В машинобудуванні, будіве­льній промисловості та в інших галузях, які виготовляють засоби праці, зі зростанням продуктивності праці змінюється вартість не тільки знову введених, але й вже діючих засобів. П. Павлов пише, що «оцінка їх за первісною і залишковою вартістю цих змін не враховує. Тому необхідним є третій метод оцінки основних засо­бів — за відновлювальною вартістю» .

1 2 3 [4] 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2021 textreferat.com