У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Трудове майнове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності

Сторінка 2

— протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків). Коло обов'язків сторін трудового договору, встановлених нормами трудового права, досить багатоманітне, і дії, які порушують ці норми, є неправомірними або протиправними. Протиправною є поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. До протиправних дій власника (уповноваженого ним органу) можна віднести такі, як незабезпечення здорових і безпечних умов праці, умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження майна, незаконні звільнення, переведення, відсторонення від роботи тощо;

— причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння. Відповідальність не може наступити за випадкові наслідки діяння. Слід зазначити при цьому, що п. 2 ст. 133 КЗПП встановлює матеріальну відповідальність керівників підприємств, установ, організацій, керівників структурних підрозділів та їх заступників у випадках, коли майнова шкода виникла у зв'язку з неправильною постановкою обліку і зберігання грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей. У цих випадках дії (бездіяльність) названих осіб були лише умовою в розвитку причинно-наслідкового зв'язку, і притягти їх до матеріальної відповідальності можна тоді, коли безпосередній заподіювач шкоди не відшкодував заподіяну шкоду в повному розмірі. Коли шкода відшкодована повністю, вказаних керівників підприємств, структурних підрозділів (їх заступників) можна притягти до дисциплінарної відповідальності;

— вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності. Потрібно звернути увагу на те, що на відміну від цивільно-правової майнової відповідальності, коли передбачаються випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність у трудовому праві не може наступити без вини. При покладанні на працівника матеріальної відповідальності вина повинна бути обов'язково встановлена. Форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності, і відповідно умисне заподіяння майнової шкоди тягне за собою повну матеріальну відповідальність. Як уже відмічалося, тягар доведення вини лежить на власникові або уповноваженому ним органі, крім випадків відшкодування шкоди працівниками, які несуть повну матеріальну відповідальність за спеціальними законами, уклали договір про повну матеріальну відповідальність або отримали матеріальні цінності за разовим дорученням. Такі працівники вважаються винними, доки самі не доведуть свою невинність у виникненні шкоди. Для притягнення до матеріальної відповідальності необхідні всі вказані умови у сукупності.

Склад трудового майнового правопорушення

Як і будь-яке правопорушення трудове майнове правопорушення має свій склад. Так, суб’єктом трудового майнового правопорушення може бути працівник – фізична особа, яка перебуває в трудових правовідносинах із роботодавцем та, власне, роботодавець. Виділяються загальний та спеціальний суб’єкти такого правопорушення. Об’єктом будь-якого правопорушення за загальним правилом є те суспільне відношення, на яке спрямоване конкретне правопорушення. Загальним об’єктом трудового майнового правопорушення є трудові відносини. Конкретним об’єктом є майно чи майнові права сторони трудового правовідношення, яким заподіюється шкода. При цьому не має значення на якому титулі перебуває майно у роботодавця (право власності, повне господарське відання, оперативне управління, користування чи володіння підприємства), з яким працівник перебуває у трудових відносинах).

Працівник відповідає лише перед підприємством, перед третіми особами відповідає саме підприємство. До об’єктивної сторони трудового майнового правопорушення відносяться: протиправна дія чи бездіяльність, шкода, причиновий зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою суб’єкта. Стосовно шкоди, то за чинним КЗПП сторону трудових правовідносин можна притягнути до матеріальної відповідальності лише за заподіяння прямої дійсної шкоди. За упущену вигоду сторона не може притягатись до матеріальної відповідальності, що є однією із головних відмінностей цього виду юридичної відповідальності у трудовому праві на відміну від майнової відповідальності у цивільному праві. У цивільному праві відшкодування шкоди відбувається у повному обсязі [3]. У ч. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ППВСУ) «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року № 14 зазначається, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗПП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню[4].

Отже, вказана ППВСУ хоча і визначає, що слід розуміти під прямою дійсною шкодою, проте це лише окремі випадки, які не є вичерпними. Визначення цього поняття вона не надає. Вважаємо, що поняття «прямої» та «дійсної» шкоди взагалі слід розмежовувати. Так, дослідник Карпенко Д. О. під прямою шкодою розуміє зменшення цінності майна, витрати підприємства на відновлення, придбання матеріальних цінностей або проведення надмірних витрат. Під дійсною шкодою – фактичну наявність матеріальних цінностей, якими підприємство володіє на час заподіяння шкоди [28].

Видатний російський цивіліст Матвєєв у своїй праці «Основы гражданско-правовой ответственности», виходячи із позицій цивілістики вважає, що будь-яка майнова шкода поділяється на позитивну шкоду і упущену вигоду, а також на прямі та непрямі збитки. Розмежування шкоди на позитивну та упущену вигоду здійснюється з урахуванням характеру тих майнових втрат потерпілої сторони, які стали наслідком протиправної дії чи бездіяльності. Тобто якщо втрачене наявне майно – має місце позитивна шкода, якщо порушена можливість отримання певної майнової вигоди в майбутньому, то має місце упущена вигода.

Розмежування збитків на прямі і непрямі здійснюється залежно від тих причин, які викликали цю шкоду, а саме прямі збитки знаходяться в необхідному безпосередньому зв’язку з протиправною дією чи бездіяльністю, непрямі збитки знаходяться з протиправною дією чи бездіяльністю у випадковому або опосередкованому зв’язку і водночас у необхідному зв’язку з якоюсь іншою обставиною, яка стала причиною їх виникнення [16].

Отже під прямою шкодою слід розуміти шкоду, яка є безпосереднім результатом протиправної поведінки сторони трудового правовідношення і знаходиться з цією поведінкою в необхідному зв’язку. Під дійсною шкодою слід розуміти фактичне зменшення майна та майнових прав сторони трудового правовідношення [18]. Стосовно причинового зв’язку як елементу об’єктивної сторони складу правопорушення, то він як ми з’ясували може бути як необхідний так и випадковий. Хоча на перший погляд може здатись, що до складу трудового майнового правопорушення входить не лише необхідний, але й випадковий причиновий зв’язок (п. 2 ст. 133 КЗПП), однак, на нашу думку, такий зв’язок всеодно є та повинен бути лише необхідним для того, щоб певне правопорушення ми визнавали саме трудовим та майновим.

Деякі дослідники крім того аргументують необхідність встановлення не лише необхідного причинного зв’язку між протиправним діянням і заподіяною шкодою, а й юридично значимого зв’язку [21]. Суб’єктивну сторону трудового майнового правопорушення головним чином становить вина працівника, власника або уповноваженого ним органу та її форми. Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності.

1 [2] 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2021 textreferat.com