Пауль Хіндеміт
Німецький композитор, альтист, диригент, педагог, музыковед-теоретик. Народився 16 листопада 1895 року у Ханау-на-Майне. Музиці почав навчатися з 9 років (уроки гри на скрипці). Подальше музичну освіту отримав у Франфуртской консерваторії у А. Ребнера (скрипка), А. Мендельсона, Б. Зеклеса (композиція). З 1815 по 1923 рр. концертмейстер оркестру Франкфуртського опери, 2-ї скрипаль (пізніше альтист) квартету Ребнера.
З 1922 по 1929 альтист квартету Амар-Хиндемит, з яким об'їздив усі країни Європи (включаючи СРСР). Виступав як і солист-альтист і. Організатор общественно-музыкального руху "Побутова музика".
У 1927 року було запрошено професором композиції в берлінську Вищу музичну школу. У 1935 року емігрував з фашистської Німеччини, жив у Туреччини, Англії, Швейцарії, концертував і в Америці. У 1940 приїхав до США, де з 1940 по 1953 був професором Єльського університету в Нью-Гейвені (Коннектікут), читав курс лекцій з поетику в Гарвардському університеті (1949-1950). У 1947 року відвідав Європу, з 1951 періодично приїжджав викладати у Цюріхському університеті. У 1953 переселився до Швейцарії. Лауреат премії Сібеліуса. Помер 29 грудня 1963 року у Франкфурті-на-Майні.
Характеристика творчості:
Формування Хіндеміта як композитора відбувався за 20-ті роки. Це час у галузі музики що характеризується напруженої боротьбою антагоністичних течій, "вибухової" обстановкою "скандальних" прем'єр, і гострих дискусій, стало поворотним моментом в розвідках композиторів багатьох країн Європи, моментом, мірою визначальною обличчя музики ХХ століття у тому числі музики Хіндеміта.
Щойно відгриміли останні постріли минулої війни, і музика разом з іншими мистецтвами виникла завданням висловити той перелом, який відбувався подумки і почуттях людей внаслідок пережитої світової катастрофи. У Німеччині та Австрії у початку 20-х помітне вплив починає набувати експресіонізм, протягом, яке опосередковано позначає ступінь приголомшеності людської свідомості подією подіями. На переконливе розкриття про причини і наслідків імперіалістичної війни експресіонізм ніяк претендувати неспроможна.
Художник-экспрессионист через обмеженості власного творчого методу неспроможний глибоко проаналізувати ці негативні явища. Він рятується панічним втечею із дійсністю, яка повністю видається їй які у похмурих фарбах і жахливих візіях. У неї виникає страх одинаки, що змушує його весь навколишнє сприймати з чуттєвими перебільшеннями. Тож у экспрессионистическом мистецтві постійно відчувається якась хвороблива извинченность, яка доходила до криків жаху і криків розпачу. Усе це вкупі є безвихіддю, який раніше чи пізніше мав викликати прагнення подоланню його.
Однією з представників нових віянь у німецькій музиці стає Пауль Хіндеміт, чию творчість справила на гранично розпечену атмосферу музичного життя своєї країни багато в чому оздоровляющее вплив. Естетика Хіндеміта виходить з запереченні життєздатності традицій романтизму, котрі цей ще сильно позначалися у німецькій музиці. Вони впливали й формування естетичного кредо експресіонізму, цього своєрідного "перебільшеного романтизму". Проти неї і виступає Хіндеміт, який бачить у музиці Баха та відновлення старих полифонистов добаховской епохи ту плідну основу, яку має опиратися музика ХХ століття. Він воскрешає і розвиває старовинні поліфонічні форми, насичуючи їх новим звуковим матеріалом, новим змістом.
Цією своєї діяльністю він поклав початок новому перебігу у європейській музиці - неоклассицизму. У межах своїх кращих творах Хіндеміт успішно уникає яка витікає звідси небезпеки слухового академізму. У його музиці відчувається гостра "злободенність", справжній темперамент публіциста, откликающегося попри всі події дня.
Хіндеміт вже у роки вражає своєю виняткової працездатністю. Він створить багато творів для фортепіано (сонати, сюїта "1922") і різноманітних камерних ансамблів, пісні, квартети, інструментальні концерти і опери. Їм створено також немало "п'єс для практичного використання" ("Gebrauchmusic"), адресованих широким колам шанувальників музики як матеріалів для домашнього музикування. Цією своєї демократичної спрямованістю Хіндеміт, котрій музика є засіб спілкування для людей, рішуче відрізняється багатьох представників музичного "авангарду" зарозуміло ігнорують свою аудиторію.
У деяких із своїх ранніх творів Хіндеміт використовує різко дисонуючі звукосполучення і сміливі політональні комбінації. Однак у його музиці завжди відчувається міцне душевне здоров'я, сила й оптимізм, і тому такі "жорсткості" не викликають асоціацій з дуже характерною для експресіонізму нальотом істерики. З роками стиль композитора дедалі більш вирівнюється, потім із нього витісняються все чужорідні елементи.
Твори:
Опери (близько 20): "Художник Матіс" (1938), "Гармонія світу" (1957); симфонії, концерти з оркестром, зокрема для альта (1935), камерно-інструментальні ансамблі, фортепіанні і хорові твори, вокальний цикл "Житіє Марії" (2-га редакція, 1948).
Список літератури
Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту http://www.belcanto.ru
Вернуться00
Категория: Биология
Назва реферату: Пауль Хіндеміт
Розділ: Біографії
Опубліковано: 2013-02-11 21:11:53
Прочитано: 327 раз
завантажити реферат
