У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Етнографія Українських Карпат

Етнографія Українських Карпат

Карпатський етнографічний район поділяється на три основні частини: Прикарпаття, власне Карпати та Закарпаття. Навіть протягом тривалого часу, перебуваючи у складі різних держав, українці берегли свою етнокультуру, хоча й не уникли деяких взаємовпливів із словаками, угорцями та поляками. Мешканці гірських районів Карпат зберегли найархаїчніші риси культури, які дещо відмінні від поліських.

У Карпатському регіоні виділяється три етнографічні групи — лемки, бойки, гуцули. Лемки живуть по обидва схили Бескиду, між річками Саном (Сяном) — Попрадом, у Великоберезнянському та Перечинському районах на Закарпатті. Перші згадки про них у писемних джерелах з'являються в VI ст.

Бойки живуть на Івано-Франківщині, Львівщині, в Закарпатській області. «Руська трійця» — Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький — вважали бойків нащадками кельтських племен, які з VI ст. до н.е. жили в Центральній Європі, а близько І ст. н.е. перейшли на Балкани. Археологи стверджують, що в басейнах рік Тиси, Дністра, Західного Бугу, а також Прип'яті, Дніпра, в Криму є пам'ятки кельтського походження. Як видно, територія бойків також позначена кельтськими пам'ятками.

Гуцули живуть на Івано-Франківщині, в Чернівецькій та Закарпатській областях — переважно в Рахівському районі. У ХVІІ-ХVІІІ ст. серед гуцулів було чимало опришків — повстанців, народних месників. Володимир Шухевич писав: «Всім укладом свого життя, своїми традиціями і звичаями гуцули відрізняються від своїх співвітчизників, що живуть у Карпатах і далі на захід».

Оригінальність культури гуцулів стала причиною гіпотез про походження їх від кавказців, котрі змішалися з українцями. Володимир Січинський знаходить в гуцульській архітектурі чимало спільних рис із спадщиною давніх етрусків. Архаїзм давніх гуцульських будівель полягає насамперед у типовому замкненому подвір'ї — своєрідній фортеці, яка має тільки ворота і хвіртку. Кожна гуцульська хата нагадує своєрідний музей народного мистецтва: всі речі повсякденного вжитку (посуд, меблі, килими, одяг, зброя) прикрашаються різноманітними візерунками, різьбою, вишивками, художнім розписом тощо.

Сиві Карпати — либонь, найчарівніша місцина Західної України, земля, оповита древніми міфами й легендами, заколисана співом трембіт — справжня скарбниця старовинних звичаїв, обрядів, традицій, багатовікових культурних надбань бойків, лемків і гуцулів.

Здається, що тут чи не кожна людина — митець, яскрава творча особистість. Тільки таким до снаги було спорудити в горах дивовижні дерев'яні храми, стіни яких зведені без жодного цвяха . °хньою окрасою часто ставали такі ж унікальні ікони, писані на склі. Багато із них тепер зберігаються в музейних колекціях, як і образи на дереві, що нині вважаються чудовими зразками наївного малярства.

Своїми творами уславили рідний край і художники європейського рівня, насамперед — іконописці, такі як знаменитий живописець Йов Кондзелевич — автор іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста Скиту Манявського, та його попередник Іван Руткович — автор іконопису Жовківського храму.

І це — тільки дещиця духовних коштовностей, залишених нам у спадок предками. Більшість із них — плід пишно розквітлої гілки християнства, прищепленої колись на глибоко вкоріненому дереві місцевих язичницьких вірувань. Вони живуть в нашій генетичній пам'яті, бринять в архаїчних орнаментах народних вишивок, відлунюють у древніх символах землі й води на різьблених гуцульських тарелях та виробах гончарів, їхні відблиски мерехтять у різнобарв'ї карпатських ґерданів, пульсують у загадкових візерунках писанок.

Тут немає нічого випадкового: у їхній знаковій системі сконцентрована цілюща сила гір, приховані потужні обереги. Тож не дивно, що кожен гість мальовничого карпатського краю прагне придбати собі ужиткову річ — не тільки на згадку, але й на щастя-долю, і уявіть, на добре здоров'я. Як от волохаті гуцульські ліжники, адже вони за словами горян — не тільки колоритна окраса інтер'єру, а ще на додачу ліки від застуди. Приписується ліжнику і властивість привертати добробут до його власників. Невипадково в деяких закарпатських селах зберігся звичай — стелити молодятам до вінця не тільки вишиваний рушничок, а ще й ліжник, аби багаті та щасливі були.

Добру, позитивну енергетику несе в собі й одяг, виконаний у ліжниковій техніці. Таке друге життя старовинному ткацькому промислу дали майстри Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Хтозна, можливо, з їхньої легкої руки моделі, створені в гуцульському етностилі колись здобудуть визнання у світі високої моди.

А сьогодні, як і сотні літ тому, жінки оздоблюють свій одяг барвистими вишивками. Буковинська, закарпатська, покутська . Кожна з них — неповторна і своєрідна, а всі разом — схожі на пишний квітник. Він цвіте веселковими візерунками сорочок, рушників, подушок. — °хні мотиви перегукуються із ґерданами — вишуканими бісерними прикрасами, секрети виготовлення яких західноукраїнські майстрині передають із покоління в покоління.

З роду в рід переходить і давнє мистецтво писанкарства — ритуального розпису великодніх яєць. Кажуть, писанки помічні на різні випадки життя: їхні знаки — символи привертають до людей любов, здоров'я і достаток, дають землі — родючість, худобі — плодючість.

Чимало добрих побажань закодовано й у виробах місцевих гончарів — щедро розмальованих горщичках і тарелях, кахлях і дитячих носиках, відомих під назвою «козульки». Є в цих маленьких глиняних забавках щось правічне — дихають вони тією ж таємницею, що й трипільські фігурки тварин, виготовлені руками невідомих умільців до нашої ери.

Відгомін древніх язичницьких ритуалів донині живе у прекрасних і світлих звичаях — святкування загадкового Рахманського Великодня, вогняного очищення в ніч на Івана Купала . Як і в сиву давнину, горяни співають і танцюють запальні коломийки, будять Карпати звуками трембіт і сопілок, розмовляють із Всесвітом голосом дримби, старовинним тайнописом візерунків — символів різьблять запашну деревину, пишуть писанки й будують храми. Храми душі щедрого і талановитого народу.

Трембіта — найбільший духовий музичний інструмент у вигляді конічної дерев'яної труби без бокових отворів. Сягає 4 м в довжину. Поширена здебільшого на Гуцульщині, Буковині, а на Бойківщині й досі використовується для подачі сигналів про важливу подію в селі. Діапазон трембіти — до 2,5 октав, чутність звуку — понад 10км.

Назва реферату: Етнографія Українських Карпат
Розділ: Українознавство
Опубліковано: 2012-11-21 16:14:53
Прочитано: 77 раз

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com